Особистість: методи дослідження, теорія рис і біхевіорально- когнітивний підхід

Теорія, що підкреслює важливість зовнішніх обставин для розвитку дії в драматургії, у чомусь схожа на бихевіоралъно-когнітивний підхід, де індивідуальні розходження визначаються як розходження в поводженні й думках, а думки й дії вважаються у великому ступені обумовленими ситуацією, у якій індивід перебуває зараз або з якої зіштовхувався раніше.

Амплуа в театрі Але в Японії

У традиційному японському театрі Але характер героя позначається його маскою. На фотографії – актор у масці старого чарівника, що володіє майже божественною владою. Перед тим як одягтися для цієї ролі, актор повинен пройти ряд ритуалів очищення, тому що вважається, що надягши цю маску, він дійсно стає богом

Переконання в тім, що героями рухають сили несвідомого, безсумнівно, відповідає психодинамічному підходу, що стверджує, що всі центральні прояви особистості можна пояснити конфліктами й бажаннями, далеко захованими в глибинах несвідомого (див. главу 17).

Драматургічна школа, що предбачає різнобічні характери, близька до гуманістичного підходу у вивченні особистості, що думає, що найважливіше в людині – те, як він створює свою індивідуальність і реалізує свій людський потенціал (див. главу 17).

Нарешті, що формує вплив культури, настільки важливе для розуміння соціального пізнання й емоцій, перебуває у фокусі уваги соціокультурного підходу, одна із цілей якого – з'ясувати, що в особистості відноситься до загальнолюдських властивостей, а що специфічно тільки до конкретної культури (див. главу 17).

Ми ще повернемося в цій і наступній главах до прикладів з області театрального мистецтва, тому що вони дають прекрасний метафоричний матеріал з обговорюваної нами теми.

Методи дослідження особистості

Що таке стандартизовані особистісні тести?

Які два з них найбільш відомі й наскільки добре вони здатні пророчити поводження людини?

Як відбирався стимульний матеріал для методики MMPI?

Яким чином деякі питання дають можливість виявити, що випробуваний, навмисно або ненавмисно, дає невірне подання про себе?

Що таке нестандартизовані особистісні тести?

Які два з них найбільше широко використаються?

Як організований і як інтерпретується кожний з них?

На скільки валідний – і корисний – кожний з них?

У нарисах Теофраста – так само як і в кожній п'єсі, де є «типи», – закладена та сама схована ідея. Цю ідею розділяють більшість авторів, що досліджують особистість: моделі поводження, властивому даному характеру, мають тенденцію до сталості в часі й від ситуації до ситуації. Герой завжди героїчний, лиходій злий, базіка говіркий (поза залежністю від того, хто його слухає). Риси, за допомогою яких сучасні дослідники особистості описують характер, уточнення тих, що можна було побачити в класичних п'єсах або п'єсах епохи Відродження, але ключовий постулат теорії рис із тих пор не змінився. У ньому говориться, що певні риси можуть характеризувати особистість у різних ситуаціях. Іншими словами, знання особливостей особистості якої-небудь людини дозволяє нам пророчити, що він, швидше за все, зробить, навіть у тій ситуації, у якій ми ніколи його не бачили (Allport, 1937).

Особистісні методики були розроблені для того, щоб одержувати таку інформацію про особистості, що зробила б проектування його поводження можливим. У певній мері ці методики аналогічні прослуховуванню: щоб довідатися, чи придатний актор для даної ролі, режисер просить його прочитати сторінку або дві, зіграти сцену із цієї ролі. Прослуховування – це свого роду тест, призначений (і в досконалості підходящий) для того, щоб визначити, чи зможе актор зіграти ту або іншу роль. На відміну від прослуховування, особистісний тест визначає (причому досить далеко від досконалості), чи є сама людина цією роллю.

 

 

Як і у випадку з виміром інтелекту, поштовх до розробки особистісних тестів дало практичне життя. Перша методика дослідження особистості була створена під час Першої світової війни, щоб діагностувати емоційні порушення в американських призовників. Спочатку тест був «опитувальником адаптації» і містив список питань, які стосувалися різних симптомів дезадаптації або проблемних областей (наприклад, «Чи мрієте Ви?» або «Чи страждаєте Ви енурезом?»). Якщо новобранець повідомляв про велику кількість таких симптомів, його направляли на подальше психіатричне обстеження (Croribach, 1970). Оскільки в таких тестах задаються конкретні питання, а відповіді на них вибираються з обмеженої кількості варіантів, вони називаються стандартизованими особистісними тестами (або, рідше, об'єктивними особистісними тестами).

Схожість між особистісними тестами й тестами інтелекту закінчується, коли ми звертаємося до питання про їх валідность. У Бине і його послідовників була безліч критеріїв валідності його методик: оцінки вчителів, академічна успішність, а іноді й хронологічний вік. У дослідженнях особистості знайти об'єктивні критерії валідності методики далеко не так просто.

MMPI: критерії, засновані на клінічних спостереженнях

Щоб одержати об'єктивні критерії валідності, деякі дослідники звернулися до діагностичних категорій, розробленим у клінічній практиці. Їхньою метою було розробити тест, який би оцінював схожість людини із групою психіатричних пацієнтів, яким поставлений певний діагноз, наприклад, параноя, депресія, шизофренія й т. д. Найбільш відома методика такого роду – Миннесотский багатофакторний особистісний опитувальник (MMPI), що вперше з'явився в 1940 році (Hathaway and McKinley, 1940). Як оригінальна версія MMPI, так і знову перероблена (MMPI-2) широко використаються як у клінічній, так і в дослідницькій практиці