період працював в школах м. Острога та району. Був директором Острозького музею. Багато зусиль доклав до відновлення у 1994 році Острозької Академії. Перший почесний професор Академії. Керівник духовного центру вивчення спадщини Острозької Академії, голова Острозького науково-краєзнавчого товариства “Спадщина” ім. кн. Острозьких.
Пошук
Пам'ятки історії та культури м. Рівне
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
56
Мова:
Українська
Стояв біля витоку Острозького осередку Українського історичного товариства ім. М. Грушевського (США), Кавалер шести орденів та медалей “За бойові заслуги”, “За відвагу”, “Відмінник народної освіти”. Автор науково-популярних книг: “600 імен історії Великої Волині”, “Волинська земля”, “Волинь в легендах і переказах”, “Волинь події, імена, джерела”.
КОЛЬБЕРГ ОСКАР (1814 – 1890)
Вчений фольклорист, етнограф, мовознавець.
Народився у м. Присуха неподалік Радома (Польща), в родині інженера-топографа. Згодом сім’я переїхала до Варшави. Закінчив ліцей, працював викладачем музики. Досліджував фольклор Зарічненського, Радивилівського районів. Окремими збірками побачили світ дослідження про український народ, про його матеріальну і духовну культуру “Покуття” (1882-1889), “Казки з Полісся” (1889), “Весільні звичаї та обряди з Полісся” (1889), “Волинь” (1907). Опублікував понад 40 томів етнографічних праць.
Похований у Кракові.
ЛИПСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІПОЛИТОВИЧ (1863-1937)
Народився в с. Самостріли Корецького району на Рівненщині. У 1887 р. закінчив Київський університет, у якому працював протягом 1887-1894 рр. У 1894-1917 – співробітник Ботанічного саду в Петербурзі. 1921-1922 – віце-президент, 1922-1928 – президент АН УРСР. У 1928-1937 – в Ботанічному саду в Одесі (1928-1933 – директор). Здійснив численні подорожі та експедиції в Середню Азію, Молдавію, на Україну, Кавказ, у країни Західної Європи, Африки, Америки. Основні праці присвячені питанням флористики, систематики, географії рослин, принципам організації ботанічних садів тощо.
Ім’ям В. Липського названо 47 нових видів рослин, одну з вершин Паміру.
НОСАЛЬ МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ (батько) (1886-1950) – священик, травник, природознавець.
Михайлу Андрійовичу Носалю судилося прожити на цьому світі 64 роки, з яких 40 літ бути священиком на Холмщині, Могильовщині, Волині. Останні 20, аж до кончини у 1950 р. – на Рівненщині. Бог покликав Михайла слугувати церкві й дав йому дар глибинного розуміння природи, кожної рослинки і квіточки, що має бути в єдиній гармонії з людиною Все свідоме життя Носаль вивчав рослини і їх цілющі властивості та мріяв подарувати людям книгу.
Народився М. А. Носаль 12 квітня 1886 р. в с. Розлопи Люблінської губернії (тепер Польща) в українській селянській православній сім'ї. Закінчив у 1903 р. духовне училище у Варшаві, а згодом православну духовну семінарію у Холмі. Отримав сан священика в 1911 р. і парафію в с. Ольховець, а потім в с. Луковськ Холмського повіту.
З початком Першої світової війни родина Носалів змушена була евакуюватись в глиб Росії, де в с. Високий Борок Могильовської губернії до 1922 p. М. Носаль був священиком і одночасно наполегливо займався вивченням, збором і сушінням лікарських рослин, створюючи відповідні артілі із сушарнями.
Повернувся М. Носаль у 1922 р. на Волинь – спочатку служив у церквах сіп Пулемець і Бубнів Волинського воєводства, а з 1929 р. – у Свято-Іллінській церкві м. Дубна. М. Носаль разом із дружиною Катериною дали життя чотирьом дітям, які зростали в домі, де панувало добро, любов до книг, інтелігентність і мудрість батьків.
З лютого 1935 р. протоієрей Михаіл Носаль був призначений настоятелем Свято-Успенської церкви в Рівному. Родина оселилася в будинку неподалік церкви (нині вул. Шевченка, 117). Старожили вул. Шевченка з глибокою теплотою І вдячністю згадують батюшку Носаля і його родину.
До священика і травника М. Носаля звертались сотні людей за допомогою і ніхто не залишився поза увагою його доброго серця і мудрості знавця народної медицини. А ще Носаль у передвоєнні часи викладав в школі Слово Боже і встигав із школярками до Почаєва поїхати, і піти з ними на околиці Рівного, щоб навчити зілля лікарське збирати.
Пережив і важкі 40-і воєнні роки, слугуючи церкві та людям. У 1942 p. M. Носаль звертається до видавництва «Волинь» з переконливим проханням видати окремою книгою його багаторічне надбання про лікарські рослини і способи їх застосування в народі. Книга тоді не вийшла, але журнал «Сільський хлібороб» у декількох номерах друкував матеріали М. Носаля «Скарби Волині – лікарські рослини».
М. А. Носаль помер у 1950р. Його останнім прихистком стало кладовище на околиці с. Тютьковичі. Світлій пам'яті великого травознавця і священика у серпні 2001 р. біля дзвіниці Свято-Успенської церкви у Рівному було урочисто відкрито й освячено пам'ятний знак.
НОСАЛЬ ІВАН Михайлович (син) (1913-1996) – агроном, травник, науковець, викладач, продовжив батьківську справу природолюба і травознавця.
Іван Михайлович Носаль народився 26 квітня 1913 р. в с. Луковськ Холмського повіту. Перше осмислення світу і природи розпочалось у Чернігівському повіті, куди була евакуйована сім'я Носалів. З поверненням на Західну Україну, підліток Іванко разом із батьками поринав у царину волинської природи, його зачаровувала краса Шацьких озер і дарували ліси луки нові знахідки цілющого зілля.
У 1933 р. І. М. Носаль закінчив Дубнівську гімназію. А вищу освіту здобував у Львові, закінчивши у 1939 р. аграрно-лісовий факультет Львівського політехнічного інституту. На «відмінно» була оцінена його дипломна робота «Популярні серед населення лікарські рослини Волинського воєводства».
Після закінчення інституту і