Острозька школа

І, нарешті, найголовніше видання того часу – «Біблія» (1581) – основоположна книга християнського світу, відповідь на нагальну потребу в умовах гострої ідеологічної боротьби мати таку книгу саме в кириличному варіанті. Це був великий поступ, особливо якщо врахувати, що католицьке видання «Біблії» було здійснене на 20 років раніше, а видання кальвіністів – на 8 років раніше. «Острозька біблія» й закурений порохом мушкет, – як влучно висловився Є. Маланюк, – «це могло би бути гербом тієї вікопомної доби на переломі XVI -XVII століть. «

 

 

Острозька Академія мала власну наукову програму. Вважають, що програма культурно-освітнього, наукового осередку могла бути далекосяжною і довготривалою (друкування, переклади, підготовка до друку, освіта, полеміка, підготовка кадрів перекладачів і духовних осіб тощо) або вузькою, спрямованою на виконання конкретного завдання – підготовка і друк Біблії.

Членами наукового гуртка були викладачі Академії, місцеві священики, ряд острозьких міщан, члени подібних установ інших регіонів православного світу. В результаті діяльності наукового гуртка багато в чому було подолано слабкий розвиток світського елементу в українській культурі. Вершиною ж діяльності гуртка була підготовка і видання Острозької Біблії 1581р.

Членами Острозького культурно-освітнього гуртка були створені такі поетичні твори: «Хронологія» Андрія Римші, вірш на герб К. -В. Острозького та віршована передмова Г. Смотрицького, поезії Д. Наливайка, вміщені в друках «Лікарство на оспалий умисел чоловічий», «Октоїх», латиномовна поема придворного поета К. -В. Острозького Симона Пекаліда «Про війну Острозьку під П'яткою», грекомовна поема Георгія Паламіда про воєводу Міхая. Поетичні твори писали пов'язані з Острозьким гуртком Віталій, ігумен дубенського монастиря, та Г. Дорофейович.

Поетичні спроби в курсі навчання мали робити і спудеї Академії, але вони до нашого часу не дійшли. Правда, дехто з дослідників вважає «Хронологію» А. Римші саме студентською роботою. Можливо, випускником Академії був автор відомого «Ляменту о утрапеню міщан острозьких», який згадує острозьких студентів, а про себе свідчить, що був шкільним учителем у Рівному (належало до володінь Острозьких).

Наприкінці XVI ст. острозьким гуртком було створено ряд рукописних карт Дніпра, Волині, Київщини та Брацлавщини. Після передачі їх К. -В. Острозьким М. -Х. Радивілу вони були включені до складу карти Литовської держави, яка неодноразово видавалась у XVII ст.

Грецистика була поставлена в Острозькій Академії на високий рівень. Про це свідчать дані про добре знання грецької мови її випускником І. Княгиницьким. Інший учень Академії П. Сагайдачний усвідомлював значення грецької мови і, очевидно, сам добре її знав. Вдосконалював знання грецької мови в Острозі і Г. Дорофійович. Особливо відзначався Купріян, який перебував, а то й народився в Острозі. Греки з-за меж України як безпосередньо перебували в Острозі, так і листувалися з острожанами, надавали друки і рукописи.

 

 

На думку більшості сучасних дослідників, в окремі періоди свого існування Острозька школа мала ознаки вищого навчального закладу, але цей статус їй надавали в першу чергу викладачі, котрі і становили її славу, але значну увагу надавали науковій та літературній діяльності. В Академії читались предмети, що належали до т. зв. «семи вільних (визволених за тодішньою термінологією) наук». Вони об'єднувались у два навчальні блоки: «трівіум», до складу якого входили граматика, риторика, діалектика, та «квадрівіум», в який включались арифметика, геометрія, музика, астрономія. Проте аналіз джерел свідчить, що в Острозькій академії вивчалися також предмети, що не входили до «тривіуму» й «квадрі уму». Учні оволодівали старослов'янською, грецькою, латинською й польською мовами, вивчали поезію та історію. Викладання філософії поряд з теологією в ту добу було прерогативою вищих навчальних закладів. Цей перелік засвідчує, що в Острозькій академії пріоритетною вважалася греко-візантійська культурна традиція. З мов перевага віддавалася старослов'янській, а також українській, що була близькою до народної, розмовної. В острозькій школі не занедбували й воєнні науки, спудеї часто робили вправи в стрілянні з гармат і рушниць, їздили на конях, пробували, як далеко летять стріли з луків.

