Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Отруєння тварин похідними феноксикислот

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
38
Мова: 
Українська
Оцінка: 

пунктів, де боротися з ними вже було легше. Результати, потрібно думати, надихнули американців. Гербіцидна війна у В'єтнамі вже переслідувала масштабні, стратегічні цілі. Її називають злочинною, нерідко додаючи і інші епітети. Історики доки можуть вибирати за своїм смаком, чого тут було більше: некомпетентності, безвідповідальності або злого наміру. Правового міжнародного визначення цей епізод не отримав. Влада США оголосила, що гербіциди вони застосували на прохання уряду Південного В'єтнаму. Тільки в ході операції «Фермерська допомога» за 1969 рік було розсіяно 49 тис. т «оранжевого агента» – суміші бутилових эфірів 2, 4-Д і 2, 4, 5-Т (1: 1). У інші роки армія США розсіяла над В'єтнамом приблизно стільки ж інших рецептур фенокси-гербицидів, серед яких були зелений, пурпурний, рожевий і інші агенти. (Назви давали по кольору смуг, що маркують транспортні барабани.) Як виявилося згодом, хімічна війна проти рослин сильно ударила по здоров'ю в'єтнамців. Річ у тому, що в час отриманні бойового гербіциду 2, 4, 5-Т, при конденсації 2, 4, 5-трихлорфенолята натрію, з неминучістю утворюється діоксин, причому найтоксичніший – 2, 3, 7, 8-тетрахлордибензопарадиоксин, або 2, 3, 7, 8-ТХДД. (Саме для нього назва « діоксин» стало власною назвою.) І отже, разом з нешкідливим для людей гербіцидом на в'єтнамські ліси, землі, річки і на їжу жителів обрушився потік дуже сильної отрути – мутагену, канцерогену і тератогена (зухвалої потворності у немовлят). Коли стали підводити підсумки, зараження оцінювали за змістом діоксину в очищеному продукті. Проте під час В'єтнамської кампанії (1962- 1971) технологія очищення ще не була до кінця розроблена і впроваджена. В результаті на територію В'єтнаму США скинули як мінімум півтонни діоксину, що еквівалентно при попаданні всередину 1 млн. смертельних доз (0, 5 мг/чол.). Завдяки зусиллям К. Шульца і Г. Гофмана (ФРН), а також Дж. Дітріха (США), до 1957 року вже багато що було відомо про токсичність діоксиноподібних з'єднань, до того ж в результаті аварій на заводах фірм «Доукемикл», « Монсанто», « Хукер», «Диаманд», БАСФ, «Рон-Пуленк» був накопичений сумний практичний досвід. Сам Дитрих також із-за нещасного випадку отримав сильне отруєння діоксином і був надовго госпіталізований. Чи навряд люди з Кемп-Детрика не знали про це і не представляли можливих наслідків. Не будь в 2, 4, 5-Т діоксину, таку « зелену» війну до великих злочинів не віднесли б. Просто до цього інтелектуальна громадськість перебувала в невіданні відносно діоксинової загрози, і подія викликала спочатку невеликий шок. Відразу ж після в'єтнамської війни в розвиток оголошеної Ніксоном «війни наркотикам» в Мексиці була проведена операція « Кондор» по знищенню конопель і маку за допомогою 2, 4-Д і гербіциду іншого типу – параквату. Паракват досить токсичний, особливо при попаданні в легені. Хімічна, а потім і біологічна війна з нарковиробниками були підтримані ООН. Далі війна поширилася на Бірму, Перу, Гватемалу і Колумбію. Цього разу тривогу підняли тільки прибічники легалізації м'яких наркотиків: вони, зрозуміло, піклувалися про здоров'я курців, яким дістанеться «брудна травичка». Нарковиробники тим часом зробили упор на кокові, а наркомани перейшли з легкої марихуани на жорсткий кокаїновий « крек». Супротивник також змінив засоби, і з 1993 року в Панамі, Гватемалі і Колумбії боротьбу з кущами коки ведуть за допомогою глифосату (з нього роблять відомий усім городникам раундап). Випробовують і інші гербіциди, а окрім того, припускають винищувати рослини за допомогою паразитичного грибка. Головна відмінність операцій в Колумбії від « зеленої» війни у В'єтнамі – помірна токсичність « агента», в іншому ж багато схожості. Витрати на п'ятирічку оцінені в 7, 5 млрд. дол., страждають і населення, і посіви, обробку кущів коки проводить наймана громадянська авіації з великої висоти – знизу її обстрілюють партизани. США тримає тут армійські спецпідрозділи для охорони і навчання колумбійської армії каральній тактиці. Перемога така ж примарна – в 1998 році, незважаючи на знищення 66 тис. га, загальна кількість плантацій коки зросло з 101 800 до 122 500 га, посадки переміщаються в інші райони Колумбії і в Еквадор. Словом, на війні як на війні. Якщо б Росія не застоялася в кризі, то, напевно, теж вступила б в гербіцидну війну з коноплями і маком. Зараз на це бракує грошей. Необроблювані поля, пустки, та і просто територія благодатної Амурської області нині заростають коноплями. Наприклад, в 2003 році тільки виявлених посівів значилося 4723 га. Обласна влада бачить в гербіцидах єдино можливий спосіб боротьби і знаходять на це засоби. Облаштувати контроль за землекористуванням, мабуть, куди морочливіше і дорожче.

Виробництво 2, 4-Д у нас було створене і пущене у кінці 1950-х років на Уфімському хімзаводі (тепер АЗО « Уфахимпром»). Монохлороцтову кислоту отримували за трофейною технологією IG Farbenindustry. Пізніше (в середині 1960-х) тут же побудували закуплене у Великобританії виробництво 2М-4Х за технологією ICI, і почалося освоєння власної технології 2, 4, 5-Т. Уфа стала не лише промисловим, але і науковим центром гербіцидів – а також прихованим джерелом діоксину. До 2, 4, 5-Т наше Міністерство оборони виявило особливу цікавість – адже « холодна» війна була не такою вже і « холодною». У рамках нашої офіційної доктрини важко було уявити, як це можна захищатися бойовими гербіцидами. Але у разі чого для завдання удару у відповідь вони,
Фото Капча