Політологія

 

В східній (православній) церкві утвердився принцип співпраці, “симфонії” між церквою і державою. Ідеал тут – православний цар, що відстоює Божу правду, але не очолює церкву як організацію (єдиний глава якої – Ісус Христос). На жаль, інколи при цьому церква ставала у залежність до держави (у Візантії, у Росії після реформи Петра І). Така залежність церкви від політичного вождя, який перебирає й функції керівника духовної влади, зветься цезарепапізмом.

 

Східні релігії (напр., іслам) здебільшого залишились у межах принципу єдності світської і духовної влади, але процеси секуляризації західного зразку йдуть і тут.

 

11.3. Сучасні релігії та їх політична роль.

 

В сучасному світі співіснують три світові релігії (християнство, іслам, буддизм) та багато національних релігій та племінних культів (іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, синтоїзм, різні форми анімізму тощо).

 

В сучасному світі співіснують три світові релігії (християнство, іслам, буддизм) та багато національних релігій та племінних культів (іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, синтоїзм, різні форми анімізму тощо).

 

Християнство розподіляється на три головні гілки: католицизм, православ’я, протестантизм.

 

Католицизм (бл. 1 млрд. вірних) переважає в багатьох країнах Європи (насамперед – Південної), Латинської та частково Північної Америки, деяких інших країнах (напр., Філіппінах). Главою католицької церкви є папа римський (з 1978 р. – Іван Павло ІІ, поляк), одночасно він є главою міста-держави Ватікан – абсолютної теократичної монархії.

 

Православ’я поширене в Росії, Україні, Білорусі, Румунії, Болгарії, Сербії, Греції, Грузії (більше 120 млн.). Існує 15 автокефальних (самостійних) православних церков, та ще кілька (в тому числі й українська) намагаються здобути автокефалію.

 

Протестантизм розподіляється на кілька напрямків, що виникли протягом XVІ-XX ст., та переважає в країнах Північної Європи, поширений в Північній Америці (усього бл. 350 тис.), та веде дуже активну проповідницьку діяльність в багатьох інших країнах.

 

Держави, де поширене християнство, будуються на принципах секуляризації, відокремлення церкви від держави, – лише Ватікан є теократичною державою, а в протестантських країнах Скандинавії, Великобританії та католицькій Ірландії пануюча релігія вважається державною. Підставою соціально-політичної діяльності сучасного католицизму (в дусі клерикалізму) є енцикліка папи Лева ХІІІ “Rerum novarum” (“Про нові речі”, 1891 р.) та інші документи Ватікану. З того часу були створені християнські (християнсько-демократичні) партії та християнські профспілки. На кінець 80-х років у Західній Європі в 17 країнах діяли 21 партія загальною чисельністю 3,3 млн., в окремих країнах вони неодноразово приходили до влади (зокрема, в Германії ХДС/ХСС Г.Коля знаходиться при владі з 1982 р.). Останнім часом християнсько-демократичний рух виник і в Україні.

 

Православна церква веде активну суспільну, миротворчу діяльність, спрямовану на поширення злагоди і подолання конфліктів, але не втручається безпосередньо у боротьбу за владу.

 

Іслам налічує бл. 1 млрд. вірних (дві головні гілки – сунніти і шиїти), які складають більше 20% населення Азії і 49% – Африки, в 35 країнах є переважною більшістю. Іслам завжди будувався на концепції злиття та поєднання духовної та світської влади. І зараз в 28 афро-азіатських державах іслам визнаний державною (офіційною) релігією, деякі з них іменуються ісламськими (Іран, Афганістан, Мавританія). Активно діють ісламські партії та напівлегальні організації типу “братів-мусульманів”. В ісламських державах чинною є система мусульманського права та судочинства (шаріат). В цілому політична роль і активність ісламу останнім часом зростає. Активно діє Організація ісламської конференції, яка об’єднує 55 держав.

 

Буддизм є державною релігією в Таїланді, поширений в інших країнах Східної та Південно-Східної Азії; в формі ламаїзму панує в Бутані і Тібеті, Монголії, Калмикії, Бурятії, Туві. Діє міжнародна організація Всесвітнє братство буддистів, активну миротворчу діяльність проводить глава тібетських буддистів далай-лама XІV, але все ж таки значної політичної ролі буддизм не відіграє. 

 

Національні релігії (індуїзм, конфуціанство, синтоїзм та інші), як правило, зараз не мають державного статусу (фактично державною релігією є іудаїзм в Ізраїлі), але вони є активними суспільними силами.

 

11.4. Релігійні конфесії та взаємини держави і церкви в Україні

 

Згідно Закону про свободу совісті та релігійні організації (1991 р.) та 35 статті Конституції України церква відокремлена від держави, а школа – від церкви, але церква (або релігійна організація) має права юридичної особи, права власності і господарчої діяльності.

Згідно Закону про свободу совісті та релігійні організації (1991 р.) та 35 статті Конституції України церква відокремлена від держави, а школа – від церкви, але церква (або релігійна організація) має права юридичної особи, права власності і господарчої діяльності. Гарантовано право на свободу совісті, тобто свободу мати, приймати та змінювати релігію або переконання за власним вибором і свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Згідно Конституції, жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Держава має спеціальний орган, який контролює стан справ у відносинах між конфесіями та суспільну діяльність релігійних організацій – Деpжавний