Озонотерапія та її вплив на серцево-судинну систему

Межа, до якої серце підвищує свою роботу, у різних людей неоднакова. У людини, що займається фізичною працею, серце збільшує роботу в 6 раз, бо здатне подвоїти кількість скорочень і потроїти об’єм крові, що викидається при кожному скороченні. Серце людей, які займаються розумовою працею і ігнорують фізкультуру, теж подвоює кількість скорочень за хвилину. Проте об’єм викидуваної крові таке серце може збільшити тільки в півтора рази, тому й робота його збільшується лише в три рази. Велике навантаження серце дістає не тільки при фізичній праці. Немалі вимоги ставляться до нього при захворюванні та при підвищенні температури. Дуже часто причиною смерті людини є не хвороба, від якої її лікують, а зупинення серця, яке не справилося з підвищеним навантаженням.

Звідси випливає необхідність тренувати серце, тобто - вправляти його у виконанні підвищеного навантаження. Прекрасними формами тренування є фізична праця, ранкові зарядки, прогулянки, ходьба, біг, катання на ковзанах і лижах. Тренування повинно проводитися систематично, щодня і з таким розрахунком, щоб навантаження серця збільшувалося поступово. Якщо вправа стає важкою, ЇЇ треба негайно припиняти. Форма щоденних вправ і їх тривалість залежать від стану серця, тому тренувати його треба під контролем лікаря [21, c. 34].

Емоції, як відомо, викликають збудження і підвищену активність величезної кількості мозкових структур, миттєво, немов хуртовина, залучаючи до інтенсивну діяльність багато органів і системи. Ця буря іноді безжально обрушується на серцево-судинну та інші системи організму, будучи причиною захворювань. Є різні класифікації емоцій, але нас зараз цікавлять емоції з точки зору їх впливу на серце, тому всі емоції розділимо на три групи: позитивні, негативні стенічні і негативні астенічні. В першу чергу, нас цікавлять саме негативні емоції. Як бачимо, негативні емоції поділяються на стенічні (це гнів, обурення, лють) і астенічні (туга, страх, жах). Стенічні емоції виникають і протікають при підвищенні енергетичної активності, вони мобілізують ресурси організму, стимулюють діяльність м'язів, нервової і серцево-судинної систем. Астенічні емоції, навпаки, протікають на тлі придушення енергетичного та інтелектуального потенціалу організму, пригнічення психічної діяльності, м'язової активності, гальмування будь-яких відповідних реакцій організму. Стенічні та астенічні емоції по-різному діють на серце. Наприклад, якщо при тузі і страху кровоток у судинах серця погіршується, то при гніві і люті, навпаки, збільшується (інша справа, що для хворого серця збільшення кровотоку може виявитися страшнішим його погіршення, але мова йде про принципову різницю між цими станами). Г. Косицька вважає стенічні і астенічні емоції проявами одного єдиного процесу, що виникає у відповідь на мінливі умови зовнішнього середовища, який він називає станом напруженості. Виділяються чотири стадії стану напруженості [8, c. 65]: 

I. Стадія мобілізації резервів організму (у відповідь на якусь ситуацію) - стимуляція діяльності нервової, ендокринної та серцево-судинної систем, посилення активності головного мозку, підвищується тонус і сила м'язів, рівень енергетичного обміну. Часто це супроводжується підвищенням розумової працездатності, настрою, включаються механізми імовірнісного мислення, виникає стан натхнення, осяяння, висока творча активність.

II. Стенічна негативна емоція (якщо наш організм "вважає", що ситуація критична і потребує великої витрати сил і енергії) - граничне посилення всіх систем, що відповідають за взаємодію із зовнішнім середовищем. Різко підвищуються тонус, сила, витривалість м'язів. Різко мобілізуються всі енергетичні процеси. Посилюється діяльність серця, підвищується артеріальний тиск, вентиляція легень, викид адреналіну. Посилюються імунологічні реакції. Але, на відміну від першої стадії, мобілізація ресурсів відбувається не вибірково (економно, доцільно), а бурхливо, надмірно, надмірно і не завжди адекватно ситуації [28, c. 74].

III. Астенічна негативна емоція (якщо організм "вважає", що ситуація надзвичайна і наявних у його розпорядженні ресурсів завідомо недостатньо для адекватної відповіді і тому мобілізація цих ресурсів практично марна) - різко знижуються всі види працездатності, виникає виражене стомлення, гальмування кори головного мозку. Пригнічуються імунологічні реакції, гальмуються процеси відновлення клітин, відзначається втрата пам'яті, придушення здатності до мислення, до прийняття рішень, до оцінки ситуації. Іноді страх пригнічує лише розумову сферу, стимулюючи рухову активність, тоді знавіснілий від страху людина з величезною енергією здійснює непотрібні не потрібні дії (паніка) [22, c. 130].

IV. Невроз - остання стадія стану напруженості, коли порушена рівновага процесів в корі головного мозку, "вегетативна буря" (тобто той комплекс проявів перебудови організму, який був описаний вище), характерна для третьої стадії, переходить в "хаос" (якщо в " бурі "збудженню (або пригнічення) піддаються тільки строго певні органи та системи, що входять в" програму "перебудови організму, то в" хаосі "немає навіть подоби системи або програми). Різка втрата працездатності, порушені поведінкові реакції і вчинки, порушення регуляції внутрішніх органів, розвиваються захворювання. Чим приваблива ця система - вона дає чітке уявлення розвитку стану напруги (можна читати і простіше - стресу), визначає фактори, що призводять до цих станів і, головне, дає розуміння методів боротьби з цими станами.

 

 

Система органів кровообігу складається з двох основних частин - серця і судин, їхня робота забезпечує безперервний рух крові в організмі. Цикл серцевої діяльності складається зі скорочення (систоли) спочатку передсердь, а потім шлуночків та наступної паузи (діастоли), під час якої шлуночки й передсердя наповнюються кров’ю і (накопичують енергію для наступного скорочення. У дорослої