Пам'ятки історії та культури м. Рівне

Стояв біля витоку Острозького осередку Українського історичного товариства ім. М. Грушевського (США), Кавалер шести орденів та медалей “За бойові заслуги”, “За відвагу”, “Відмінник народної освіти”. Автор науково-популярних книг: “600 імен історії Великої Волині”, “Волинська земля”, “Волинь в легендах і переказах”, “Волинь події, імена, джерела”.

КОЛЬБЕРГ ОСКАР (1814 – 1890)

Вчений фольклорист, етнограф, мовознавець.

Народився у м. Присуха неподалік Радома (Польща), в родині інженера-топографа. Згодом сім’я переїхала до Варшави. Закінчив ліцей, працював викладачем музики. Досліджував фольклор Зарічненського, Радивилівського районів. Окремими збірками побачили світ дослідження про український народ, про його матеріальну і духовну культуру “Покуття” (1882-1889), “Казки з Полісся” (1889), “Весільні звичаї та обряди з Полісся” (1889), “Волинь” (1907). Опублікував понад 40 томів етнографічних праць.

Похований у Кракові.

ЛИПСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІПОЛИТОВИЧ (1863-1937)

Народився в с. Самостріли Корецького району на Рівненщині. У 1887 р. закінчив Київський університет, у якому працював протягом 1887-1894 рр. У 1894-1917 – співробітник Ботанічного саду в Петербурзі. 1921-1922 – віце-президент, 1922-1928 – президент АН УРСР. У 1928-1937 – в Ботанічному саду в Одесі (1928-1933 – директор). Здійснив численні подорожі та експедиції в Середню Азію, Молдавію, на Україну, Кавказ, у країни Західної Європи, Африки, Америки. Основні праці присвячені питанням флористики, систематики, географії рослин, принципам організації ботанічних садів тощо.

Ім’ям В. Липського названо 47 нових видів рослин, одну з вершин Паміру.

НОСАЛЬ МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ (батько)  (1886-1950) – священик, травник, природознавець.

Михайлу Андрійовичу Носалю судилося прожити на цьому світі 64 роки, з яких 40 літ бути священиком на Холмщині, Могильовщині, Волині. Останні 20, аж до кончини у 1950 р. – на Рівненщині. Бог покликав Михайла слугувати церкві й дав йому дар глибинного розуміння природи, кожної рослинки і квіточки, що має бути в єдиній гармонії з людиною Все свідоме життя Носаль вивчав рослини і їх цілющі властивості та мріяв подарувати людям книгу.

Народився М. А. Носаль 12 квітня 1886 р. в с. Розлопи Люблінської губернії (тепер Польща) в українській селянській православній сім'ї. Закінчив у 1903 р. духовне училище у Варшаві, а згодом православну духовну семінарію у Холмі. Отримав сан священика в 1911 р. і парафію в с. Ольховець, а потім в с. Лу­ковськ Холмського повіту.

З початком Першої світової війни родина Носалів змушена була евакуюватись в глиб Росії, де в с. Високий Борок Могильовської губернії до 1922 p. М. Носаль був священиком і одночасно наполегливо займався вивченням, збором і сушінням лікарських рослин, створюючи відповідні артілі із сушарнями.

Повернувся М. Носаль у 1922 р. на Волинь – спочатку служив у церквах сіп Пулемець і Бубнів Волинського воєводства, а з 1929 р. – у Свято-Іллінській церкві м. Дубна. М. Носаль разом із дружиною Катериною дали життя чотирьом дітям, які зростали в домі, де панувало добро, любов до книг, інтелігентність і мудрість батьків.

З лютого 1935 р. протоієрей Михаіл Носаль був призначений настоятелем Свято-Успенської церкви в Рівному. Родина оселилася в будинку неподалік церкви (нині вул. Шевченка, 117). Старожили вул. Шевченка з глибокою теплотою І вдячністю згадують батюшку Носаля і його родину.

До священика і травника М. Носаля звертались сотні людей за допомогою і ніхто не залишився поза увагою його доброго серця і мудрості знавця народної медицини. А ще Носаль у передвоєнні часи викладав в школі Слово Боже і встигав із школярками до Почаєва поїхати, і піти з ними на околиці Рівного, щоб навчити зілля лікарське збирати.

Пережив і важкі 40-і воєнні роки, слугуючи церкві та людям. У 1942 p. M. Носаль звертається до видавництва «Волинь» з переконливим проханням видати окремою книгою його багаторічне надбання про лікарські рослини і способи їх застосування в народі. Книга тоді не вийшла, але журнал «Сільський хлібороб» у декількох номерах друкував матеріали М. Носаля «Скарби Волині – лікарські рослини».

М. А. Носаль помер у 1950р. Його останнім прихистком стало кладовище на околиці с. Тютьковичі. Світлій пам'яті великого травознавця і священика у серпні 2001 р. біля дзвіниці Свято-Успенської церкви у Рівному було урочисто відкрито й освячено пам'ятний знак.

НОСАЛЬ ІВАН Михайлович (син)  (1913-1996) – агроном, травник, науковець, викладач, продовжив батьківську справу природолюба і травознавця.

Іван Михайлович Носаль народився 26 квітня 1913 р. в с. Луковськ Холмського повіту. Перше осмислення світу і природи розпочалось у Чернігівському повіті, куди була евакуйована сім'я Носалів. З поверненням на Західну Україну, підліток Іванко разом із батьками поринав у царину волинської природи, його зачаровувала краса Шацьких озер і дарували ліси луки нові знахідки цілющого зілля.

У 1933 р. І. М. Носаль закінчив Дубнівську гімназію. А вищу освіту здобував у Львові, закінчивши у 1939 р. аграрно-лісовий факультет Львівського політех­нічного інституту. На «відмінно» була оцінена його дипломна робота «Популярні серед населення лікарські рослини Волинського воєводства».

Після закінчення інституту і