Політологія

 

5.4. Соціальна структура суспільства та її співвідношення з політикою

 

Людське суспільство завжди було і є розшарованим, розділеним за безліччю ознак на групи, які розрізняють за ознаками фаху і професії, освіти, відношення до власності, за обставинами життя, походженням, етнічною чи расовою приналежністю тощо.

Людське суспільство завжди було і є розшарованим, розділеним за безліччю ознак на групи, які розрізняють за ознаками фаху і професії, освіти, відношення до власності, за обставинами життя, походженням, етнічною чи расовою приналежністю тощо. Спільність умов життя людей, схожість виконуваних ними функцій тягне за собою подібність інших ознак – способу мислення, сприйняття світу й ставлення до оточення, вартісних домінант, інтересів тощо. Розмаїта сукупність людських особистостей поділяється на певні спільноти – класи, стани, верстви, нації, касти тощо. Це соціальні групи, тобто цілісні соціальні утворення, що виникають об’єктивно і характеризуються сталими зв’язками людей, спільністю їхніх інтересів та властивостей, схожістю ставлення до інших соціальних угруповань, сповідуваних ідеалів, способу життя, тенденцій та перспектив розвитку. 

Зв’язок між соціальними та політичними відносинами виявляється через категорію “інтерес”. Інтерес є вираженням певних потреб соціальних груп, задоволення яких необхідно, або, якнайменше, корисно для існування та добробуту групи. Існують інтереси первинні і вторинні, вигадані та об’єктивні.

Політично важливими є інтереси таких соціальних груп:

1) інтереси суспільних класів, що випливають з їх місця у суспільному процесі виробництва та відносин власності;

2) інтереси соціальних прошарків, які повязані з розмаїттям образу життя, прибутків, видів праці тощо;

3) інтереси соціальних станів, що мають різне походження та юридичні права.

4) інтереси національних та етнічних груп;

5) інтереси регіональних спільнот;

6) інтереси демографічних груп (молоді, жінок, пенсіонерів тощо);

7) інтереси релігійних груп.

За всіма цими груповими інтересами держава, безперечно, не повинна забувати існування інтересів окремих особистостей. Втім, держава ніколи не може задовольнити усі інтереси усіх людей. Утопією є також думка про можливість реалізації в повному обсязі інтересів будь-якої окремої соціальної групи, а намагання їх все ж таки реалізувати призводить до суспільної катастрофи, оскільки інші соціальні групи за таким підходом взагалі втрачають право на існування. Соціальна справедливість передбачає гармонійне поєднання різних соціальних інтересів у даному суспільстві.

 

5.6. Поняття громадянського суспільства

 

Сучасні політичні системи грунтуються на розвиненому громадянському суспільстві. Громадянське суспільство – це сукупність міжособистих стосунків, родинних, громадських, економічних, культурних, релігійних та інших структур, які розвиваються в суспільстві поза межами безпосереднього впливу держави.

Сучасні політичні системи грунтуються на розвиненому громадянському суспільстві. Громадянське суспільство – це сукупність міжособистих стосунків, родинних, громадських, економічних, культурних, релігійних та інших структур, які розвиваються в суспільстві поза межами безпосереднього впливу держави. Інакше кажучи, громадянське суспільство співпадає зі сферою приватного, особистого життя людей і охоплює суспільні відносини, які стосуються індивіда та міжіндивідуальних стосунків, як взаємних, так і асоціативних (внутрішнє духовне життя, сфера безпосереднього міжособистого спілкування, сфера особистого і родинного попиту, майнові стосунки). Політичне, публічне начало розповсюджується й на приватну сферу, але тут людина має свободу вибору. 

Таким чином, громадянське суспільство характеризується, з одного боку, наявністю реальних суверенних індивідуальних суб’єктів політичного життя і гомадянської самостійності. З іншого боку, для нього характерна чітка розгалуженість соціальних зв’язків та інтересів, динамічна структуризація соціального життя, ясне усвідомлення соціально-політичних інтересів, що пов’язане з існуванням корпорацій. 

Корпорації, які розуміються в соціології як професійні групи (Дюркгейм), є проміжною формою організації громадянського суспільства, “другою родиною” (Гегель). Вони є результатом глибокого розподілу праці, яке примушує також кожного вільного індивіда задовольняти свої інтереси як особливі за допомогою досягнення загальної мети (порів. зростання добробуту населення у капіталістичних країнах). 

Таким чином, за Гегелем громадянське суспільство характеризується: 

• опосередкуванням задоволення потреб окремого громадянина через взаємопов’язану систему розподілу праці; 

• дієвістю свободи і захистом власності за допомогою правосуддя; 

• захистом особливих інтересів за допомогою поліції і корпорацій.

Громадянське суспільство є сферою позадержавного життя людей, яка, натомість, потребує існування держави, спирається на неї та контролює її. Альтернативність ознак та цінностей держави і громадянського суспільства відображає як їх протилежність, так і взаємозалежність. Розвиток громадянського суспільства як особливої форми соціальних відносин, пов’язаної з ринковою економікою, призвів протягом Нового та Новітнього часу до формування сучасної західної цивілізації, і, зокрема, ліберально-демократичних політичних систем.

 

Тема 6. Політична система суспільства: 6.1 Сутність структура політичної системи

 

Термін «політична система» суспільства належить до відносно нових понять, що стали