Озонотерапія та її вплив на серцево-судинну систему

Ритм серцевих скорочень. Серце працює ритмічно: скорочення його м’язів правильно чергуються з розслабленнями. Коли кров надходить у передсердя, м’яз усього серця розслаб­лений і перебуває в стані спокою. Стулкові клапани в цей час відкриті і кров без затримки перетікає в шлуночки. В наступний момент відбувається одночасне скорочення обох передсердь, і рештки крові викидаються з них у шлуночки. Виштовхнувши кров, передсердя розслаблюються і починають знов наповнюватись кров’ю. Зараз же починається скорочення обох шлуночків. Під тиском крові, яка заповнює шлуночки, стулкові клапани закриваються. Через те що натяг сухожильних ниток не дає клапанам прогнутися у бік передсердь, кров не може туди повернутися. В результаті скорочення шлуночків в їх порожнинах наростає тиск крові. Коли він перевищує тиск в аорті і легеневій артерії, відкриваються півмісяцеві клапани, і кров переходить у велике і мале кола кровообігу (див. рис. 1.2.).

 

Рисунок 1.2. Анатомія серця людини та напрямки руху крові (білі стрілки). 1 - праве передсердя, 2 - ліве передсердя, 3 - верхня порожниста вена, 4 - аорта, 5 - легеневі артерії, 6 - легеневі вени, 7 - мітральний клапан (лівий передсердно-шлуночковий), 8 - аортальний клапан, 9 - лівий шлуночок, 10 - правий шлуночок, 11 - нижня порожниста вена, 12 - трикуспідальний клапан (правий передсердно-шлуночковий), 13 - клапан легеневої артерії.

 

Слідом за скороченням шлуночків починається їх розслаблення. Протягом деякого часу все серце перебуває в стані відносного спокою. Цей період називається загальною паузою серця. Півмісяцеві клапани в цей час під тиском крові в аорті і легеневій артерії закриваються і не дають крові повертатися в серце. За паузою іде скорочення передсердь, потім шлуночків, знову настає загальний спокій - і так все життя людини. Цю ритмічністю серцевої діяльності можна спостерігати на розтятій жабі, що перебуває під наркозом [25, c. 11].

Робота серця. Робота відділів серця неоднакова. Вона дуже мала у передсердь, що переганяють кров у шлуночки. Найбільша робота у лівого шлуночка, який переборює при своєму скороченні тиск крові в аорті. Це пояснює, чому серцевий м’яз тонкий у передсердях, а найбільшої товщини досягає у лівому шлуночку. Тут, як і в інших органах, між функцією і будовою існує тісна взаємозалежність. Серце дорослої людини скорочується протягом хвилини від 60 до 90 раз, в середньому 75 раз. Отже, один цикл скорочення триває 0,8 секунди. З цього часу на скорочення передсердь іде 0,1 секунди, шлуночків - 0,3 секунди, а загальна пауза серця триває 0,4 секунди. Якщо частота серцевих скорочень збільшується, час кожного циклу зменшується. Це відбувається, головним чином, за рахунок укорочення загальної паузи серця [30, c. 50].

Кількість крові, яку викидає кожний шлуночок за одно скорочення, у здорової людини становить в середньому 70 куб. см. Якщо число скорочень на хвилину взяти за 75, то об’єм крові, яку виштовхує один шлуночок протягом хвилини, дорівнюватиме 5,25 літра. Енергія, необхідна для роботи серця, звільняється при хімічному розпаді і окисленні органічних сполук, що входять до складу його м’яза. Замість зруйнованих речовин у серцевому м’язі весь час утворюються нові за рахунок тих поживних матеріалів, що приносить кров. На серце припадає 1/200 ваги тіла, а по вінцевих судинах, що його живлять, протікає 1/10 частина всієї крові організму. З кожним скороченням серце дорослої людини викидає у велике та мале кола в спокої близько 60 мілілітрів крові (у дітей ця цифра менше, але частота скорочень - більше, що й забезпечує нормальний серцевий викид). Помноживши цей обсяг на кількість скорочень в одну хвилину, скажімо, 70 (у спокої), одержуємо 60 х 70 = 4200 мілілітрів, або близько 4-4,5 літрів у хвилину. Виходить, за одну година серце перекачує 4,5 х 60 = 270 літрів, а за добу 270 х 24 = 6 480 літрів крові, або близько 170 мільйонів літрів крові за 70 років, за допомогою 100 000 скорочень і розслаблень протягом однієї тільки доби, або 2,5 мільярдів протягом життя [3, c. 46].

Тренування серця. Сон - це стан найбільшого спокою, при якому потреба клітин у кисні і поживних речовинах стає найменшою. В цей час ослаблюється і робота серця: воно рідше скорочується і при кожному скороченні менше викидає крові. Уже з першими рухами тіла при вставанні з ліжка серце збільшує свою роботу. У міру того як посилюється діяльність людини, дедалі більше наростає і робота її серця. Це здійснюється двома шляхами: 

1) прискоренням скорочень.

2) посиленням їх, через що стає більшим об’єм крові, що викидається при кожному скороченні. 

Здатність серця збільшувати свою роботу задовольняє зростаючі під час фізичної праці потреби клітин у кисні