Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Південно-Східна Азія у світовій економіці

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
53
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Республіки Корея, східної частини Китаю та Індії). Основним його видом у більшості країн є залізничний. Проте є держави, де залізниці зовсім відсутні: Афганістан, Оман, ОАЕ, Кіпр, Ємен, Бутан, Мальдіви, Лаос. Переважають ґрунтові дорогі, на яких часто використовується гужовий та в'ючний транспорт. У нафтодобувних країнах швидкими темпами розвивається автомобільний транспорт. За протяжністю залізниць та автодоріг у регіоні вирізняються Індія, Китай та Японія. Морський транспорт забезпечує зовнішні переве-зення приморських країн. Найбільшим морським флотом серед країн Азії відомі Японія, Китай, Філіппіни, Сінгапур та Республіка Корея, а ван¬тажообігом морського транспорту Японія та Китай. Авіаційний транспорт є новим для багатьох азіатських країн. До найбільших аеропортів світу належать японські літовища у Токіо та Осаці.

В окремих державах зростає роль невиробничої сфери. Крім Японії, яка є найбільшим осередком банківської справи світу, значними фінансовими та торгівельними центрами стали Ліван, Сінгапур та Сянган. Курортне господарство дає значну частину прибутків Кіпру, Туреччині, ОАЕ, Ізраїлю, Таїланду.

Основними рисами господарства країн Південно-Східної Азії є невпинне зростання частки промисловості і туризму у створенні ВВП, швидкий розвиток тих галузей, які випускають наукоємну продукцію, що орієнтована на експорт, проведення ефективних аграрних реформ, розвиток національної освіти, що орієнтована на підготовку власних конкурентоспроможних кадрів. Кілька країн субрегіону: Сінгапур, Індонезію, Філіппіни, Малайзію – відносять до нових індустріальних країн. Бруней є країною – експортером нафти. За показником ВВП на душу населення в субрегіоні більше половини бідних країн. За прогнозами МВФ, показник ВВП на душу населення в країнах Південно-Східної Азії буде в цілому зростати, хоча темпи зростання в країнах, як і в інших субрегіонах Азії, також різні (табл. 2). Пояснюється це різною кількістю населення в країнах субрегіону, наявністю експортних ресурсів, господарською спеціалізацією країн, світовою фінансовою кризою.

Табл. 2.1-Продукція сільського господарства країн Південно-Східної азії

Брунейрис, маніока (тапіока), банани; буйволи. 

В'єтнамрис-сирець, кукурудза, картопля, каучук, соя, кава, чай, банани; домашня птиця, свині; риба. 

Індонезіярис, маніока (тапіока), арахіс, каучук, какао, кава, пальмова олія, копра; домашня птиця, яловичина, свинина, яйця. 

Камбоджарис, каучук, кукурудза, овочі. 

Кокосові островаовочі, банани, папайя, кокосові горіхи. 

Лаоссолодка картопля, овочі, кукурудза, кава, цукрова тростина, тютюн, бавовна; чай, арахіс, рис; буйволи, свині, велика рогата худоба, домашня птиця. 

Малайзіяпівострів Малайзія – каучук, пальмове масло, какао, рис; Сабах – каучук, ліс, кокоси, рис; Саравак – каучук, перець, ліс. 

М'янмарис-сирець, кукурудза, насіння соняшнику, цукровий очерет, бобові культури; тверді породи дерева. 

Папуа – Нова Гвінеяк ава, какао, кокоси, пальмова серцевина, чай, каучук, солодка картопля, фрукти, овочі; свійська птиця, свинина. 

Сінгапуркаучук, копра, овочі; птах, яйце, риба, овочі, орхідеї, декоративні рибки. 

Таїландрис, маніока (тапіока), каучук, кукурудза, цукровий очерет, кокоси, соєві боби. 

Філіппінирис, кокоси, кукурудза, цукровий очерет, банани, ананаси, манго; свинина, яйце, яловичина; риба. 

 

2.1 Японія

 

У галузевій структурі виробничої сфери переважає обробна промисло-вість, особливо її новітні галузі, які базуються на передових технологіях: точне машинобудування, хімічна промисловість та кольорова металургія. Розвивається біотехнологія. Промисловість країни працює на імпортній сировині. Основуелектроенергетики складають теплові електростанції, які виробляють 58% електроенергії. Широкого розвитку набула атомна енергетика – в країні близько 50 атомних реакторів дають 28% електроенергії. Частка гідроенергетики скоротилася до 12%. Японія приділяє велику увагу розвитку альтернативних джерел енергії: геотермальних та сонячних електростанцій, які вже виробляють близько 2% електроенергії. Чорна металургія – одна з старих галузей промисловості країни. Протягом останніх десятиліть Японія залишалася світовим лідером за виплавкою сталі та її великим експортером. Лише останнім часом її випередив Китай. Комбінати обладнані найновітнішим обладнанням. Кольорова металургія стрімко розвивається у зв'язку з зростанням попиту на її продукцію у літакобудуванні, ракетобудуванні та електроніці. Старими галузями є мідна та свинцево-цинкова, новими – алюмінієва та титанова. Японія – великий експортер рідкісних металів (кадмію, селену, телуру, індію, германію, талію, ренію), які одержує з відходів. Машинобудування є осередком японської економіки. Країна дає 15% світового виробництва машин та кілька тисяч їх найменувань. Експорт машин у 9 разів перевищує їх імпорт. У складі машинобудівних фірм працюють наукові та конструкторські підрозділи. Нині в японському машинобудуванні зростає роль кваліфікованих кадрів і стрімко скорочується значення сировинного чинника. Широко застосовується роботизація підприємств. Основні галузі японського машинобудування є найбільшими в світі: електроніка та робототехніка, автомобілебудування, суднобудування, верстатобудування, тракторобудування. Головні центри машинобудування сформувалися в агломераціях Токіо, Осаки та Нагої. Хімічна промисловість Японії розвиває фармацевтичну, парфумерну, лакофарбову галузі, хімію органічного синтезу (Нагоя, Кавасакі, Йокогама, Токіо). Суттєве значення зберігають легка та харчова промисловості. У портах розвиваються галузі, що працюють на імпортній сировині (бавовняна та вовняна). Японська шовкова промисловість використовує власну сировину та посідає II місце в світі після США. Харчова промисловість дає рибні консерви, зелений чай, цукор, тютюнові вироби на інше. Лісова промисловість заснована на раціональній безвідходній переробці імпортної деревини. Роль сільського господарства невелика. Воно дає 2, 2% ВВП країни і забезпечує 3/4 потреб населення у продовольстві. Його основою є дрібні господарства, а головною галуззю – рослинництво, яке відзначається високою інтенсивністю. Майже 50% ріллі зайнято рисом, ще 25% овочами. Розвинене садівництво тавиноградарство. Країна повністю забезпечує свої потреби у рисі, овочах і фруктах. З технічних культур зросли ділянки під цукровими буряками та чаєм.

Фото Капча