Правотворчість міжнародних міжурядових організацій

Проведено порівняльний аналіз внутрішнього права ММУО і національного права. Визначені наступні їх спільні риси а) формальні джерела права, б) ієрархія норм, в) юридичне верховенство організації по відношенню до індивідів, з якими вона встановлює відносини, г) зміст норм. Проаналізовані різні точки зору на джерела внутрішнього права. Автором вказує на наступні джерела: статут або акт, визначаючий внутрішню структуру міжнародної організації, взаємовідносини між її органами, порядок і принципи її діяльності, рішення самої організації щодо питань її внутрішнього життя, внутрішні провові звичаї.

В третій главі “Розвиток правотворчої функції міжнародних організацій” розглянуті особливості договору, укладеного за участю ММУО та процедури прийняття рішень.

В першому розділі аналізується правова природа договорів за участю ММУО. Міжнародні організації єпохідним суб*єктом міжнародного права. Вони мають договірну правоздатність, обмежену її цілями і функціями. Право організацій на укладення міжнародних договорів повинно бути зафіксовано в установчих документах організації. Однак відсутність чітких формуліровок про договірну провоздатність міжнародної організації зовсім не означає, що данна міжнародна організація не має права укладати міжнародні договори. Якщо статут організації нічого не говорить про право на укладення міжнародних угод, то таке право допускається з тими обмеженнями, які витікають з статуту організації.

Юридична природа міжнародних договорів, в яких приймають участь міжнародні організації, мають важливі особливості. Вони визначаються особливостями їх суб*єктів, їх волі, договорних об*єктів, формою угод в цій категорії договорів.

Так, міжнародні договори за участю міжнародних організацій відрізняються по своєму вольовому змісту від міждержавних договорів. В договорах між державами угода завжди є результатом узгодженності суверенних воль держав як суб*єктів міжнародного права. В договорах за участю міжнародних організацій суверенна воля може проявлятись або тільки з однієї сторони (коли в договорі приймає участь держава або група держав), або взагалі бути відсутньою (якщо в договорі приймають участь тільки міжнародні організації), оскільки, як відомо, міжнародні організації суверенітету не мають, тому й не можуть мати суверену волю.

Другий розділ присвячений аналізу процедур прийняття рішень. Прийняття рішень міжнародною організацією є одним з ключових, якщо не головним елементом її діяльності. Часто ці рішення – результат довгої і складної роботи по виявленню й узгодженню позицій держав-членів.

Метод прийняття рішень визначається рівнем узгодженості позицій держав. Аналіз всіх методів прийняття рішень міжнародними міжурядовими організаціями показав, що кожен з них має свої переваги й недоліки.

Звісно, рішення, що прийняте одноголосно, має більшу гарантію свого виконання, адже суперечити йому не може ні один член організації. Однак вагомим недоліком цього способу прийняття рішень міжнародною організацією є той факт, що одна держава може зірвати або заблокувати всю роботу. З цієї точки зору мажоритарний метод (метод більшості) є більш прийнятним. Метод зваженого голосування застосовуватись в економічних форумах, таких як ЄС, МВФ, МБРР.

Метод консенсуса, який базується на загальній згоді всіх держав-членів щодо змісту рішення, яке приймається. При цьому враховуються інтереси всіх учасників, що є стимулом для взаємних консультацій й переговорів та пошуку таких ефективних рішень, які будуть втілені в життя, а не остануться на теоретичному рівні. Так як зміст рішень в цьому випадку носить компромісний характер, то є можливість їх тлумачення кожною стороною по-своєму, тобто вони можуть тлумачитися двояко. Однак принцип співпраці держав, який закладений в консенсусі, обумовлює зобов*язання однозначно тлумачити рішення, приняте на основі консенсуса. Автор вважає метод консенсуса самим оптимальним варіантом прийняття рішень для міжнародних міжурядових організацій, для досягнення узгодженості.

