+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
15
Мова:
Українська
захворювань, для належного лікування особі потрібне відповідне матеріальне підґрунтя.
Тому в такому випадку з метою покращення рівня пенсійного забезпечення інвалідів вважаємо за необхідне закріплення у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» надання особам зі статусом інвалідів за декількома підставами додаткових гарантій пенсійного забезпечення, наприклад, встановлення надбавки до пенсії у відсотках від розрахованої пенсії по інвалідності, враховуючи фінансові ресурси держави. Адже обчислення розмірів пенсій в тому обсязі, який забезпечує гідне життя й існування людини, повинно стати важливою гарантією, що сприятиме реалізації права на пенсію.
Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачено, що МСЕК приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше, ніж через чотири місяці з дня її настання, чи у зв’язку з одним і тим самим захворюванням – протягом п’яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз – протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності [3].
Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання інваліда, а також інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Щодо випадків необоротного характеру захворювання в розділі ІІІ Інструкції про встановлення груп інвалідності наведено перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких групи інвалідності ІА, ІБ, ІІ та ІІІ встановлюються без строку переогляду [2].
Що стосується всіх інших випадків, то норма пункту 22 згадуваного Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності не є досконалою, адже передбачає, що повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на 1-3 роки. Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб, у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури. Заслуговує на увагу думка Н. П. Коробенко, яка вважає за доцільне запровадити строки переогляду від 1 до 5 років та розробити перелік, в якому б конкретно вказувалися залежно від складності захворювання терміни переогляду інвалідів [5, с. 152]. Дійсно, відсутність вказаного переліку в законодавстві створює підґрунтя для порушень пенсійних прав, оскільки працівники МСЕК на власний розсуд, оцінюючи всі подані документи, перебіг захворювання та інші особливості стану особи, вирішують питання про строк переогляду. На нашу думку, при тривалій тимчасовій непрацездатності протягом року або наявності несприятливого трудового прогнозу, незалежно від строку тимчасової непрацездатності, слід враховувати й те, що, зазвичай, зважаючи на матеріальне становище громадян, стан сучасної медицини, різне протікання хвороби, навіть складення оптимального плану реабілітаційної програми інваліда не дає змоги досягти стабільної ремісії, а тим паче – повністю відновити йому своє здоров’я протягом такого короткого строку, як 1 рік. Отже, більш доцільним у цьому випадку було б запровадження строків переогляду від 2 до 5 років, і тільки на вимогу самої особи зі статусом інваліда, інших заінтересованих осіб, ініціативи лікувально-консультативної комісії у разі погіршення стану здоров’я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури – раніше спливу 2 років. А конкретну періодичність огляду через 2, 3, 4 чи 5 років саме і визначатимуть працівники МСЕК на підставі поданих документів та безпосереднього огляду особи.
Вирішуючи питання про те, хто буде виступати ініціатором перегляду групи інвалідності, зрозуміло, що є хворі, які старанно приховують симптоми хвороби, щоб не втрачати роботу, заробіток, інші прискіпливо ставляться до стану здоров’я і можуть пов’язати свою наявну хворобу, наприклад, з професійними шкідли-
востями, знаючи про значні пільги, які надає держава таким хворим, тому, на нашу думку, раніше спливу 2 років визначити стан здоров’я та ступінь обмеження життєдіяльності на вимогу особи-інваліда як у разі погіршення, так і покращення стану здоров’я (тобто за його влас- ною ініціативою – заявою), повинні тільки лікарі в спеціальних медичних установах.
Поняття «інші заінтересовані особи» також потребує роз’яснення. Взявши за основу напрацювання норми ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про те, що повторний огляд інвалідів, які досягли пенсійного віку, проводиться тільки за їх заявою, щодо аналізованого випадку поняття не варто тлумачити досить широко, а «заінтересованими особами» при достроковому огляді слід вважати законних представників особи з інвалідністю.
Другою ж з умов призначення пенсії по інвалідності за зазначених підстав є наявність відповідного страхового стажу. Страховий стаж