+3 8(066) 185-39-18
fяка дозволяє оперувати дискурсом на різних рівнях. У широкому контексті найбільший інтерес викликає система аналізу риторичних ходів, стратегії позитивної самопрезентації та негативного репрезентування опонента. Так, особливо чітко ці стратегії можна розглянути на матеріалі передвиборчих кампаній президентів країн. Ukraine's murky electioneering. «Things are not peaceful and quiet here. As long as the current administration is in power then we can only expect that they may forge the results, « says Viktor Yushchenko, the main opposition leader. The prime minister, who says he believes there will be an honest vote, has called for calm. «We must not gain power with violence; we can express our opinions only in a peaceful manner through the ballot box, « said Mr Yanukovych. (BBC News, October 31, 2004) – Українська брудна передвиборча компанія. «Зараз не все так мирно і тихо тут. Тоді як нинішній уряд при владі, ми можемо лише очікувати, що він може фальсифікувати результати», каже Віктор Ющенко, лідер головної опозиції. Прем'єр-міністр, який каже, що вірить у чесні вибори, закликає заспокоїтися. «Ми не повинні здобувати владу силою; ми лише можемо виражати свою думку мирними засобами через виборчу скриньку», каже М-р. Янукович. Не викликає сумніву a priori той факт, що використання подібного інструментарію під час здійснення прагматичних інтерпретацій політичного дискурсу непрофесійним перекладачем більш ніж приблизне і потребує значної адаптації згідно з дослідницькими цілями і задачам. У свою чергу перекладацький аналіз в широкому значені здатний збагатити інструментарій професійного перекладача за умови широкого використання ним теоретичних напрямів різноманітних релевантних наук, і в першу чергу – теорії мовленнєвих актів, тому що за даною теорією мова розглядається не як сукупність універсальних або перевизначених змістів, а як сфера дій, взаємодій і взаємного впливу, яка дозволяє прагматично інтерпретувати окремі висловлювання і тексти, промови в цілому.
Пошук
Політичний дискурс
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
36
Мова:
Українська
Висновки до розділу II
Перекладач повинен враховувати при перекладі текстів політичного дискурсу як лінгвістичний аспект, так і комунікативно-прагматичні аспекти. Домінантними ознаками при перекладі політичного дискурсу є вказівка на мотив/подію, по якому політик робить заяву, збереження об'єму тексту і превалювання критерії точності.
Політична мова володіє найбільшою вариативностью структурних компонентів, що допускає при перекладі зменшення або збільшення об'ємів тексту.
Якщо порівнювати тексти в різних традиціях, то може бути відзначена симетрія або асиметрія в межах одного типу тексту. Симетрія показує, що перекладач може вдатися до власне перекладу, а асиметрія указує на адаптацію, тобто перекладачу треба адаптувати даний текст. Якщо ми говоримо про структурні ознаки, то під адаптацією мається на увазі відтворення структурних змін. Крім того, залежно від того, на що орієнтується перекладач – на адекватне сприйняття в своїй культурі, або на те, щоб зберегти специфіку і відтворити текст для іншої аудиторії, залежатиме вибір між власне перекладом і перекладом-адаптацією. Тобто залежно від орієнтації на свою або на чужу культуру перекладач може визначити зону власне перекладу і зону адаптації в межах структурних компонентів конкретного типу тексту. В будь-якому випадку перекладач повинен враховувати при перекладі і адаптуванні комунікативні та прагматичні аспекти.
ВИСНОВКИ
Політичний дискурс по суті є виразом всього комплексу взаємостосунків між людиною і суспільством, і, таким чином, це явище по суті своїй функціонально направлено на формування у реципієнтів деякого фрагмента світосприймання або картини миру. Використовуючи політичний дискурс можна зрозуміти, як в різних мовних колективах моделюються культурні цінності, як пропагується соціальний порядок, які елементи мовної картини миру залишаються за межами свідомих мовних стратегій говорючих, як формується концептуальна картина миру, властива кожному мовному колективу. Політичний дискурс рясніє новоутвореннями. Політики намагаються звернути увагу на свої ідеї та дії та вважають формування та використовування неологізмів гарним методом для досягнення цієї мети. Лексичне маніпулювання активно проявляє себе в політичному дискурсі або через зміну значень слів, або через вибір певних слів для позначення об'єктів. Такі характеристики мови, як рухливість семантичної структури слова, трудність відмежування конотацій від основних значень, варіативність цих значень і значень одних і тих же мовних знаків, вільна заміна об'єктивного суб'єктивним і, навпаки; акцентування синонімічних і асоціативних зв'язків слів, модальність висловів і ін., навмисно і цілеспрямовано використовуються політиками.
