Правила перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в «Адміністративна відповідальність за порушення в Україні»

 

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок із науковими планами та програмами, мета, завдання, об’єкт і предмет, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як складова забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні» складається з трьох підрозділів, присвячених розгляду адміністративної відповідальності у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, характеристиці соціально-економічної зумовленості адміністративної діяльності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а також дослідженню перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як об’єкта адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1. 1. «Адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом: історико-правовий та порівняльно-правовий аспекти» висвітлено процес становлення та розвитку інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом з часу його появи.

На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, наукових праць учених автором запропоновано та обґрунтовано власний варіант періодизації інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Кожен з цих етапів (перший етап (1900-1926 рр.), другий етап (1927-1939 рр.), третій етап (1940-1988 рр.), четвертий етап (1989-1990 рр.), п’ятий етап (1991р. і до цього часу) характеризує відповідну історичну епоху розвитку інституту адміністративної відповідальності за правопорушення в досліджуваній сфері і відрізняється своєю специфікою. У зв’язку з цим зроблено висновок, що інститут адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом розвивається як складова інституту адміністративної відповідальності у сфері безпеки дорожнього руху.

Автором проаналізовано зарубіжний досвід функціонування інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні, Російської Федерації, Білорусі та Польщі, визначено конкретні напрями його запозичення, зокрема запропоновано запровадити в Україні систему нарахування штрафних балів за кожний адміністративний проступок у досліджуваній сфері, з вилученням посвідчення водія та перескладанням іспитів на право керування транспортним засобом.

У підрозділі 1. 2. «Соціальна й економічна обумовленість адміністративної діяльності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» досліджено соціальну та економічну обумовленість необхідності застосування заходів адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, що виражається людськими втратами та матеріальними збитками.

Дисертант зосереджує увагу на тому, що наслідками порушень правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом стають дорожньо-транспортні пригоди, в яких у 2009 р. загинуло близько 284 осіб та отримало тілесні ушкодження близько 1429 осіб, тоді як матеріальні збитки від однієї ДТП складають більше тисячі доларів США. У зв’язку з цим, автор розглядає заходи адміністративної відповідальності основним засобом адміністративно-правової протидії адміністративним деліктам у досліджуваній сфері.

Разом з тим, на думку автора, адміністративні санкції за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, як і інших адміністративних правопорушень не відповідають соціально-економічним реаліям життя.

Завершується підрозділ висновком, в якому автор обґрунтовує необхідність щорічно зі зростанням доходів громадян на законодавчому рівні переглядати штрафні санкції (штраф) за адміністративні проступки в досліджуваній сфері.

У підрозділі 1. 3. «Перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як об’єкт адміністративно-правового регулювання» визначено сутність та значення перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як об’єкта адміністративно-правового регулювання.

На основі аналізу законодавства, правової літератури, а також практики діяльності державних органів автором сформульовано визначення адміністративно-правового регулювання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як процесу послідовного використання уповноваженими суб’єктами адміністративно-правових засобів з метою впливу на відносини приватно-правового та публічно-правового характеру, що виникають з приводу та підчас перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Доведено, що об’єктом адміністративно-правового регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління між суб’єктами державно-управлінських відносин та фізичними і юридичними особами, з приводу задоволення потреб населення та суспільного виробництва в перевезеннях пасажирів та вантажів. Тоді як безпосереднім об’єктом адміністративно-правового регулювання у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом дисертант розглядає виконавчо-розпорядчу діяльність органів публічної адміністрації та вольові діяння суб’єктів, не наділених державно-владними повноваженнями, але дії яких спрямовані на задоволення потреб населення в перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Автор підтримує точку зору вчених про те, що ознаки суспільних відносин у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом мають вольовий характер або «вольовий аспект»; можуть бути опосередковані за допомогою специфічних юридичних засобів; у даних соціально-економічних умовах об’єктивно потребують правового регулювання; є найважливішими, оскільки торкаються інтересів усього суспільства; врегульовані не тільки нормами права, але й техніко-юридичними нормами; виникають з приводу надання послуг перевезення автомобільним транспортом; обов’язковим їх елементом є легковий чи вантажний автомобіль або автобус.

Завершується підрозділ висновком автора щодо необхідності доповнення ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05. 04. 2001 р. термінами «послуга у сфері перевезення пасажирів автомобільним транспортом» та «послуга у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом», що усуне протиріччя в чинному законодавстві.

Розділ 2. «Адміністративно-правова кваліфікація порушень правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні» складається з трьох підрозділів присвячених дослідженню підстав адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів