Предмет і метод економічної теорії

1)за об’єктами обміну: ринки ресурсів (праці, капіталу, землі та нерухомості); товарні ринки (споживчих товарів, послуг, науково-технічних розробок та інформації); фінансові ринки (грошовий, фондовий, валютний);

2)залежно від умов, в яких діють суб’єкти господарювання: досконалий  ринок (багато продавців,  багато  покупців,  товари  однорідні,  вхід  і  вихід  на  ринок  вільний,  інформація доступна); олігополія та монополія (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений); монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід); регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб’єктів господарювання, формуючи та захи- щаючи конкурентне середовище);

3)за територіальною ознакою: місцевий, регіональний; національний,світовий;

4)стосовно відповідності чинному законодавству: легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування); тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

5)стосовно способу формування: стихійний, організований. Найважливіші функції ринку такі.

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція санацїі. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Етапи формування ринку:

—класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в

 

економіку, виступаючи «нічним вартовим», який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни;

—         регульований   ринок   (середина   XIX   —   50-ті   роки   XX   ст.)   характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища;

—         соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.

Суб’єктів ринкового господарства досить багато. Це виробники і споживачі, підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів і т. ін.

І.Домогосподарства: 1) як власники економічних ресурсів пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва; 2)отримують доходи від проданих ресурсів; 3)використовують доходи на придбання (купівлю) споживчих (неінвестиційних) товарів та послуг для задоволення особистих потреб.

ІІ. Підприємці: 1)пред’являють попит на ресурси; 2)пропонують товари та послуги як для підприємницького й державного (засоби виробництва й виробничі послуги) секторів, так і для домогосподарств (споживчі товари та послуги); 3)інвестують отримані доходи.

ІІІ. Держава: 1)пред’являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки; 2)пред’являє попит на засоби виробництва для виробництва  суспільних  та  інших  благ;  3)пропонує  гроші  та  пред’являє  попит  на  гроші;

4)пропонує суспільні блага без безпосередньої оплати їх, що поліпшує продуктивність підприємницького  сектору  і  зменшує  витрати  на  споживання  домогосподарств;  5)здійснює урядове регулювання ринкової економіки. Держава як суб’єкт ринкового господарства вирішує низку проблем, від яких відмовляється ринок, або ринкове вирішення яких для суспільства надто дороге.

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем: 1) правове забезпечення функціонування ринкового механізму; 2) організація грошового обігу; 3) захист і сприяння розвитку конкуренції; 4) виробництво суспільних благ; 5) мінімізація трансакційних витрат; 6) компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій); 7) стабілізація макроекономічних коливань; 8) перерозподіл доходів через податкову систему; 9) реалізація національних інтересів у світовій економіці.

Зовнішні ефекти (екстерналії) — витрати і вигоди, пов’язані з виробництвом і споживанням благ тими суб’єктами, які не є учасниками певної ринкової угоди. Зовнішні ефекти набувають форми позитивних і негативних.

Позитивні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані вигоди третім особам. Наприклад, затрати на обмеження і ліквідацію епідемії холери (ізоляція хворих, надання їм медичної допомоги, утримання впродовж інкубаційного періоду тих, хто мав контакт із хворими тощо) дають позитивний ефект тим, хто міг би захворіти, але уник цієї біди, не оплачуючи безпосередньо перелічених послуг з охорони здоров’я.

Негативні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага зумовлює некомпенсовані витрати третіх осіб. Наприклад, забруднюючи довкілля, підприємство перекладає частину витрат (на застосування очисних споруд, безвідходних технологій тощо), які йому належало б здійснювати, на населення, змушуючи його таким чином