Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Повсякденність українського суспільства в її етнічному вимірі 1920-і рр

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

терору: це підтверджується як масовими архівними джерелами, так і матеріалами преси. Липневі випуски катеринославської газети «Звезда» присвячені висвітленню так званої «Справи слов’янських «героїв», за матеріалами якої проходив у повному складі радянсько-партійний апарат та начальник міліції с. Слов’янка. Слідчі з’ ясували, що начальник міліції, користуючись своєю необмеженою владою, за потурання місцевих властей впродовж року скоїв низку «самых кошмарных и невероятных преступлений»7 (серед них: масові вбивства та удушення, зокрема, й сільської вчительки, пиятика, розпуста й насилля). [Наперед зауважимо, що переважна частина із 28 звинувачуваних була амністована й лише 6 осіб приговорили до вищої міри покарання із конфіскацією майна8 – Л. Я. ]

Захисники обвинувачених, аналізуючи їхню протиправну діяльність, дійшли досить цікавих висновків. Адвокат групи сільрадівців Синайський зауважив, що «большинство преступлений не простая уголовщина [... ] это – сплошной самосуд, самосуд некультурных отсталых деревенских людей, выведенных из равновесия гражданской войной». Інший захисник – Ткачук – підсумовував: «Рабочие и крестьянство, малокультурное и неграмотное, сами создавали советский государственный аппарат, учась при этом друг у друга». В поєднанні з «завданнями революційного часу» [читай – політикою воєнного комунізму – Л. Я. ], саме низький культурний рівень трудящих став, на його думку, підосновою щоденних жорстоких зловживань владою. «Ясно, что проводить эту работу им пришлось со строгостью первого революционного периода. Кто из активных участников нашей пролетарской революции не ошибался в своих революционных действиях? В эту революционную эпоху ошибались целые организации, целые революционные коллективы, а не только отдельные революционеры и что же? Они, крестьяне, малограмотные, самоучки, не выезжавшие из своей Славянки, отделенной на 75 верст от г. Павлограда – только они не должны были ошибаться? Они безусловно ошибались и не один раз, а много раз.
И все-таки все возложенные на них революцией задания, как сбор продразверстки, борьба с бандитизмом и выкачка оружия – нужно отдать им
справедливость, – они выполнили».
Матеріали «слов’янської справи» – типової й показової у своїй страшній правді – не лише унаочнюють страхітливі умови існування села, зокрема, національного, у пореволюційну епоху, але й ставлення радянської держави (тобто, її кремлівського Олімпу) до проблеми протиправної діяльності місцевої влади, як такої. Впродовж 1920-1923 рр. вона, фактично, віддала село на відкуп ревкомам та міліції, мало переймаючись інтелектуальним та моральним рівнем останніх, не контролюючи їхні методи діяльності. Для неї мало важило, що в низці місцевостей радянський апарат та міліція перетворилися на банди.
Центральна влада була зацікавлена лише у тому, аби місцева вправно збирала розкладку і «боролася» з бандитизмом антирадянським. Але ж заручниками цієї неприхованої змови держави та місцевих «крутеликів» було мирне населення, що існувало в обставинах вмотивованого «бєспрєдєла».
На підтвердження тези можна зазначити, що регіональна преса до 1923 р. друкувала докладні репортажі із судових засідань подібного ґатунку, а вони, що важливо, були явищем пересічним. 298-й випуск «Звезды» започаткував серію репортажів з «Камишевацької справи». Матеріали слідства показали, що з лютого по травень 1922 р. місцева влада на чолі з головою виконкому, старшим міліціонером Волковим, начальником самооборони Найдьоновим та секретарем волкомосередку Жиліним без суду та слідства під приводом боротьби з бандитизмом вбили близько 20 осіб. Господарі розстрілювалися вночі «при попыкте з бегству», а майно знищених селян конфісковувалося та розподілялося між учасниками «спецоперацій». Ватага бравих сільрадівців та міліціонерів дійшла до того, що спалила живцем слідчого і ще п’ять ні в чому не винних людей (серед яких були діти), аби приховати свої злочини. Однак, матеріали попереднього розслідування збереглися, – окружний слідчий перед смертю встиг заховати їх у печі. В матеріалах справи проходили 24 звинувачуваних (з них двоє засуджені до вищої міри покарання) 10, 32 свідки11.
Щоденні повідомлення рубрики «Події» («Происшествия») відбивають екстраординарну криміногенну ситуацію в містах України з характерними для неї безконтрольністю зберігання та використання зброї, грабунками, вбивствами, проституцією, наркоманією, підпільним ігорним бізнесом. Для ілюстрації наведемо декілька повідомлень тогочасної преси. – 31 жовтня – в Н. Кайдаках пострілом з револьверу вбитий Сокрута Ф. ; Покінчила самогубством, кинувшись під потяг разом з немовлям, А. Ребристова; 30 жовтня – до лікарні доправлені два селянина с. Мануйлівка, поранені в голову пострілами з гвинтівки; вбитий учитель з с. Миколаївка Кам’янського району (три озброєні бандити з лісу вбили подорожнього та зняли з нього нові чоботи) 12; 6 листопада – на станції Горяіново у дачному потязі пограбований артільник, вбитий його охоронець, забрані 500 тис. руб. ; селянин Трегуба став жертвою афериста, який продав йому чотири фальшиві діаманти за 34, 5 тис. руб. 13; 11 листопада – убивство на ґрунті ревнощів з револьверу.
Міста України були переповнені самогонними та ігорними кублами, домами розпусти. Вбивчий у своїй документальності репортаж про життя нічного Катеринославу наприкінці листопада 1923 р. опублікувала та ж газета»Звезда». Журналіст вправно відобразив обриси (до речі, дуже сучасні) катеринославських «малин»: «... Десятки блідих, спитих, переважно добре знайомих облич [... ] Трапляються «парочки» [... ] Іноді доводиться натрапляти на цілком «відверті» сценки та картинки [... ]. « Тут же – «барлога уркаганів» – «... маленька, неймовірно брудна кімната з запаскудженою, запльованою підлогою [... ] Цілими отарами ширяють криси [... ] Жодних меблів [... ] Немає навіть
Фото Капча