Престиж школи, науковий рівень навчання забезпечують викладачі. Чи не головна заслуга К. Острозького в тому, що він зумів зібрати під одним дахом видатних педагогів, і не лише українських, але з різних куточків Європи. У школі-академії при дворі князя Острозького зібралося сузір'я талановитих, всебічно освічених, як на свій час, людей. Захарія Копистенський так охарактеризував коло острозьких діячів: «Згромадилися тут ритори, рівні Демосфену, та інші різні філософи; знайшлися й знамениті математики та астрологи. Церква та двір князя були повні православних учителів, євангельських і апостольських,... які знають богословіє й праву віру від богословів Діонісія, Афанасія та інших багатьох і від соборів та патріярхів східних». У складі педагогів, за оцінкою проф. Лук'яновича, були «представники всіх галузей тодішньої науки – медицини, астрології, філософії, богослов'я, проповідництва», математики. Як засвідчує один із найавторитетніших дослідників історії Острозької академії Ігор Мицько, запрошених фахівців «було тут більше, ніж у будь-якому навчальному закладі православного спрямування в Європі XVI-XVIII ст. «. Більшість із них викладали в Академії, працювали в друкарні, входили до складу науково-літературного перекладацького гуртка.

Високий рівень науковців, що працювали в Острозькій академії, знову ж дозволяє нам говорити про особистісно орієнтовані технології. Вони спрямовані не лише на вихованця, а й на вихователя, вимагаючи інтенсивного залучення до виховного процесу його індивідуальних можливостей і особистісних схильностей. Викладач мусить своїм моральним складом викликати в дітей повагу, довіру, бути авторитетом у їхніх очах як вихователь і людина. Дійсно, в Острозькій академії працювали Особистості з великої літери. Назвемо декотрих із них.

Кирило Лукас – навчався в Падуї, слухав там лекції Галілео Галілея; Ян Лятос – професор Краківського університету, якого церковники вигнали з Польщі за вільнодумство. Тут починав свою педагогічну діяльність Іван з Вишні, звідсіля він пішов на Афон, щоб стати відомим письменником-полемістом Іваном Вишенським. Герасим Смотрицький – перший ректор Академії – родом із місцевих українців, подільський шляхтич, був писарем у Кам'янець-Подільському старостві. Людина високоосвічена й надзвичайно обдарована, активний діяч Острозького літературно-наукового гуртка, один із перших українських релігійних полемістів, автор знаменитої праці «Ключ царства небесного» (Львів, 1587), один із видавців «Біблії», автор «Передмови» до неї й віршованої посвяти князеві Острозькому. Клірик Острозький (рр. н. і см. невід.) – український письменник-полеміст. Його справжнє ім'я залишається невідомим. Твори цього автора написані яскравою, образною мовою, близькою до народної української. Дем'ян Наливайко – український церковний діяч і письменник. Високоосвічена людина, поет, перекладач проповідей Івана Золотоуста. Д. Наливайко був прихильником педагогічних новацій, зокрема створення паралельних текстів, написаних старослов'янською й українською мовами.

Славу школи створюють її вихованці, характер їх подальшого життєвого шляху. Серед тих, хто отримав освіту в Острозькій школі, бачимо гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, автора славнозвісної «Граматики» Мелетія Смотрицького, церковного, політичного й освітнього діяча Іова Борецького, білоруського поета Андрія Вимшу, культурного діяча, письменника й перекладача Гаврила Дорофієвича та інших.

