Предмет і метод економічної теорії

Історично, причинами зростання ролі державного сектора в економіці були: війни і національна оборона, інфраструктурне забезпечення макроекономічних процесів, зростання народонаселення, урбанізація, проблеми захисту навколишнього середовища, політика егалітаризму (рівності).

 

2. Фінансова система. Державний бюджет та державний борг

 

Термін  «фінанси»  походить  від  латинського  finantia,  що  в  перекладі  означає  «дохід»,

«платіж».

Спочатку цей термін вживався італійцями для характеристики руху грошей від одного власника або розпорядника до іншого. Згодом смислове навантаження терміна звузилося, і його застосовували для характеристики формування грошових надходжень до особистої каси монарха. З відокремленням державної казни від особистої власності монарха застосування цього терміна в міжнародній практиці пов’язують із системою грошових відносин у зв’язку з мобілізацією державою грошових ресурсів, необхідних для виконання нею своїх функцій: економічних, політичних, соціальних та ін.

У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу ( Н Д ) .

Фінанси, таким чином, безпосередньо пов’язані з грошовими відносинами, але не тотожні їм. Так, до фінансів не належать гроші, які обслуговують особисте споживання та обмін (купівля товарів  у  роздрібній  торгівлі,  оплата  комунальних  послуг,  особистих  транспортних  засобів, зв’язку, охорони здоров’я тощо). Гроші, отримані у вигляді заробітної плати чи грошового переказу від родичів, — теж не є фінансами.

Не є фінансами і гроші, які, наприклад, центральний банк надає у позику комерційним банкам, або гроші фізичних та юридичних осіб, що перебувають на рахунках комерційних банків. Не  відносять  до  фінансів  і  гроші,  отримані  у  спадщину  або  від  реалізації  нерухомості громадянами і т. ін. Це означає, що гроші набувають форми фінансів, якщо вони певним чином акумулюються і з певного метою та на строго визначених засадах розподіляються і використовуються.

Фінансові ресурси характеризуються певними рисами: 1) набирають грошової (ненатуральної) форми; 2) носять розподільчий (нееквівалентний) характер, на відміну від обміну, якому властива еквівалентність; 3) розподіл ВВП і НД здійснюється через грошові фонди (на відміну від цінового розподілу); 4) акумулюють і використовують грошові засоби на безоплатній основі; 5) виражають відносини власності; 6) перебувають у постійному русі; 7) мають особливі джерела формування; 8) відрізняються за напрямами використання; 9) мають специфічний склад учасників формування, розподілу та використання.

Фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб’єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб’єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім’ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.

Незважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо пов’язане з існуванням грошей, причиною, що зумовила виникнення та існування їх, є не гроші, а потреби суб’єктів економіки (домогосподарств, підприємницького сектору та держави) у ресурсах, які б забезпечували їхню життєдіяльність. Наявність різних потреб у суб’єктів ринкового господарства зумовлює виникнення різних видів фінансових зв’язків.

Фінанси підприємств, установ та організацій  — система відносин між юридичними

 

особами, між юридичними особами і державою, між юридичними і фізичними особами з приводу формування та використання певних грошових фондів (фінансових ресурсів). На цьому рівні формується переважна частка фінансових ресурсів країни.

Фінанси громадських об’єднань — система відносин між:

1) громадськими об’єднаннями та їхніми членами -  а) щодо сплати членських внесків, отримання різних виплат, надання пільг;   б) за напрямами використання грошових фондів об’єднання;

2) громадськими об’єднаннями і підприємствами, організаціями й установами (добровільні внески, пожертвування тощо);

3) між різними рівнями громадських об’єднань;

4) між громадськими об’єднаннями і підвідомчими господарськими об’єднаннями.

Державні фінанси — особлива сфера розподільчих відносин, пов’язана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхідного для здійснення державою покладених на неї функцій. Такі грошові засоби набувають форм: 1) державного бюджету; 2) регіональних бюджетів; 3) місцевих бюджетів; 4) спеціальних фондів; 5)фінансів державних підприємств.

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни.

Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет.

Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку джерела фінансування (фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, інвестування в капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.

Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд