Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Патогенетичне обґрунтування використання блокаторів Н2-гістамінових рецепторів у комплексному лікуванні хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 

визначення кислотної продукції шлунку, ультразвукового сканування органів черевної порожнини з акцентом на ехосоноґрафію підшлункової залози, рентгенолоґічного дослідження органів гастродуоденальної зони, холецистоґрафія і за показаннями – комп'ютерна томоґрафія панкреатобіліарної системи.

Для одержання панкреатичного секрету проводилося дуоденальне зондування подвійним гастродуоденальним зондом. Після одержання міхурної та печінкової жовчі вводили ентеральний подразник (солянокислий метіонін), секреторний ефект якого на підшлункову залозу опосередкований через секретино-панкреозіміновий механізм. Отримані дані після стимуляції підшлункової залози оцінювали виходячи з об'єму соку, отриманого за 60 хвилин на 1 кг маси тіла хворого, бікарбонатної лужності в її максимальній концентрації після стимуляції, активності ферментів по дебіту в перерахуванні на 1 кг маси хворого на годину.
З метою запобігання різного роду помилок при визначенні активності ферментів у сироватці крові і панкреатичному секреті були дотримані наступні правила: застосовувалися суворо специфічні субстрати для кожного ферменту; умови реакції (рН, температура) підтримувалися постійними на всьому її протязі; дотримувалась відповідність концентрації субстрату до гаданої активності ферментів із таким розрахунком, щоб до кінця дослідження залишалася якась кількість нерозщепленого субстрату; використовувалися методи визначення активності ферментів, що давали кількісну оцінку результатів дослідження з застосуванням колориметричних приладів (ФЭК, спектрофотометр).
Активність ферментів підшлункової залози (ПЗ) визначалася в сироватці крові і панкреатичному секреті до і після проведеного лікування в обох групах. Трипсин визначався за методом Erlanger і соавт., у модифікації Шатернікова В. А., ліпази – за методом Бонді, в модифікації Рожкової М. С., амілази – за методом Каравею, активність інгібітору трипсину визначалася за методом Хаввербека і соавт. в модифікації Шатернікова В. А., концентрація амілази у сечі визначалася за методом Сміта Рочі. Подробиці технічного виконання перерахованих вище методів детально описані в посібниках Богера М. М. (1982) і Дегтярьова І. І. (1992).
Вміст гістаміну і серотоніну у крові визначався флюорометричним методом (Меншикова В. В., 1987), флюорометричні виміри робилися на люмінесцентному флуорометрі «Hitachi» (Японія).
Як контроль обстежено 20 практично здорових осіб (10 жінок і 10 чоловіків), у віці від 20 до 50 років, що не страждали захворюваннями шлунково-кишкового тракту, із нормальними показниками даних лабораторно-інструментальних методів дослідження.
Одержані дані оброблені статистично з використанням критерію Стьюдента. В розрахунках використано програму Excel 7. 0 з пакету Microsoft Office 97 на персональному комп’ютері IBM PC AT Pentium-150.
Результати та їх обговорення.
При аналізі даних про тривалість хронічного патолоґічного процесу підшлункової залози в розглянутих групах виявлено, що характерний анамнез для ХРП відзначався у всіх обстежених хворих. При цьому у 22 (28%) хворих тривалість захворювання перевищувала семирічний рубіж.
Клінічні прояви загострень ХРП були дуже різноманітними і залежали від етіологічних чинників, давнини захворювання, стадії запального процесу, виразності функціональних порушень зовнішньосекреторної діяльності підшлункової залози. 26 (33, 33%) хворих тривалий час переїдали та зловживали алкоголем, у 28 (35, 89%) хворих мали місце захворювання жовчновихідних шляхів (дискінезії жовчного міхура, хронічні холецистити), у 24 (30, 76%) констатований ідіопатичний панкреатит.
Основним клінічним синдромом у хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит була біль різного характеру у верхньому відділі живота. Більшість із них пред'являли скарги на болі в епігастральній зоні (35 чоловік – 44, 87%), болі у правому підребер'ї (26 чоловік – 33, 33%). Значно рідше були відзначені болі в лівому підребер'ї (17 чоловік – 21, 79% випадків). Болі в епигастрії часто супроводжувалися іррадіацією у спину (61 чоловік – 78, 20%), у 17% випадків болі віддавали в ліву половину грудної клітини. За характером частіше спостерігалися нападоподібні болі (53 чол. – 68%), у 78% (60 чол.) мали місце відчуття тиску і важкості в епігастральній зоні.
Больові почуття супроводжувалися диспептичними розладами різного ступеню виразності. Так, нудота, що часто не мала зв'язку з прийомом їжі спостерігалася у 27 чоловік (34, 61%), а блювота, що не приносила полегшення – у 11 чоловік (14, 10%). Переважне число хворих – 60 (78%), пред'являли скарги на болісний постійний метеоризм.
Поряд із вищевикладеними проявами ХРП, у 67 – (85%) хворих відзначалися зниження апетиту і ваги 28 – (35%). Хворі відзначали непереносимість жирних та молочних блюд, відмова від їжі через острах виникнення болю.
У 58% хворих на ХРП при ультразвуковій ехосоноґрафії контур підшлункової залози був зазубрений, розміри збільшені, мали місце ехосигнали підвищеної інтенсивності, що були дифузно розкидані по всій паренхімі і додавали їй неоднорідність. У 20 хворих – розміри були в нормі, однак, підшлункова залоза подана ехосигналами підвищеної і середньої інтенсивності, нерівномірно розкиданими по всій паренхімі.
Копролоґічні дослідження дозволили виявити стеаторею, креатарею й амілорею різного ступеню виразності в залежності від тривалості перебігу ХРП.
При фиброгастродуоденоскопії у 46 хворих виявлені істотні зміни в антральному відділі шлунку; слизова оболонка цього відділу шлунку і цибулини дванадцятипалої кишки були гиперемовані, набряклі з накладанням слизу.
Базальна антральна рН у середньому складала 4, 5*0, 3 од., тобто показала слабокисле середовище. У окремих спостереженнях вона варіювала від 1, 9 до 7, 2 од., тобто від кислих значень до лужного середовища.
У 76 пацієнтів з ХРП визначена кислотна продукція шлунку: вона склала у базальному періоді 2, 56*0, 12 дебіт/ година НСL ммоль при нормі 3, 24*0, 2 (Р<0, 05), лужний тест – 6,
Фото Капча