Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Поняття і структура норми права

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Оцінка: 

на особливі ознаки. По-перше, структура юридичної норми – це об’єктивований результат відоб раження у нормі певних суспільних відносин. Фактичні суспільні відносини, що підлягаютьправовомуоформленню, об’єктивнопотребуютьлогічної відповідності структури правової норми своїй внутрішній структурі. Умовно можна вважати, що та чи інша правова норма складається з такої кількості логічних структурних елементів, якої потребують суспільні відносини, що нею врегульовуються. Наприклад, структура майнових відносин індивідів зумовлює наявність у правовій нормі таких елементів, як гіпотеза, диспозиція (інколи навіть дві), санкція із вказівкою на кожного суб’єкта. Аналіз криміналь ного законодавства вказує на наявність кримінальних відносин, яким відповідає двочленна структура норми, тоді як у структурі конституційного права формулюється, як правило, тільки один елемент. [4, с. 91].

Таким чином, структура юридичної норми, що закріплена у нормативно-пра вовому акті, випливає зі структури певного виду суспільних відносин і є відобра женням закономірної реальності правової системи певного суспільства.
По-друге, структуру правової норми слід розглядати як єдність логічної та реальної структури. Логічна структура норми виражає первинні, вихідні її зв’язки в системі об’єктивного права, вона має потенціальне значення. Це своєрідний набір логічно взаємопов’язаних елементів, зумовлений специфікою правотвор чості і структурою права загалом.
По-третє, структуру правової норми слід розглядати як систему діалектично взаємодіючих елементів. Саме завдяки системності права взаємодія елементів структури реалізується і в межах окремої норми.
Уперше в юридичній літературі спробував сформулювати визначення поняття структури норми права В. Д. Перевалов, який стверджував, що це логічно узгод жена внутрішня будова правової норми, зумовлена суспільними відносинами, що характеризуються наявністю взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, та реально відображена в нормативно-правових актах. Проте, на думку вітчизняного вченого С. В. Бобровник, структура норми права визначається як сукупність чітко визначених елементів, що у процесі взаємодії забезпечують функціональну самостійність норми. Випливає, що структура норми – це: ідеальна логічна конструкція, що забезпечує процес регулювання відносин між людьми; модель можливої поведінки, яка сформувалась у процесі суспільного розвитку.
Положення про структуру норми права набули подальшого розвитку в теорії держави і права більшості пострадянських республік, у тому числі й України. Зокрема, відомий вітчизняний теоретик права В. О. Котюк зазначав, що ця пробле ма стосується всієї системи права, починаючи від структури норми права та її елементів, видів норм права, форм права – нормативно-правових актів, правових інститутів, підгалузей і галузей права, адже структура нерозривно пов’язана із системою. Погоджуючись із точкою зору російських радянських вчених про те, що структуру правових норм слід визначати стосовно всіх видів норм, а не тільки норм як правил поведінки.
Науковець також критикує загальноприйняте в юриспруденції поняття логічної структури правової норми, оскільки: по-перше, всі правові норми і статті нормативно-правових актів мають бути логічними з позиції законів формальної логіки. Якщо існують алогічні (неправильні) норми, то їх необхідно виправити.
По-друге, всі норми права, викладені в нормативно-правовому акті, мають різний характер і по-різному застосовуються в процесі практичної діяльності.
По-третє, всі види норм дуже тісно взаємопов’язані між собою, мають свою ієрархію. Як правило, у практичній діяльності застосовується не одна норма права, а весь нор мативно-правовий акт, тому так звана «логічна структура» правової норми – це не що інше, як відображення логічної структури нормативного акта. Всі нормативно правові акти повинні мати свою логічну структуру, в яку входить багато гіпо тез і диспозицій, а іноді й санкцій.
Таким чином, структура правової норми визначається її характером, у зв’язку з чим можуть виникнути норми права, що не мають гіпотези, і норми права, що не мають гіпотези, і норми права, що не мають санкції, а також саме вона є основою однієї з найосновніших ознак пра ва – його нормативності. [5, с. 368].
 
2.2. Класична трьохелементна структура норми права
 
«Структура правової норми – це її внутрішня побудова, яка характеризується наявністю в ній відносно автономних, але нерозривно пов’язаних одна з одною складових частин, що різняться за функціональною роллю».
Структури (а їх декілька) у правовій нормі склалися історично, поступово та представляють велику соціальну цінність. Їх походження йде з давніх часів, з суспільств привласнюючої економіки і навіть з тих часів, коли людина ще як біологічне створіння, як й інші біологічні види, навчилася пов’язувати свою поведінку з результатами цієї поведінки, свої реакції на ті чи інші умови життєдіяльності закріплювати в колективному досвіді, в колективній свідомості по критеріям «прийнятно-неприйнятно».
Мононорми первісного суспільства будувались по цій схемі, і лише згодом «сприйнятно-несприйнятно» переросло у відносини по критеріям «можна-неможна» (право), «добре-погано», «добро-зло» (мораль). З позиції філософії структура – це відносно самостійна і стійка єдність елементів, їх відносин і цілісності об’єкта, які забезпечують тотожність самому собі. Структура нерозривно зв’язана із системою. Характеристика об’єкта з позицій системи і структури дає суть системно структурного аналізу.
Для позначення структурних елементів норми права теорія права оперує такими поняттями: диспозиція, гіпотеза, санкція. Варто підкреслити, що незважаючи на те, що існують різні концепції структури, вони незмінно використовують у своїй побудові названі частини (елементи). [7, с. 169].
Диспозиція – центральний елемент норми права, в якому у вигляді владного припису закріплено правило поведінки, змістом якого виступають суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Види диспозицій:
Фото Капча