Предмет і метод економічної теорії

Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

Головними джерелами формування надходжень до державного бюджету є: 1) податки; 2)

відрахування на соцстрах та інші види відрахувань; 3) державна позика (внутрішня та зовнішня);

4) емісія грошей; 5) продаж державного майна.

Виплати із державного бюджету здійснюються у таких формах: 1) асигнування — видатки на утримання підприємств та установ; 2) субсидії — державна допомога організаціям, установам, громадянам; 3) субвенції — державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку; 4) дотації — допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки.

Надання бюджетних засобів підприємствам, установам та організаціям для повного або часткового покриття їхніх витрат на заходи, передбачені бюджетом, називають бюджетним фінансуванням. Система бюджетного фінансування містить: 1) механізм надання бюджетних засобів розпорядникам асигнувань; 2) засоби фінансового контролю за цільовим та ефективним використанням грошових ресурсів. Однією із форм бюджетного фінансування є бюджетний кре- дит — надання бюджетних засобів суб’єктам господарювання й органам влади на засадах повороткості та платності.

Важливоюформоювикористаннябюджетнихресурсівєбюджетнірезерви.Це

 

відособлена  у  спеціальних  фондах  частина  бюджетних  надходжень,  призначених  для забезпечення безперебійного функціонування передбачених бюджетом витрат, а також покриття непередбачуваних затрат держави (стихійні лиха, серйозні технологічні аварії, епідемії тощо), які зненацька можуть виникнути.

Бюджетна система Украіни — це сукупність бюджетів різних рівнів: 1) державного;  2) обласних, міських, районних, сільських та селищних бюджетів. Консолідований бюджет — це об’єднаний бюджет центрального уряду і бюджети місцевих органів влади.

Державне   казначейство   —   орган,   на   який   покладено   функції:   1)   використання державного бюджету; 2) обліку його касового виконання; 3) управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом.

За станом розрізняють державний бюджет: 1) нормальний (збалансований), коли надходження  і  видатки  бюджету  врівноважені;  2)  дефіцитний,  коли  видатки  перевищують доходи; 2) профіцитний, коли доходи перевищують видатки. Профіцитний бюджет характерний для  періоду економічного  зростання і застосовується  як  засіб  для упередження  економічного буму, за яким неминуче наступає економічний спад. Дефіцитний бюджет, зазвичай, має місце у період спаду обсягів національного виробництва, коли податкові надходження зменшуються, а потреба у видатках зростає. Розрізняють бюджетний дефіцит: 1) фактичний — відображає реальні надходження і видатки за певний період часу; 2) структурний — показує, якими мають бути  надходження,  урядові  витрати  і  дефіцит  при  потенційному  обсязі  національного виробництва; 3) циклічний — відбиває вплив циклічних коливань на надходження, видатки та дефіцит і визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом.

Джерелами фінансування дефіциту державного бюджету є: 1)  додаткова емісія грошей, що є суто інфляційним чинником,  2) державні позики.

Вважають, що з часів Дж. М. Кейнса обов’язкова збалансованість бюджету стала анахронізмом, а концепція «здорових фінансів» (збалансованого бюджету) виявилася недостатньо ефективною. Насправді не всякий дефіцит державного бюджету є небезпечним. Якщо він не перевищує 2—3 %, він не є небезпечним; якщо ж він перевищує 3 %, існує загроза інфляційних явищ в економіці (абсолютно неінфляційних чинників фінансування державного бюджету немає). В Україні виникло явище прихованого бюджетного дефіциту, яке проявилося у невчасному та (або) неповному фінансуванні бюджетної сфери економіки. Таким чином, уряд скорочував видатки, зменшуючи відкритий дефіцит бюджету.

Причинами бюджетного дефіциту є:

—         спад  виробництва  внаслідок  циклічних  коливань,  який  призводить  до  зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;

—збільшення  державних  витрат  на  розвиток  військово-промислового  комплексу

(ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;

—значний сектор «тіньової економіки», що уникає сплати податків;

—зростання витрат на утримання управлінського апарату;

—непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів тощо.

Для обмеження бюджетного дефіциту використовуються такі заходи: 1) перехід від фінансування до кредитування; 2) ліквідація дотацій збитковим підприємствам; 3) зменшення видатків на фінансування ВПК, соціальних програм, державне управління; 4) зміна системи оподаткування.

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг. Державний борг існує у двох формах: 1) внутрішнього боргу перед  юридичними  та  фізичними  особами  країни;  2)  зовнішнього  боргу  перед  іноземними країнами (міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями).

Існує безпосередній зв’язок між бюджетним дефіцитом і державним боргом:

  з одного боку, державний борг є різницею між нагромадженою сумою всіх позитивних сальдо бюджетів і сумою всіх від’ємних сальдо (дефіцитів), отже, бюджетний дефіцит формує державний борг;

 

 з другого боку, зростання боргу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування, що зумовлює зростання бюджетного дефіциту.

Вплив державного боргу на економіку може бути різним:

—       позитивний — у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання;

—         негативний  —  1)  витіснення  приватних  інвестицій,  що  обмежує   економічне зростання, спричиняє до перерозподілу доходів на користь власників державних облігацій, 2) зменшення обсягу споживчого попиту, 3) збільшення податків для обслуговування державного боргу,  4)  перекладання