Предмет і метод економічної теорії

—проведення грошових реформ конфіскаційного типу.

Дефляція — загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.

У результаті проведення в Україні грошової реформи у вересні 1996 р. тимчасова грошова одиниця купоно-карбованець була замінена новою українською національною валютою  гривнею, яка стала єдиним законним засобом платежу на території України. Введення гривні та проведення довгострокової антиінфляційної державної політики стали важливими факторами значного зниження рівня інфляції та стабілізації грошового обігу в країні.

 

Література

 

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича.— 6-те вид., перероб. і доп. — К.:3нання-Прес, 2007. — 719 с. — Глава 5, 6.

 

ТЕМА 5. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

 

1.Риси, структура та функції ринку

2.Ринкова інфраструктура

3.Попит  і  пропозиція:  сутність,  закони  та  фактори,  що  на  них  впливають.  Ринкова рівновага

4.Конкуренція: сутність, функції, види та методи

5.Монополія, причини її виникнення та економічні наслідки, види та організаційні форми. Антимонопольна політика держави.

 

1. Риси, структура та функції ринку

 

Ринок — система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Є два сектори економіки: ринковий і неринковий (бюджетний).

Співвідношення   між   ринковим   і   бюджетним   секторами   зумовлюється   сукупністю факторів, притаманних лише тій чи іншій країні. Воно змінюється на різних етапах еволюції економічної системи.

Зміна  домінанти  одного  із  секторів  спричинює  якісні  зрушення  суспільного  устрою, зачіпає долю системи і впливає на переважну більшість суб’єктів економіки.

Бюджетний сектор. Виробляє необхідні для суспільства товари і послуги, але головна мета для нього — не прибуток, а задоволення потреб через виробництво суспільних благ. Не запрограмований на самоокупність та самофінансування і тому потребує існування ринкового сектору. Працює на гроші, виділені з бюджету. Витрачає кошти суворо за цільовим призначенням.

Ринковий сектор. Ринок — економічна система, що працює заради прибутку. Хто виробляє, що виробляється, скільки виробляється, вирішує зиск. Це самовідтворювальний сектор економіки. Працює на задоволення економічного інтересу. Ринковий сектор сам заробляє і сам на свій ризик витрачає. Ринок — невід’ємний атрибут товарного господарства. Він забезпечує рух товарів і грошей (Т1 — Г — Т2 та Г — Т — Г+∆Г ). Через ринок здійснюється переважна більшість економічних процесів. Це специфічна форма економічних взаємовідносин, що пов’язує між собою різних господарюючих суб’єктів.

Для сучасного ринку характерними є: економічна свобода, конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників ринку, вичерпна поінформованість суб’єктів, соціалізація та глобалізація економічних зв’язків.

Форми прояву економічної свободи: свобода вибору сфери застосування своїх здібностей; свобода вибору сфери застосування свого капіталу; свобода вибору партнерів; свобода ціноутворення; свобода обирати міру ризикованості господарської діяльності; повна відповідальність за свої рішення, дії та їх наслідки. Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової активності.

Конкуренція в найзагальнішому розумінні означає, що тим, чим займається один із господарюючих суб’єктів, можуть вільно займатися й інші. Вона (конкуренція) є найдавнішим стимулом економічного розвитку і водночас в процесі еволюції породжує монополізм, який обмежує та деформує конкуренцію.

Форми конкуренції за різними критеріями:

1)   за   суб’єктами:   між   виробниками   і   споживачами;   між   виробниками   однорідної продукції; між виробниками різнорідної продукції; між власниками капіталу і робочої сили; між власниками капіталу; між власниками робочої сили; між приватними власниками капіталу та державою;   між   монополізованими   та   немонополізованими   секторами;   між   монополіями; усередині монополій;

2) за об’єктами: за ресурси; за ринки збуту; за право першочергового володіння інформацією тощо;

3) залежно від ринкових форм: досконала; недосконала;

4) залежно від законності: добросовісна; недобросовісна.

Мобільність ресурсів означає:

—        здатність працівників впродовж трудової діяльності кілька разів змінювати сферу застосування їхніх здібностей (територіальні переміщення, виконання нових функцій, зумовлених зміною структури виробництва);

—         альтернативність  використання  таких  ресурсів,  як  земля  та капітал,  пов’язана зі зміною структури виробництва, потреб та обмеженістю ресурсів;

—        розширення сфери вільного руху значної кількості ресурсів, пов’язане з новими транспортними та інформаційними можливостями тощо.

Вичерпна поінформованість учасників ринку забезпечується, насамперед, за рахунок використання найпрогресивніших новітніх технологій, зокрема Інтернету, де швидко можна отри-

 

мати достовірну інформацію з будь-якої точки планети. Ціна та цінність інформації з розвитком ринку   зростають.   Продавці,   які   надають   недостовірну   інформацію,   мають   нести   повну економічну відповідальність за можливі негативні наслідки її використання. Головними проблемами у цій галузі на сучасному етапі є захист приватного життя; захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації; захист державної таємниці.

Автономність дій учасників ринку передбачає вільний вибір ними економічної поведінки і повну відповідальність за наслідки цієї поведінки. Разом із тим, розвинена ринкова система передбачає, що, наприклад, обрання банківської діяльності як сфери застосування капіталу може завершитись  як  процвітанням,  так  і  банкрутством  для  банкіра,  але  вкладники  при  цьому  не повинні постраждати.

Ринкова економіка ґрунтується на принципах: 1) раціональної поведінки суб’єктів господарювання, що полягає в прагненні максимізувати корисність; 2) егоїстичного індивідуалізму:  те, що вигідно індивіду, – вигідно суспільству.

Структура ринку