+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
15
Мова:
Українська
обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. [6].
Законодавець до визначення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності, застосовує диференційований підхід. Так, відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності і який повинен бути наявним на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, залежить від групи інвалідності та віку особи. В науці існує думка про доцільність такого поділу [5, с. 155]. Дійсно, ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності, буде суттєво відрізнятися у осіб з інвалідністю І групи порівняно з особами, яким встановлено ІІ чи то ІІІ групу інвалідності, тим більше, що така позиція ґрунтується на одному із принципів права пенсійного забезпечення в Україні – принципі диференціації видів, умов і рівня пенсійного забезпечення.
Основною метою диференціації є призначення пенсії в залежності від тих чи інших життєвих обставин. Принцип диференціації у пенсійному забезпеченні інвалідів полягає у встановленні особливих умов та рівня їх забезпечення, при цьому враховується не тільки тяжкість інвалідності та причини її настання, а й в тому числі вік та набута на той час тривалість страхового стажу, розмір попереднього заробітку, характер і умови трудової діяльності, категорії інвалідів. Але з цього приводу слід зазначити, що встановлення пенсійним законодавством різних вимог до страхового стажу ще й всередині суб’єктів пенсійних відносин по інвалідності призвело до порушення принципу незменшуваності змісту та обсягу права на пенсію при прийнятті нових законів, що випливає з конституційної норми ст. 22, яка проголошує, що права і свободи людиниі громадянина, закріплені Конституцією України, гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Хоча за даним принципом особи повинні бути впевнені, що їх право на пенсію не буде скорочено.
За новими нормами закону, наприклад, для інвалідів І групи від 29 років до досягнення особою 31 року включно необхідний стаж – 3 роки; а для інвалідів ІІ та ІІІ груп – вже 4 роки. Отже, диференціація повинна мати певні межі.
Розмежування вимог до страхового стажу для осіб, яким встановлена І група інвалідності, та для осіб, яким встановлена ІІ і ІІІ групи інвалідності, на нашу думку, є не досить доцільним з точки зору соціальної справедливості, оскільки настання такого соціального ризику, як інвалідність, можливе в будь-який час, і саме з цього моменту починаються негативні наслідки для життєдіяльності особи, а страховий стаж при призначенні пенсії враховується на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією. У даному контексті справедливість досягається встановленням розміру пенсії в залежності від групи інвалідності.
Виключення з нормативу наявності обов’язкового стажу стосується випадків, якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. [7] або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року. В такому разі пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
Існують випадки, коли особи визнаються інвалідами після досягнення пенсійного віку. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» такі особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 60-ти років та наявності при цьому страхового стажу не менше, ніж 15 років, або пенсії по інвалідності за наявності страхового стажу не менше, ніж 15 років. Виключення з зазначеного вікового обмеження складає контингент жінок 1961 року народження і старших. Вік, після якого такі жінки здобувають право на призначення пенсії по інвалідності, законодавцем диференційовано за датами їх народження та розділено за піврічним інтервалом. Такі жінки при відповідності їх віку наведеним критеріям також мають право на призначення пенсії по інвалідності. При цьому не виключається обов’язкова наявність у них страхового стажу загальною тривалістю не менше, ніж 15 років.
Все це свідчить про те, що ключова роль страхового стажу у пенсійному законодав-
стві беззаперечна. У найновіших дослідженнях такий стаж розглядається як соціальна, економічна та правова категорія, а також на підставі комплексного аналізу змісту трудового та страхового стажу О. Л. Кучмою визначено та досліджено основні юридичні ознаки страхового стажу: період сплати страхових внесків; безпосереднє та опосередковане страхування (сплачувати страхові внески може і сама особа,