Поняття і структура норми права

Одним із варіантів політичних рішень є зміна правових норм, тобто зміна правил регулювання певних суспільних відносин. Завдяки чому міністерство – єдиний серед центральних органів виконавчої влади центр вироблення та реалізації політики у відповідній сфері. У свою чергу, для уникнення конфлікту інтересів інші центральні органи виконавчої влади здійснюють надання адміністративних послуг, державний нагляд (контроль), управління об'єктами державної власності. [6, с. 40].

Таким чином, зазначені функції розподілені між новоствореними цент- ральними органами виконавчої влади – міністерством України та іншими органами, діяльність яких спрямовується і координується відповідним міністром. Пошук нової моделі нормотворчості міністерства України – це передусім намагання визначити оптимальний шлях розвитку сучасної державно-управлінської діяльності міністерства як правової форми державного управління. Однак на практиці запровадження зазначених нововведень призводить не тільки до погоджених дій, але нерідко породжує різні проблеми щодо встановлення меж їх нормотворчих функцій та повноважень, способів вирішення спорів, що виникають у процесі цієї діяльності. Так, у Положенні про Міністерство інфраструктури України зазнача- ється, що міністерство здійснює затвердження правил, положень, порядків, директив, інструкцій, стандартів, регламентів, нормативів тощо у сфері авіації.

Натомість у Положенні про Державну авіаційну службу України, діяльність якої спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України – міністра інфраструктури України, закріплено повноваження центрального органу виконавчої влади з розробки та впровадження нормативних документів у сфері авіації. Як бачимо, на певних стадіях усього процесу нормотворча функція міністерства розподілена між органами влади: служба здійснює розробку та впровадження, а міністерство – затвердження. [7, с. 159].

У свою чергу, Повітряним кодексом України визначено, що уповноважений орган з питань цивільної авіаціїздійснює реалізацію державної політики, державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації шляхом розроблення, прийняття та впровадження авіаційних правил, тобто саме цей орган має право видавати акти нормативно-правового характеру. При цьому виникає два види колізій (взаємна невідповідність правових норм, які регулюють однакові суспільні відносини) : ієрархічна колізія – між нормами указів Президента України та зазначеним Кодексом; темпоральна колізія – між нормами Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Повітряним кодексом України.

Таким чином, на практиці існують прогалини та колізії у правовому регулюванні нормотворчої діяльності міністерства України, що призводить до неузгодженостіміж органами виконавчої влади, недостатньої керованості та злагодженості всієї системи державного управління. На наш погляд, після закріплення вищерозглянутих функцій за відповідними центральними орга- нами виконавчої влади повинні існувати єдині для всіх органів виконавчої влади вимоги з реалізації їх функцій. Варто констатувати, що визначена проблема в повному обсязі не охоплена правом і потребує нормативного моделювання. З приводу цього виникає завдання щодо необхідності правового врегулювання ситуації, і вона має бути вирішена шляхом усунення зазначених вище та подібних колізій і заповнювання прогалин у праві. Для повноцінного втілення ідеї закріплення нормотворчої функції за міністерством слід насамперед здійснити наступні заходи. По-перше, привести у відповідність увесь комплекс нормативно-правових актів з метою закріплення лише за міністерством України повноваження приймати акти нормативного характеру. По-друге, нормативно-правові акти, що регулюють однорідну сферу діяльності (нормотворчість міністерства), могли б бути об'єднані в один базовий Закон України «Про нормативно-правові акти» з урахуванням нової моделі організації виконавчої влади в Україні, закріпивши визначення основ- них понять, врегулювавши загальні питання нормотворчої діяльності міністерства України та визначивши чіткімежі нормотворчих повноважень.

По-третє, враховуючи те, що за міністерством України закріплено функцію зі спрямування і координації діяльності інших центральних органів виконавчої влади, необхідно впровадити поняття «делегована нормотворчість» як однієї із форм (видів) нормотворчості міністерства. Для прикладу, Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури)

Отже, практична діяльність центральних органів виконавчої влади на засадах нового правового регулювання в частині нормотвор- чості засвідчила наявність проблем і протиріч, які вимагають розробки та впровадження моделі нормотворчої діяльності міністерства України та вне- сення змін у відповідні нормативно-правові акти.