Найхарактернішими способами утворення неологізмів в мові сучасного англійського політичного дискурсу є словоскладення, конверсія і зміна значень слів. Останнім часом запозичення поступаються місцем семантичному процесу утворення політичних новоутворень. Новоутворення мають однією з своїх функцій розкриття якоїсь додаткової риси явища, що часто використовується у політиці. В новоутвореннях політичного дискурсу легко встановлюються зв'язки з певними подіями і фактами політичного життя суспільства на даному конкретному етапі його розвитку.
В політичному тексті міститься як лінгвістична, так і екстралінгвістична інформація (картина миру), і знакова інформація (картина миру, представлена через знак, номінацію).
При перекладі тексту політичного дискурсу перекладач повинен враховувати всі наявні аспекти.
В процесі перекладу необхідно установити вплив комунікативних та прагматичних компонентів ситуації спілкування на стратегії перекладу текстів політичного дискурсу. Комунікативна ситуація є невід’ємною складовою моделі перекладу оригіналу. Перекладач повинен звертати увагу на компоненти комунікативної ситуації у вихідному тексті та перекладному тексті.
Врахування комунікативної ситуації допомагає перекладачеві зробити вибір адекватних перекладацьких стратегій. Перекладний текст повинен містити такі терміни, що, з одного боку, зберігають чіткість та зрозумілість вихідного тексту, а з іншого боку, викликають саме ті асоціації, які намагався передати адресант політичного дискурсу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Badaloni N. 1984 – Politica, persuasione, decisione // Linguaggio, persuasione, verita. – Padova: Cedam (Milani), 1984. P. 3-18.
2. Bell V. 1995 – Negotiation in the workplace: The view from a political linguist // A. Firth ed. The discourse of negotiation: Studies of language in the workplace. – Oxford etc.: Pergamon, 1995. P. 41-58.
3. Coseriu E. 1987 – Lenguaje y politica // M. Alvar ed. El lenguaje politico. – Madrid: Fundacion Friedrich Ebert, Instituto de Cooperacion Iberoamericana, 1987. P. 9-31.
4. Duez D. 1982 – Silent and non-silent pauses in three speech styles // Language and Society, 1982, vol. 25, № 1. P. 11-28.
5. Garcia Santos J. F. 1987 – El lenguaje politico: En la Secunda Republica y en la Democracia // M. Alvared. El lenguaje politico. – Madrid: Fundacion Friedrich Ebert, Instituto de Cooperacion Iberoamericana, 1987. P. 89-122.
6. Januschek F. ed. 1985 – Politische Sprachwissenschaft: Zur Analyse von Sprache als kultureller Praxis. – Opladen: Westdeutscher Verlag, 1985.
7. Martinez Albertos J. -L. 1987 – El lenguaje de los politicos como vicio de la lengua periodistica // M. Alvar ed. El lenguaje politico. – Madrid: Fundacion Friedrich Ebert, Instituto de Cooperacion Iberoamericana, 1987. P. 71-87.
8. Miles L. 1995 – Preface // C. Schaffner, A. L. Wenden eds. Language and peace. – Aldershot etc.: Dartmouth, 1995.
9. Skrebnev Y. M. Fundamentals of English Stylistics. – M., 2003. P. 59. Van Dijk T. A. Text and Context of Parliamentary Debates. In: Bayley, P. (ed.), Cross-Cultural Perspectives on Parliamentary Discourse. – Amsterdam: Benjamins, 2004.
10. Todorov T. 1991 – Les morales de l'historique. – P.: Grasset, 1991.
11. Алтунян А. Власть и общество. Спор литератора и министра: опыт анализа политического текста // Вопросы литературы. – 1993. – № 1. – С. 173-214.
12. Алтунян А. Г. От Булгарина до Жириновского. Идейно стилистический анализ политических текстов. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1999. – 263 с.
13. Баранов А. Н., Казакевич Е. Г. Парламентские дебаты: традиции и новации. М.: Знание, 1991. – 64 с.
14. Баранов А. Н. Политическая метафорика публицистического текста: Возможности лингвистического мониторинга // Язык массовой информации как объект междисциплинарного исследования. – М., 2001.
15. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф. С. Бацевич. – К.: Академія, 2004. – 344 с.
16. Будагов Р. А. К проблеме устойчивых и подвижных элементов в лексике. Изд-во АН СССР, ОЛЯ, т. X, вып. 2, 1951, стр. 106.
17. Виноградов В. В. «Из истории современной русской литературной лексики», Изд-во АН СССР, ОЛЯ, т. IX, 1950, стр. 377.
18. Воробьева О. И. Политическая лексика. Ее функции в современной усной и письменной речи / О. И. Воробьева. – М.: БЕК, 2000. – 435с.