Патогенетичне обґрунтування використання блокаторів Н2-гістамінових рецепторів у комплексному лікуванні хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит

1.Вивчити динаміку вмісту гістаміну і серотоніну у крові хворих на ХПР у фазі загострення середньої тяжкості патолоґічного процесу під впливом фамотидіну та його аналогів.

2.Провести порівняння зовнішньосекреторної функції підшлункової залози з показниками досліджених біоґенних амінів у динаміці лікування з включенням блокаторів Н2-гістамінових рецепторів третього покоління у хворих на ХРП.

3.Розробити алгоритм диференційованого призначення фамотидіну і його аналогів у терапії хворих на ХРП.

Наукова новизна праці.

Вивчено взаємозв'язок біоґенних амінів крові – гістаміну і серотоніну з функціональним станом підшлункової залози при загостренні і ремісії у хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит.

Вперше доведена кореляційна залежність між гістаміном, серотоніном, активністю протеолітичних ферментів у панкреатичному секреті при ХРП.

Встановлено позитивний вплив фамотидіну та його аналогів на показники гістаміну і серотоніну сироватки крові, активність панкреатичних ферментів у панкреатичному секреті, клінічний перебіг хронічного панкреатиту. Отримані дані з нових позицій дозволили обґрунтувати доцільність включення блокаторів гістамінових рецепторів при лікуванні хворих на хронічний панкреатит, із вираженим больовим синдромом навіть при нормальному вмісту панкреатичних ферментів у сироватці крові.

Розроблено й апробовано алгоритм диференційованого призначення блокаторів Н2-гістамінових рецепторів третього покоління (фамотидіну та його аналогів) при хронічному рецидивуючому панкреатиті, середнього ступеню загострення в залежності від рівнів гістаміну та серотоніну.

Практичне значення одержаних результатів.

Показано високу клінічну ефективність блокаторів Н2-гістамінових рецепторів третього покоління (фамотидіну та його аналогів) при використанні їх у терапії хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит, в період загострення з вираженим больовим синдромом.

Рівень та динаміка біоґенних амінів – гістаміну та серотоніну в крові можуть служити діаґностичними і проґностичними критеріями в оцінці важкості та виразності больового синдрому у хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит.

Результати дослідження впроваджені в практику ЗКЛ №1 ст. Харків, обл. студентської лікарні м. Харкова, 2-ї міської лікарні м. Харкова.

Впровадження в клінічну практику лікувального комплексу, що включає блокатори Н2-гістамінових рецепторів третього покоління, дозволяє скоротити терміни лікування хронічного рецидивуючого панкреатиту, у порівнянні з відомими засобами лікування.

Особистий внесок здобувача.

Дисертація виконана в період роботи дисертанта на кафедрі гастроентеролоґії Харківського інституту удосконалення лікарів як клінічного ординатора з чотирирічним терміном навчання. За цей період лікар Гхарсалі Р. А. проводив інтенсивну лікувальну роботу в гастроентеролоґічному відділенні Залізничної клінічної лікарні №1, що є базою кафедри гастроентеролоґії, у функціональних підрозділах лікарні (ендоскопічному, ультразвукової діаґностики, біохімічній лабораторії) і активно включився в проведення науково-дослідної роботи під керівництвом зав. кафедрою професора Н. Ф. Дейнеко. Дисертант здійснював добір тематичних хворих і надалі забезпечував їхнє всебічне обстеження, добір диференційованої терапії і контроль над ефективністю лікування.

Самостійно Гхарсалі Рідха проводив клініко-інструментальні і клініко-лабораторні методи дослідження хворих, що включали дуоденальне зондування, узяття панкреатичного секрету, фіброгастродуоденоскопію (ФГДС), ультразвукове сканування органів черевної порожнини, визначення кислотоутворюючої функції шлунку методом інтрагастральної рН-метрії, брав участь у визначенні вмісту гістаміну і серотоніну в крові, визначення панкреатичних ферментів у сироватці крові і панкреатичному сокові. Використані при виконанні роботи методи обстеження є інформативними і відбивають сучасний методичний рівень.

Апробація результатів дисертації, публікації.

Дисертація пройшла апробацію на спільному засіданні кафедр гастроентеролоґії і терапії Харківського інституту удосконалення лікарів.

Основні положення та результати дисертації були обговорені на науково-практичних конференціях молодих вчених – медиків (Харків, 1996-1997) ; на другому українському тижні гастроентеролоґів (м. Дніпропетровськ, 1997 р.) ; науково-практичній конференції Залізничної клінічної лікарні (1997 р.) ; на засіданнях обласного наукового товариства гастроентеролоґів (Харків, 1996-1999 р.).

За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 5 статей в періодичних виданнях, в тому числі три особисті роботи в медичному журналі “Вестник проблем биологии и медицины”, та тези доповіді в матеріалах Другого українського тижня гастроентеролоґів.

Обсяг та структура дисертації

Дисертація викладена на 171 сторінці машинопису і складається із вступу, огляду літератури, глави – матеріали і методи дослідження, глави – власні спостереження, глави – обговорення результатів, укладання, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури. Робота ілюстрована 23 таблицями (17 сторінок) і 30 малюнками (14 сторінок). Бібліографічний покажчик літератури містить 284 джерела, в тому числі – 92 іноземних авторів (що складає 26 сторінок).

 

 

Об’єкт, засоби і методологія дослідження.

Об'єктом дослідження були 78 хворих, що знаходилися на лікуванні в спеціалізованому гастроентеролоґічному відділенні з діаґнозом: “Загострення хронічного панкреатиту”, відповідно до класифікації, прийнятої на II міжнародному симпозіумі з проблем панкреатиту (Франція. Марсель, 1983 р.).

Обстежені особи були у віці від 31 до 64 років (середній вік – 47, 5). Жінок було 45 (57, 69%), чоловіків – 33 (42, 31%). Діаґноз хронічного панкреатиту, (ХРП) установлювався на підставі комплексного обстеження, що включає загальноклінічні, біохімічні та інструментальні дослідження.

Клінічне обстеження включало опит і огляд хворих; при цьому приділяли увагу характеру скарг пацієнта, особливостям їх виникнення, наскільки вони специфічні для ХРП. Суб'єктивні прояви захворювання оцінювалися по інтегральному показнику, що включає абдоминально-больовий, диспептичний і астеновегетативний синдроми. Особлива увага надавалась тривалості захворювання і частоті виникаючих рецидивів. При оцінці об'єктивних проявів враховували зміни маси тіла хворого, артеріального тиску.

Діаґноз підтверджували на ґрунті контролю загального стану, проведення діаґностичної фіброгастродуоденоскопії (ФГДС), інтрагастральної пристінкової рН-метрії,