Запропонований підхід дасть змогу комплексно врегулювати правові засади нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади, забезпечивши взаємоузгоджуваність цілей, чітке виконання поставлених завдань, визначення повноважень міністерства України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується міністром щодо нормотворчого процесу. Запровадження моделі нормотворчої діяльності міністерства України забезпечить реальне утвердження провідного призначення органу, що здійснює формування та реалізацію державної політики. Це призначення полягає в тому, що лише міністерство в системі центральних органів виконавчої влади має право видавати акти нормативного характеру. Тому створення такої теоретичної моделі з внутрішньою будовою, в якій можна виокремити мету, суб'єкт, об'єкт, правову діяльність і результат, є пошуковим, а тому надзвичайно складним науково-практичним завданням. Проте його виконання є обов'язковою передумовою успішного здійснення найважливішої функції міністерства. Перспективи подальших досліджень. Подальше наукове дослідження буде спрямоване на створення теоретичної моделі нормотворчості міністерства України.

 

 

Норма права – це загальнообов'язкове, певне-формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), установлене чи санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, що офіційно закріплює міру волі і справедливості відповідно до суспільними, груповими й індивідуальною інтересами (волею) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примуса.

Правові норми в сучасному світі дуже різноманітні, оскільки вони відбивають весь строкатий спектр суспільних відносин, всю розмаїтість типових життєвих ситуацій. Для виявлення характерних рис конкретних правових норм, їхнього місця і функціональної ролі в системі права їх класифікують. Підстави таких класифікацій усілякі.

В сучасних умовах вдосконалення норм права йде по двом основним напрямкам: покращення змісту норм, зміцнення їх «істинності», впорядкування їх структури та системи вцілому.

Перший напрямок характеризується тенденцією до все більш точного відображення потреб суспільного життя, без чого неможливо забезпечити зростання ефективності дії норм права як регуляторів суспільних відносин. Тому вдосконалення змісту стосується всього комплексу норм – зобов’язуючих, уповноважуючих, забороняючих. Зростає значення рекомендаційних норм. В рамках кожної різноманітності норм виробляються нові, більш ефективні методи впливу на суспільні відносин з допомогою всіх елементів правової норми.

Основними умовами, які дозволяють добитися вдосконалення норм права, є:

Точне відображення в правових приписах закономірностей розвитку державно-правової побудови.

Відповідання норм права умовам моралі та правосвідомості.

Можна зробити висновки, що норма права є мірою волі і справедливості; є результатом владної діяльності держави, що складає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у цивільному суспільстві; має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване до необмеженого числа індивідуально невизначених суб'єктів і розраховано на багаторазовість застосування при визначених життєвих обставинах.

 

 

 

1. Котюк В. О. Теорія права. – К., 1996., – 45 с.
2. Марчук В. М., Ніколаєва Л. В. Нариси з теорії права. – К., 2004., – 89 с.
3. Котюк В. О. Теорія права. – К., 1996., – 44 с.
4. Марчук В. М., Ніколаєва Л. В. Нариси з теорії права. – К., 2004., – 91 с.
5. еорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
6. Лінецький С. Як законопроект перетворюється на закон (деякі проблемні питання законодавчого процесу) // Юридичний журнал. – 2003. – № 10. – С. 39-40.
7. Черданцев А. Ф. Теория государства и права: Учеб. для вузов. – М. : Юрайт, 1999. – 159 с.
8. Прокопчук О. Ю. Поняття та особливості норм права //Законодавство України – 2004 – 7с.
9. Венгеров А. Б. Теория государства и права. – М. – 2004. – С. 30-41
10. Гойман-Калинский И. В., Иванец Г. И., Червонюк В. И. Элементарные начала общей теории права. – М. – 2003. --- С. 54-65
11. Горьова С. Л. Норми адміністративного права в системі соціальних норм. -В кн. : Проблеми законності Респ., Вип. 46-X, 2001. –
12. Котюк В. О. Теорія права. – К. – 1996. 23 с.
13. Марчук В. М., Нариси з теорії права. – К. – 2004. -- С. 12-15

 

 

1. Л. І. Заморська. Поняття_та_структура_норм_права [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //ua-referat. com
2. Кутафин. О. Е. Норма права. Поняття, структура, види [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //bukvar. su/gosudarstvo-i-pravo/195319-Norma-prava-Ponyatie-struktura-vidy. html
3. Л. І. Заморська. Категорія «Структура норми права» як основа його нормативності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //dspace. nbuv. gov. ua/bitstream/handle/123456789/34625/03-Zamorska. pdf? sequence=1
4. Скакун О. Ф. Теорія права і держави.. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //westudents. com. ua/glavy/70115-5-normotvorchiy-protses. html
5. Лінецький С. Нормотворча діяльність: поняття, види та стадії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //ubooks. com. ua/books/00036/inx38. php
6. Антон Нечипоренко. Нормотворча діяльність у правовій державі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. yourfuture. org. ua/ua/pb/2012/8/Nechypurenko. pdf
7. Наталія Охрімфенко. Нормотворча діяльність міністерств в Україні: проблеми реалізації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //visnyk. academy. gov. ua/wp-content/uploads/2013/11/2012-3-27. pdf