Перспективи розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні

Великобританія 0 – 50% 

Данія 36, 57 – 60% 

Іспанія 0 – 47% 

Італія 23 – 43% 

Канада 0 – 29% 

Китай 5 – 45% 

Нідерланди 0 – 52% 

Німеччина 0 – 45% 

Норвегія 0 – 47, 8% 

Польща 0, 18, 32% 

Португалія 10, 5 – 40% 

Росія 13% 

Сінгапур 3, 5 – 20% 

США 10 – 35% 

Фінляндія 9 – 32% 

Франція 0 – 40% 

Хорватія 15 – 45% 

Чехія 15% 

Швейцарія 0 – 13, 2% 

Швеція 28, 89 – 59, 09% 

Японія 5 – 50% 

 

У більшості економічно розвинутих країн світу громадяни з невисокими зарплатами звільняються від подоходного податку. Натомість основний тягар наповнення бюджету лягає на заможні верстви населення, для яких встановлена прогресивна шкала оподаткування.

Для прикладу, в Австралії функціонує п’ять ставок податку. Люди, чиї доходи за рік менші 6000 доларів, звільняються від оподаткування. Громадяни ж, доходи яких перевищують 180 тисяч доларів, 45% свого доходу віддають у державний бюджет. В Канаді не оподатковуються доходи розміром до 10382 доларів. А ось ті, хто отримав понад 128 тисяч, зобов’язані сплатити 29% свого заробітку в казну. Ставки федерального податку в США складаються з шести рівнів і також залежать від сімейного статусу особи. Найменшу частину свого доходу (10%) віддають ті, хто отримує за рік до 8375 доларів. Якщо ж мова йде про громадян, котрі перебувають у шлюбі, то сума зростає вдвічі.

У Великобританії існують такі ставки податку на доходи фізичних осіб: мінімальна (0%, для річного доходу до 2440 ф. ст.), базова (20%, 2440 – 37400 ф. ст.), максимальна (40%, понад 37400 ф. ст.). А з квітня 2010 року у зв’язку з фінансовою кризою та потребою збільшення суми податкових надходжень, було запроваджено ставку податку у розмірі 50% для доходів, які перевищують за рік 150 тис. ф. ст.

Також варто відзначити вагому роль подоходного податку в структурі державних бюджетів країн світу. Він посідає перше місце в статті доходів таких країн, як Великобританія, Канада, США, Німеччина, Данія, Японія тощо. У світі спостерігається тенденція до зростання частки цього виду оподаткування в загальній структурі доходів. При цьому, як правило, існує певний неоподаткований мінімум, а максимально можливі ставки податку не виходять за межі 50%.

Так, у США за 1960-2003 рр. обсяг надходжень податку на прибуток юридичних осіб виріс у 10, 3 раза (з 22, 8 по 234, 9 млрд дол.), а податок з доходів фізичних осіб – у 21, 7 раза (з 46 млрд по 1 трлн дол.). Державний бюджет Великобританії У 2008/2009 фіскальному році отримав 156, 7 млрд ф. ст. податкових надходжень від фізичних осіб, що становить 28, 7% його загального обсягу. У Великобританії понад 30, 6 млн осіб сплачують податок з доходів. При цьому основний тягар оподаткування лягає на заможні верстви. Статистика 2006/2007 фіскального року свідчить, що багаті платники податку, на яких поширюється максимальна ставка, формують понад 50% надходжень. А ось частка незаможних верств з мінімальною на той час ставкою у 10% становить лише 1%.

Навіть в Китаї найбідніші верстви населення, а також мешканці сільської місцевості звільнені від сплати податку з доходів. Так, мінімальний неоподатковуваний мінімум в цій азійській країні становить 3000 юанів (456 доларів).

Зате в Росії діє податкова система, яка нагадує сучасну українську. Базова ставка оподаткування становить 13% і є єдиною для всіх прошарків суспільства від олігархів-мільярдерів до двірників і бюджетників.

 

 

Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)

Податковим агентом платника податку – орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар.

Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку – орендодавець.

Об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

При цьому:

- такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету у строки, встановлені законом для квартального податкового періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем такого звітного кварталу;

- договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, передбачених законом, при цьому нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за основним місцем проживання платника податку – орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. У разі порушення такої форми чи способу нотаріус несе відповідальність, встановлену законом за порушення порядку чи строків надання податкової звітності [17, 159].

Податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Ставка податку становить 5 відсотків від