+3 8(066) 185-39-18
fКанада) у світовому ВВП становила 65, 4% і 66% в 1990 і 2000 роках відповідно і з тих пір скоротилася до 50, 5% в 2010 р, а до 2018 року складе 44, 7%. Нові індустріальні країни, частка яких становила 20% у 1990 р і 20, 1% у 2000 р, до 2010 року виробляли вже 34, 3% світового ВВП, і ця цифра зросте до 41, 5% до 2018 року. Виходячи з цього, виникає питання – як в такій ситуації зміниться світовий політичний і економічний порядок?
У зв'язку з цим останнім часом стало практично загальновживаним скорочення БРІК, що позначає чотири країни з високими темпами розвитку (Бразилія, Росія, Індія, Китай), а також поняття світ «Великого нуля», яке ввів Ян Бреммер, засновник і президент аналітичної компанії Eurasia Group, що позначає такий світовий порядок, при якому немає групи вирішальних держав на зразок G7 або G20, – все це грунтується на вищеописанiй інтерпретації. І хоча в останні роки темпи зростання нових індустріальних країн сповільнилися, це зростання продовжиться, і коли в 2020-ті роки їх частка у світовому ВВП перевершить частку держав G7, почнеться суперництво між країнами Великої сімки і країнами, що розвиваються.
2. ФОРМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Господарство країн субрегіону представлене різноманітними галузями. Провідними галузями важкої промисловості є чорна і кольорова металургія та хімічна промисловість (Китай, Японія). У машинобудівному комплексі переважають підприємства, що спеціалізуються на виробництві побутової техніки та радіоелектроніки, автомобілів і суден (Японія, Південна Корея, Китай, Тайвань). У хімічній промисловості особливо виділяються виробництво мінеральних добрив, засобів побутової хімії, фармацевтичної промисловості та полімерних матеріалів (Китай, Японія). Велику роль відіграє й текстильна промисловість, зокрема виробництво шовкових та бавовняних тканин. Сільське господарство є провідною галуззю більшості країн. У його галузевій структурі переважає рослинництво, яке відзначається високою працемісткістю та екстенсивністю. В аграрних відносинах сформувалися високотоварний та дрібнотоварний сектори. Перший спеціалізується на вирощуванні експортних культур (чаю, бавовнику, джуту, цукрової тростини, гевеї, спецій, кокосової пальми, тропічних фруктів), другий постачає продукцію на внутрішній ринок (рис, пшеницю, просо, сою, батат).
Розміщення сільськогосподарських культур залежить від кліматичних умов та типів ґрунтів. У мусонних областях на червоноземах, жовтоземах та чорних тропічних ґрунтах зосереджені основні райони землеробства Азії. З зернових культур тут вирощують рис та пшеницю, переважно для власних потреб. Країни Азії дають 90% світового збору рису, під яким зайнято понад 50% ріллі. Під пшеницею площ вдвічі менше. Світовими лідерами за зборами рису та пшениці є Китай та Індія. З технічних культур тут вирощують та експортують чай (понад 3/4 світового виробництва, найбільші плантації в Індії, Китаї, на Шрі-Ланці), бавовник (Китай, Індія, Пакистан), джут (Бангладеш, Індія, Пакистан), цукрову тростину (Індія, Таїланд, Китай, Індонезія), тютюн (Китай), прянощі (Індія, Малайзія, Шрі-Ланка, Індонезія, Філіппіни, Таїланд). Для власного споживання вирощують сою та бульбо-плідні культури. У континентальних областях на чорноземах та сіроземах пустель на зрошенні культивують пшеницю (Казахстан, Росія, Іран) та бавовник (Узбекистан). Для власного споживання сіють просо тасорго. Саудівська Аравія відома вирощуванням кави-мокко, Афганістан, Пакистан, Іран – опійного маку. Середземноморські області з коричневими ґрунтами спеціалізуються на вирощуванні винограду, цитрусових, олив, садівництві (Туреччина, Сирія, Ізраїль). З зернових переважає пшениця. Для екваторіальноготипу клімату характерним є вирощування багаторічних дерев. На країни Південне-Східної Азії припадає понад. 90% виробництва натурального каучуку світу, який одержують з соку гевеї (Малайзія, Індонезія, Таїланд) та копри – сушеної м'якоті кокосового горіха (Філіппіни). Тут є також плантації кави (Індонезія, Камбоджа, В'єтнам).
Основним типом господарств у високотоварному секторі є плантації, які в минулому належали іноземним власникам, а нині, як правило, є власністю державі. Сільське господарство орієнтується здебільшого на рослинництво. Винятком є лише Монголія, де провідне місце посідає тваринництво. Основними культурами в субрегіоні є рис і пшениця. Крім того, тут також вирощують зернобобові, овочі і фрукти. Абсолютним лідером з вирощування сільськогосподарських культур серед країн Східної Азії є Китай. Однак країни субрегіону не забезпечують повністю своїх потреб і певну частку сільськогосподарських культур, зокрема зернових, імпортують. Тваринництво має різну спеціалізацію в країнах субрегіону й орієнтується переважно на свинарство, скотарство, вівчарство, птахівництво. Цікавим є той факт, що спеціалізація тваринництва великою мірою залежить і від релігії, яка сповідується в тій чи іншій країні.
Тваринництво має в основному допоміжне значення, крім тих територій, де умови для розвитку рослинництва несприятливі. Найчастіше розводять невибагливих до кормів овець. За їх поголів'ям вирізняються Китай, Індія та Туреччина. Основною галуззю промисловості для більшості країн є добувна. Обробна промисловість багатьох країн Азії представлена кустарно-ремісничими підприємствами, які виробляють килими, тканини, тощо. Одержали розвиток також великі підприємства легкої та харчової промисловості. Обробна промисловість переважає лише у деяких державах, зокрема у Японії, Китаї, Казахстані, Ізраїлі, КНДР, НІК. Багатопрофільна промисловість, яка представлена електроенергетикою, металургією, машинобудуванням, хімічною промисло¬вістю, має місце у небагатьох країнах, таких як Японія, Китай, Індія, Респуб¬ліка Корея, КНДР, В'єтнам, Казахстан. На продукції точного машинобудування та легкій промисловості спеціалізуються нові індустріальні країни. Для промисловості Ізраїлю характерна висока частка війкової галузі, точного машинобудування (медична електроніка, електротехніка, авіабудування), хімічної та алмазообробної промисловості. В країнах Перської затоки останнім часом почали розвиватися нафтопереробка та синтез мінеральних добрив. Танспорт регіону розвинений слабо (крім Японії,