У заключній частині дисертації сформульовані стислі висновки досліджуваних проблем:

-дослідження міжнародних міжурядових організацій показує який великий шлях вони пройшли в своєму розвитку. Вони, як форма багатостороннього співробітництва держав, виникають з об*єктивних потреб міжнародних відносин;

-розвиток міжнародних організацій нерозривно зв*язаний з набуттям ними якості міжнародної правосуб*єктності. Правосуб*єктність міжурядових організацій залежить від волевиявлення держав-членів в таких питаннях як її мета, цілі, компетенція, характер рішень, структура органів й інші параметри;

-дослідження показує, що на сучасному етапі розвитку людства склались сприятливі умови для зростання ролі міжнародного права в міжнародних відносинах и головна роль тут належить ООН і її установам, задіяним в правотворчому процесі;

-норми м*якого права взаємодіють з нормами міжнародного права, виконуючи те, що з тих чи інших причинах не можуть робити остання. Вони забезпечують попереднє, доправове регулювання, прокладаючи шлях праву. Значення норм м*якого права досить вагоме для діяльності міжнародних організацій, за його допомогою вони здійснюють великий ою*єм регулювання міжнародних відносин і впливають на розвиток міжнародного права;

-особливо важливою функцією міжнародних міжурядових організацій в процесі створення норм міжнародного права є їх правотворча функція. Велика роль ММУО в правотворчому процесі доповнюється їх роллю в правозастосовчому процесі, про що свідчить практика відносно використання міжнародними організаціями санкцій;

-досвід міжурядових органів і організацій, правила процедури їх роботи, порядок створення нових міжнародно-правових принципів і норм переконливо свідчать про реальну можливість в наші дні оптимального поєднання національних інтересів держав з потребами міжнародної спільноти в цілому;

-міжнародні організації з універсальним членством, як правило, не наділені елементами наднаціональності. Однак в майбутньому, в зв*язку з необхідністю вирішення глобальних проблем, елементи наднаціональності можуть з”явитися у міждержавних організацій універсального характеру. Саме за їх допомогою буде забезпечуватись єдність загальнообов*язкової поведінки держав, що необхідно для успішного вирішення глобальних проблем сучасності.

Можна з впевненістю сказати, що в ХХІ сторіччі міжнародні організації не тільки не перестануть існувати, але стануть найбільш дійовою частиною міжнародного правопорядку, справедливим арбітром на міжнародній арені.

 

 

1. Ісмаіл Ахмад. Форми участі міжнародних організацій в правотворчому процесі. Збірник наукових праць аспірантів та студентів. // Актуальні проблеми міжнародних відносин, випуск 3, частина 2. Київ – 1997. с. 10-16.

2. Ісмаіл Ахмад. Внутрішнє право міжнародних організацій як результат правотворчого процессу. // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини, випуск 7, частина 1. Київ – 1997, с. 164-172.

3. Ісмаіл Ахмад. Міжнародний договір за участю міжнародних організацій. Збірник наукових праць. // Актуальні проблеми міжнародних відносин, випуск 4,. Київ – 1998. с. 137-143.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів правотворчої діяльності міжнародних міжурядових організацій. Особливу увагу приділено аналізу критеріїв правосуб*єктності міжнародних організацій, юридичним особливостям правотворчої функції міжнародних міжурядових організацій, концепції “мякого” права, категорії наднаціональності, внутрішнього права міжнародних міжурядових організацій, а також процедурам прийняття решень.

Ключові слова: міжнародне право, міжнародні відносини, міжнародні міжурядові організації, правосуб*єктність, правотворчість, наднаціональність, внутрішнє право, процедури прийняття рішень.

 

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических аспектов правотворческой деятельности международных межправительственных организаций. Особенное внимание уделено анализу критериев правосубъектности международных организаций, юридическим особенностям правотворческой функции международных межправительственных организаций, концепции “мягкого права”, категории наднациональности, внутреннего права международных межправительственных организаций, а также процедурам принятия решений.

Ключевые слова: международное право, международные отношения, международные межправительственные организации, правосубъектность, правотворчество, наднациональность, внутреннее право, процедуры принятия решений.

 

The these considers theoretical aspects of Lawmaking activity of International Intergovernmental Organizations.

Particular attention is given to the analysis of the criteria of legal personality

of international organisations legal characteristics of the lawmaking activity of international intergovernmental organisations, the concept of soft law, the category of supranationality the international law of international intergovernmental organisations and the procedure of decision on making.

Key words: International law, international relations, international intergovernmental organisations, legal personality, lawmaking, supranationality, internal law, decision making procedure.