Поява концепції і суть стратегічного управління

- Ліцензування за кордоном;

- Нові продукти / нові ринки;

- Поліпшення асортименту продукції;

- Удосконалення продукту;

Стратегічний аналіз та розробка стратегій за допомогою моделі ADL – LC зводяться до наступного:

1. Проводиться цільовий аналіз кожного напряму діяльності підприємства за результатами якого всі напрями діяльності заносяться в конкретні квадранти матриці.

2. По бізнесах, що потрапили у визначенні клітинки матриці робиться вибір одного стратегічного маршруту із 2-3-х можливих, потім у відповідності до обраного маршруту обирається можлива типова стратегія, яка конкретизується у відповідності до набору типових стратегічних оточень.

3. За допомогою спеціальних процедур і аналітичних інструментів проводиться стратегічне збалансування бізнес-портфелю підприємства за наступними критеріями:

- на визначену стратегічну перспективу проводиться збалансування стратегічних маршрутів бізнесів з урахуванням стадій життєвого циклу відповідних ринків;

- збалансування (оптимізація) бізнес-портфелю підприємства за обсягами потоку готівки;

- балансування портфелю за показником RONA (Return On Net Assest) “повернення на чисті активи”, тобто за показником середньозваженої норми прибутку на чисті активи. [2; ст. 89]

Недоліки моделі ADL – LC:

1. Якість і точність результатів практичного використання моделі в значній мірі залежить від правильного визначення, як пройденого так і майбутнього відрізків реальної траєкторії життєвого циклу кожного ринку, що в умовах сучасного розвитку будь-якого ринку є досить складною задачею.

2. В моделі ADL – LC розглядаються не стратегії, що можуть змінити життєвий цикл, а дії, що відповідають змінам життєвого циклу.

3. Модель ADL – LC багатоваріантна, а стратегічний вибір може бути тільки одним, тому не досить якісне та нетворче використання моделі може призвести до неправильного вибору стратегії підприємства в цілому.

 

Задача

 

За даними таблиці побудувати матрицю та проаналізувати за методом Бостонської консультативної групи діяльність диверсифікованого підприємства ЗАТ «Кадет» і прийняти рішення щодо стратегії та розподілу фінансування у його портфелі стосовно відповідних стратегічних господарських центрів (СГЦ).

Найсильнішим конкурентом на ринку виступає підприємство ВАТ «Мрія».

 

Таблиця 1. – Результати діяльності підприємства за 2014 рік

 

Таблиця 2. – Відносні частки СГЦ підприємства

 

Будуємо матрицю Бостонської консультативної групи для відповідних стратегічних господарських центрів підприємства.

 

Рисунок 1. – Матриця БКГ відповідних СГЦ підприємства

 

Отже виходячи із розрахунків можна побачити що, стратегічний господарський центр «А» деякий час тримається на ринку, але поступово втрачає свої позиції на ринку і має великі ризики потрапити у зону збитків.

Стратегічний господарський центр «Б» зірки – цей вид СГЦ є лідером на ринку, що швидко зростає. Завдяки великій конкурентоспроможності на ринку він приносить підприємству значні прибутки, але потребує ще більшення капіталовкладень для підтримки зростання СГЦ, тобто відстоювання своїх ринкових позицій з метою досягнення ринкової частки.

Стратегічний господарський центр «В» собаки – цей вид СГЦ різко втрачає свої позиції не маючи можливості їх поновити та виходячи з даних що потрапляє у зону збитків та може вийти із зони стратегії бізнесу підприємства.

Стратегічний господарський центр «Г» – товари цього СГЦ досягли фази зрілості і приносять великі прибутки за незначних потреб у фінансуванні.

Стратегічне планування є однією з основних функцій стратегічного управління, яке являє собою процес прийняття управлінських рішень щодо стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

Отже, проаналізувавши матеріал, наведений вище можна визначити такі ознаки стратегічного планування:

- на відміну від довгострокового екстраполятивного планування, коли прогноз розроблявся кожною функціональною службою, яка мала на меті свої власні інтереси, стратегічне планування базується на принципово новому підході до прогнозування стану навколишнього середовища – виділяються стратегічні зони господарювання (СЗГ) та стратегічні господарські центри (СГЦ). СЗГ – це окремі сегменти зовнішнього середовища або ринково-продуктові сегменти, на які фірма повина чи хоче отримати вихід;

- важливою ознакою стратегічного планування є аналіз як зовнішнього середовища, так і внутрішніх можливостей підприємства;

- розробка стратегії є невід'ємною частиною стратегічного планування.

Методика стратегічного планування передбачає розробку багатоваріантної стратегії. Кожен варіант стратегії орієнтований на розвиток підприємства – залежно від стану зовнішнього середовища. Тобто розробляється декілька стратегічних альтернатив з урахуванням можливих ситуацій у майбутньому.

Стратегія – це взаємопов'язаний комплекс дій, які здійснює фірма для досягнення своїх цілей з урахуванням як власного ресурсного потенціалу, так і факторів і обмежень зовнішнього середовища. Стратегія – це об'єднаний план, що поєднує всі складові елементи фірми та різні аспекти її діяльності. Всі складові стратегії повинні бути інтегровані й сумісні.

До основних елементів стратегії, можна віднести:

- Місія та конкретні цілі підприємства

- Встановлення цілей

- Аналіз зовнішнього середовища

- Аналіз внутрішніх можливостей

- Аналіз альтернатив та вибір стратегій

- Проектування організаційної структури

- Реалізація стратегії.

1) Місія підприємства є статичним об'єктом на найближчі п'ять років, а тому процес створення місії має бути добре організованим і спланованим.

2) Встановлення цілей перетворює стратегічне бачення та напрям розвитку компанії на конкретні завдання, пов'язані з підприємницькою діяльністю і результатами діяльності фірми.

3) Аналіз зовнішнього середовища являє собою процес, завдяки якому розробники стратегічного плану контролюють зовнішні фактори, щоб визначити можливості та загрози для фірми.

4) Аналіз внутрішніх можливостей.

Керівництво повинно, щоб ефективно здійснювати планування, визначити внутрішні сильні та слабкі сторони організації.

5) Аналіз альтернатив та вибір стратегій.

При формуванні стратегії щодо досягнення цілей у межах вибраної організацією місії важливими є максимізація конкурентних переваг і мінімізація окремих слабких сторін.

6) Проектування організаційної структури сприяє стратегічному розвитку фірми або гальмує його.

Організаційна структура повністю пов'язана зі стратегією, вона крокує слідом за стратегією. Сучасні зміни на ринках вимагають відповідних змін у стратегіях. У свою чергу, коли змінюється стратегія, необхідно вносити відповідні зміни до організаційної структури та до бізнес-процесів фірми.

7) Реалізація стратегії.

Ця стадія стратегічного управління являє собою процес трансформації стратегій у конкретні дії шляхом розробки програм, бюджетів і процедур. Цей процес може передбачати зміни в культурі, структурі й навіть системі управління всієї організації.

 

Гордієнко П. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник/ Петро Гордієнко, ; М-во освіти і науки України, Міжнар. науково-технічний ун-т. -К. : Алерта, 2006. -403 с.

Довгань Л. Є., Каракай Ю. В. Стратегічне управління. Навч. посібник. – К: Видавництво Центр учбової літератури, 2009. – 440 с.

Ковтун О. І. Стратегія підприємства: Навч. посіб. – Львів: «Новий світ – 2000», 2005. – 388 с.

Клівець П. Г. Стратегія підприємства: Навч. посб. – К. : Академвидав, 2007 – 320 с.

Кукушкін О. М. Сутність поняття «стратегія розвитку підприємства» // Наук. вісн. – Львів, 2005. -№15 (2) -С. 220-227.

Мартиненко М. Стратегічний менеджмент: Підручник/ Ми-кола Мартиненко, Ірина Ігнатьєва,. -К. : Каравела, 2006. -319 с.

Мізюк Б. М. Стратегічне управління: підруч. / Б. М. Мізюк. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Л. : Магнолія 2006, 2007. – 392 с.

Міщенко А. П. Стратегічне управління: навч. посіб. / А. П. Міщенко. – Київ: ЦНЛ, 2004. – 336 с.

Сумець М. Г. Стратегія підприємства: Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 390

с.. Селіверстова Л. С. Шляхи формування ефективної стратегії підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №7. – С. 133-136.

Семенов Г. А. Богдан Ю. М. Стратегія розвитку підприємства в сучасних умовах на прикладі КП НВК Держава та регіони. -2009 – №2. – С. 187-196.