Планування податку на прибуток на ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів»

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на 58 сторінках і доповнено 5 додатками, 7 таблицями, 4 рисунками, списком використаних джерел, який налічує 50 найменувань.

 

 

 

Узагальнюючим показником господарчої діяльності підприємства є фінансовий результат – отримання прибутків або збитків.

Фінансовий результат є сукупністю прибутку або збитку від реалізації продукції, робіт, послуг, а також позареалізаційних доходів і витрат.

Прибуток виступає безпосередньою метою господарської діяльності всіх суб'єктів ринкової економіки, зайнятих підприємництвом. Незважаючи на те, що ця категорія є об'єктом економічної теорії та займає основну роль у ринковій економіці, от уже протягом ряду сторіч не змовкають суперечки про її сутність і форми.

«Підвищення чи зменшення прибутку на капітал залежить від тих же причин, що викликають підвищення і зменшення заробітної плати за працю, – від зростання чи зменшення багатства суспільства; але ці причини дуже по різному відбиваються на заробітній платі і прибутку. Зростання капіталу, що збільшує заробітну плату, веде до зниження прибутку. Коли капітали багатьох багатих купців вкладаються в ту саму галузь торгівлі, їхня взаємна конкуренція природно веде до зниження їхніх прибутків; а коли у всіх галузях торгівлі даного суспільства відбувається таке ж збільшення капіталу, та ж конкуренція повинна зробити подібну дію у всіх галузях». Так писав про прибуток Адам Сміт у своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів»[25].

Прибуток – один із основних фінансових показників плану й оцінки господарчої діяльності підприємств. За рахунок прибутку відбувається фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічного розвитку підприємств, збільшенню фонду оплати праці їх робітників. Водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток – це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на їх здійснення.

На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий доход приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відокремлені товаровиробники. Встановивши вартість на продукцію, вони реалізують її споживачу, отримуючи при цьому грошову виручку, що не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно спів ставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, які приймають форму собівартості продукції.

Коли виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про отримання прибутку. Підприємець завжди ставить собі за мету прибуток, але не завжди його отримує. Якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. Реалізація відбулася без збитків, але відсутній і прибуток як джерело підприємницького, науково-технічного та соціального розвитку. При витратах, які перевищують виручку, підприємство отримує збитки – негативний фінансовий результат, що ставить його в досить скрутне фінансове становище, яке не виключає і банкрутства.

Прибуток, як важлива категорія ринкових відносин виконує певні функції [47]. По-перше, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку в якості єдиного показника оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарчої та фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцію, її зміст складається з того, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після виплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування, розширення виробничої діяльності, науково – технічного та соціального розвитку підприємств, матеріального заохочення робітників.

По-третє, прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. Він потрапляє до бюджету у вигляді податків і поряд з іншими доходами, надходженнями для суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на розмір прибутку і його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства.

На зміни фінансового результату впливає багато факторів. За ступенем взаємопідлеглості вони поділяються на фактори першого і другого порядків. До факторів першого порядку відносять зміни прибутку від реалізації продукції (робіт, товарів, послуг) ; від іншої реалізації; позареалізаційних результатів.

Факторами другого порядку є зміни обсягу реалізованої продукції, структури реалізованої продукції, повної собівартості реалізованої продукції; цін на реалізовану продукцію; доходів за цінними паперами і від пайової участі у суспільних підприємствах, тощо [38].

Взаємозв'язок факторів першого і другого порядків з фінансовим результатом прямий, за винятком собівартості продукції, зниження якої призводить до зросту прибутку. Фактори формування фінансового результату в узагальненому вигляді характеризує структурно – логічна модель.

Узагальнюючи в собі фінансові результати різних видів діяльності, прибуток формує одне з джерел сплати податків та поповнює джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

Прибуток є об'єктивною економічною категорією, тому на