У літературі, в тому числі й художній, знаходимо чимало яскравих описів того, як було організоване навчання в Острозькій академії. Вони є яскравим підтвердженням тези про те, що цей навчальний заклад був осередком особистісно-орієнтованого виховання. Наприклад, в історичній повісті Панаса Феденка «Несмертельна слава», у розділі «В Острозькій академії» так описується навчальний процес: «наука в Острозькій школі була від дев’ятої години ранку до дванадцятої, потім по обіді – від третьої до шостої. За порядком у класах та в бурсі доглядали педагоги й ліпші ученики, – так звані «протосхоли». Хіба це не зародки самоврядування? Читаємо далі: «Пильні ученики сиділи на перших лавах, хоч були селянські або міщанські сини, ледачий, – чи був князь або вельможний шляхтич, – мусив терти штани «на ослячій лаві»«. Сучасні педагоги назвали б такий підхід «ефектом зігріваючого сіяння успіху». Він полягає в тому, що людина, яка переживає успіх, стає більш комунікабельною й проявляє більше співчуття до інших, більше бажання надати їм допомогу й підтримку.

Однією з вирішальних умов успішної діяльності острозького науково-освітнього центру був тісний зв'язок педагогічного процесу Академії з дослідницькою діяльністю науково-перекладацького гуртка та роботою друкарні. Це особливо виразно простежується на другому етапі діяльності Академії з появою в Острозі нових учених і педагогів як українських, так і зарубіжних. Вочевидь, значною мірою це зумовлювалося загостренням ідеологічної боротьби напередодні й після проголошення Берестейської унії 1596 року. Серед острозьких друків особливий успіх мали «Буквар», «ради научения датського», виданий у 1578 році на основі львівського «Букваря» (1574 року) ; «Новий Завіт з Псалтирем» та окреме видання алфавітно-предметного покажчика до нього – «Книжка, собрание вещей нужнейших» (1580) ; «Хронологія» Андрія Римші, листівка церковнослов'янською, староєврейською та українською мовами у вигляді віршованого пояснення назв місяців року (1581).

І, нарешті, найголовніше видання того часу – «Біблія» (1581) – основоположна книга християнського світу, відповідь на нагальну потребу в умовах гострої ідеологічної боротьби мати таку книгу саме в кириличному варіанті. Це був великий поступ, особливо якщо врахувати, що католицьке видання «Біблії» було здійснене на 20 років раніше, а видання кальвіністів – на 8 років раніше. «Острозька біблія» й закурений порохом мушкет, – як влучно висловився Є. Маланюк, – «це могло би бути гербом тієї вікопомної доби на переломі XVI -XVII століть. «

 

 

Отже, Острозька школа – перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установаБстворена в 1576 році. Зі створенням Острозької академії, формуванням науково-освітнього центру, головним чином у зв'язку з підготовкою до видання Біблії, заснуванням в Острозі літературно-наукового гуртка почалося відродження української культури наприкінці XVI – в першій половині XVII століть.

В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини.

Острозька школа мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник М. Смотрицький, гетьман П. Сагайдачний та ін., пізніші видатні церковні і культурні діячі. Із заснуванням 1624 р. єзуїтської колегії в Острозі О. Ш. занепала і 1636 р. перестала існувати.

 

1. Історія та сучасність університету / http: //www. oa. edu. ua/ua/info/history
2. Національний університет «Острозька академія» / https: //uk. wikipedia. org/wiki/Національний_університет_»Острозька_академія»
3. Мицько І. Острозька академія XVI-XVII ст. // Острог. – 2008. – С. 9-11.
4. Харлампович К. Острожская православная школа: Историко-критический очерк// Киевская старина. – 1897. – С. 28-30.
5. Угориск Ю. Школа на Запоріжжі // Галичина. – 1991. – С. 39-43.
6. Ісачевич Я. Д. Винекниння та розвиток друкарства в Україні // Освіта – 2003. – С. 56-61.