Острозька школа

 

 

Через відсутність офіційно визначеного статусу Острозька Академія називалась сучасниками по-різному. Одночасно вона фігурувала і як школа, і як училище, і як ліцей, і як гімназія, і як академія.

Хронологічно першою назвою, яка була зафіксована в Букварі 1578 р. була «дітищне училище» (передмова І. Федорова). В цьому могли відобразитись по-перше, статус школи на початковому етапі формування (початкова), чи, по-друге, що більш ймовірно, орієнтація книги (буквар) на підготовчі класи, оскільки в тій же передмові йдеться про запрошених для роботи викладачів, а в самому «Букварі» наявні паралельні грецькі і церковнослов'янські (слов'янські) тексти.

В тестаменті Гальшки Острозької (1579 р.) заклад вперше названо Острозькою академією. Цю ж назву повторено в книзі Г. Смотрицького, виданій (чи лише написаній) у 1587 р. У 1599 р. Іпатій Потій також вжив термін «академія» («славна академія Острозька»).

У 1583 р. папський нунцій А. Болоньєтті назвав Академію колегією та грецькою колегією. Поет Симон Пекалід вжив щодо неї назви «тримовний ліцей» та «тримовна гімназія» (1600 р., поема «Про Острозьку війну під П'яткою проти низовців... «, вид. у Кракові). У щоденнику єзуїта Я. Велевицького (20-ті рр. XVIII ст.) Острозьку академію названо схизматицькою академією. Викладач же Академії Т. Аннич підписався на подарованому Дермансь-монистирю «Четвероєвангелїї» «дяк школи руської Острозької». В даному випадку «дяк школи» може означати, що Т. Аннич був учителем у початковому руському відділі (школі, класі), а назва не поширювалась на весь освітній заклад.

Назви «ліцей», «гімназія» (тримовні), очевидно вжиті на означення закладу, подібного до створюваних у Європі. «Тримовні заклади» були результатом започаткованого Е. Ротердамським руху за створення закладів, котрі поєднували б навчальну і наукову діяльність для ґрунтовного вивчення сакральних мов (мов Святого письма) – гебрайської (давньоєврейської), грецької і латини – і їх використання у текстологічному вивченні Біблії. Таким чином, «тримовні» заклади були одним з проявів європейського гуманізму, а щодо Острозької академії також текстологічного аналізу, перекладу, редагування і друку Біблії (це, до речі, здійснювали і європейські ліцеї).

Термін «Академія» в Європі та Речі Посполитій вживався у двох значеннях.

По-перше, він позначав вищий навчальний заклад (Краківська Академія, Віденська академія), а по-друге – гурток вчених. Ця двозначність існує щодо Острозької Академії.

Західноєвропейська тримовність ліцеїв, колегіумів, гімназій на українських (а ширше і пізніше – православних) теренах перетворилась з гебрайсько-греко-латинської на слов'яно-греко-латинську. Чи не через це вже перший Острозький друк – «Буквар» 1578 р. – містив сказання Чорноризця Храбра «Про письмена», яке звеличувало слов'янську мову. Крім «святенності», вивчення грецької мови мало підставою східне (грецьке) християнство українців, а латини – широким її використанням у державному житті Речі Посполитої. До того ж, саме цими мовами була написана переважна більшість християнських творів. Тому, заснування Острозької слов'яно-греко-латинської академії, за словами Я. Д. Ісаєвича, засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу – усвідомленого прагнення поєднати слов'яно-грецьку спадщину з досягненнями «латинськими», тобто з культурними надбаннями Західної і Центральної Європи. Започатковану Острозькою Академією засаду тримовності успадкували Львівська братська школа, Києво-Могилянська академія, а від неї – Молдавія (Ясси, 1642 р.) та Москва (1687 р.).

Є всі підстави вважати Острозьку академію таким навчальним закладом, який не тільки готував учених-богословів, був православним релігійним осередком всієї України в ті бурхливі часи боротьби поміж християнськими вченнями. Це була, насамперед, шкільна установа. Її організатори прагнули зберегти традиції Київської Русі як основу самобутності української культури й протиставити їх наступу католицизму та ополяченню. В Острозі вивчали грецьку, слов'яно-руську й латинську мови, тому Академію часто називали «Тримовний ліцей», «Граматична школа», «Греко-слов'янська школа» або «Слов'яно-греко-латинська Академія».

Тип Острозької Академії як навчального закладу і на сьогодні викликає дискусії. Викликано це тим, що офіційного статусу вищого навчального закладу вона не мала, а пов'язані з організацією навчального процесу документи до нашого часу майже не дійшли (статут, програми, плани, конспекти тощо).

 

 

Створення Острозької академії і пов’язане з цим видання Острозької Біблії, в певному сенсі, стало відповіддю української еліти на культурні виклики католицького й протестантського Заходу. Острозькі інтелектуали працювали в напрямку творення конкурентоздатної богословської і філософської культури, яка б могла протистояти західній культурній експансії. При цьому намагалися максимально використати потенціал візантійської та руської традицій, обережно адаптуючи елементи культури Заходу. Власне, в Острозькій академії (хай і не безпроблемно) творився синтез культур Сходуй Заходу, синтез, на основі якого мала б постати оригінальна культурна традиція.

Своєрідним виявом цієї тенденції стала Острозька Біблія, укладена за допомогою викладачів й, очевидно, студентів ОА. З одного боку, вона була відповіддю на закиди П. Скарґи, що старослов’янською мовою неможливо богословствувати (отже, й філософствувати). Давши повний корпус біблійних книг цією мовою (реально – створивши слов’янський біблійний канон), острозькі книжники продемонстрували, що існує база для богословствування цією мовою. Звідси стають також зрозумілими намагання українських полемістів кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. подати старослов’янську мову як «божественну». Наприклад, це