Правові системи світу

 

Вступ

1. ПОНЯТТЯ ТЕРМІНУ “ПРАВОВА СИСТЕМА” ТА КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ

2. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ

2.1 Романо-германська правова система

2.2 Англо-американський тип правової системи

2.3 Змішаний тип правової системи

2.4 Релігійно-традиційний тип правової системи

2.5 Соціалістичні правові системи

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Правова система кожної держави відображає закономірності розвитку суспільства, його історичні, національні, культурні особливості. Природно, що кожна держава має свою правову систему, що має як загальні риси із правовими системами інших держав, так і відмінності від них, тобто специфічні особливості.

Виникнення й історія розвитку правової системи держави свідчать про те, що на зміст і динаміку правової системи впливає вся духовна культура суспільства: релігія, філософія, мораль, художня культура, наука. На правову систему великий вплив роблять політика, політична культура. Відомо, що в Древньому Китаєві, Індії, Єгипті, Римській державі правові системи були органічно взаємопов’язані з релігією; морально-етнічні елементи культури, правові цінності виступали в релігійній формі, опиралися на релігію.

До закономірностей і показників розвитку правових систем у Древньому світі та середні століття, у сучасний період додаються певні ускладнення, відбувається активізація процесу взаємодії цивілізаційних факторів.

До закономірностей відносяться спадкоємність у розвитку правових систем. Традиційні правові цінності взаємодіють із новими цінностями, сприйнятими правовою системою від інший або інші правові системи. В історичному плані спостерігається прогрес правових систем в окремих суспільствах, державах.

Звичайно, ці закономірності обумовлені в кінцевому ступені розвитком економічного фактору, удосконалюванням продуктивних чинностей і виробничих відносин, розвитком ринкового господарства. Сучасна правова карта світу розкриває різноманіття правових систем й у той же час свідчить про прагнення держав до зближення, єдності в законодавстві, правовій діяльності в сфері регулювання ринкових відносин, охорони навколишнього середовища, у регулюванні інших сфер суспільного й державного життя.

Актуальність цієї теми полягає у тому, що Україна, як країна однієї правової системи, переходить в іншу правову систему. Зараз здійснюється реформа права в Україні, і вивчення особливостей правових основ інших країн дуже важливо на цей момент, так як це допоможе проаналізувати українське законодавство, дозволить використати позитивні моменти і уникнути негативних наслідків.

Мета курсової роботи – вивчення особливостей правових систем сучасності, закономірності їх становлення і розвитку. Так як правові системи відображають соціально-економічний розвиток і рівень культури народу, то їх вивчення дозволяє відновити поняття про суспільні відносини, зрозуміти механізм суспільства, маючи на увазі права і обов’язки.

В першій частині цієї роботи представлено аналіз самого поняття «правова система» і ознак, які обумовлюють належність права тієї чи іншої держави до відповідної правової системи. В другій частині роботи представлена загальна характеристика основних, існуючих у сучасному світі правових систем та їх особливостей.

 

 

В наукових джерелах було обгрунтовано поняття “правова система”. Воно виражає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємозалежних юридичних засобів і явищ держави, включаючи нормативні, організаційні, соціально-культурні аспекти. Виникнення і розвиток правової системи були обумовлені багатьма чинниками, не лише правовими, але і природними, такими як географічне розміщення, клімат. Серед чинників можна виділити також економічний. Один з багатьох факторів, який вплинув на розвиток правової системи – релігійний, оскільки в силу своїй багатогранності, призвів до того, що з плином часу правові системи різних регіонів стали відрізнятися одна від одної. Через самостійний розвиток правова система в кожному із регіонів набула властиві тільки їй риси. Таким чином, сучасний світ складається з великої кількості національних правових систем, кожна з яких відображає правове становище конкретної держави[1, 14].

Юрист-практик, чия увага зосереджена на своєму національному законодавстві, відповідаючи на це питання, скоріш за все скаже, що в різних країнах застосовуються різні норми права. І дійсно, це перше, що кидається в очі, коли йдеться про різні правові системи. Але різниця залежить не тільки від тих норм, які входять в право, оскільки право не тільки сукупність норм, це складне явище, яке виступає як система. Вона складає норми в конкретні групи, використовує конкретні засоби створення і тлумачення норм. Навіть підготовка юриста не складається лише із вивчення на пам'ять правових норм, які діють саме в цей час.

Різниця між правовими системами багатьох країн може стати набагато меншою, якщо виходити не з конкретних правових норм, а із більш-менш постійних елементів, які використовуються для створення, тлумачення, оцінки норм. Самі норми можуть бути різноманітними до нескінченності, але засоби їх створення, систематизації, тлумачення показують наявність деяких типів, котрих вже й не так багато. Виходячи з цього можна об'єднати правові системи в сім'ї, подібно тому як це роблять інші науки, як наприклад в лінгвістиці – романські, слов'янські; в релігії – християнство, іслам та ін.

Типологією правових систем, її порівняльним вивченням займаються фахівці в галузі науки порівняльного правознавства. Існує чимало класифікацій правових систем світу: виходячи з ієрархії джерел права; спираючись на тип суспільства, чи місця права в рамках даного соціального устрою. Кожна із них заслуговує на увагу. Однією з найбільш поширених виявилася класифікація правових сімей, наведена Р. Давидом і