Предмет і метод економічної теорії

Наслідком позитивних екстерналій є перевищення суспільної корисності благ над індивідуальною корисністю. Це перевищення не компенсується ринком. Тому ринок спрямовує на виробництво цього блага недостатньо ресурсів.

Наслідком негативних екстерналій є скорочення фактичних витрат підприємця, що зумовлює розширення пропозиції цих благ понад рівноважний рівень і зниження ціни порівняно з оптимальним рівнем. Тому ринок спрямовує ресурси на виробництво благ із негативним ефектом

 

понад їх оптимальний обсяг.

Англійський економіст Артур Пігу в результаті дослідження природи екстерналій запропонував введення державою певного податку для усунення екстернальних ефектів, який відомий у науковій літературі як податок Пігу.

Американський економіст Роберт Коуз на основі вивчення екстернальних ефектів дійшов висновків, протилежних висновкам Артура Пігу. Зміст їх такий.

1.       Якщо  права  власності  законодавчо  чітко  визначені  й  люди  ретельно  їх дотримуються, то ніяких зовнішніх ефектів не виникає, «відмов ринку» не існує і державі немає підстав втручатися в економічне життя.

2.        Зовнішні ефекти з’являються тільки там, де розмиті права власності, там же, де вони чітко визначені, зовнішні ефекти перетворюються на внутрішні.

3.        Для  успішної  роботи  ринку  першочергового  значення  набувають  трансакційні витрати (витрати використання ринкового механізму).

4.        Державне регулювання виправдане тільки тоді, коли витрати, пов’язані з державним втручанням, будуть меншими, ніж витрати, пов’язані з «відмовами ринку».

На відміну від звичайних благ, використання яких передбачає їх обов’язкову купівлю, суспільні блага (національна оборона, державне управління, охорона правопорядку, захист дов- кілля, освітлення вулиць і т. ін.) споживаються вже тому, що вони виробляються. Вигоди від використання суспільних благ мають не тільки ті, хто здійснював певні витрати на їх створення або оплачував їх споживання, а й ті, хто нічого не витрачав на це.

Якщо зовнішні ефекти спотворюють грошову оцінку витрат і вигод, що зумовлює неефективний розподіл ресурсів, то ринкова система не виробляє суспільні блага. Витрати на їх виробництво здійснюються через вилучення у формі оподаткування.

 

2. Ринкова інфраструктура

 

Термін «інфраструктура» походить від латинського infra, що означає «нижче», «під», та structure — «структура», що означає сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують виробничу  і  невиробничу  сфери  економіки  (транспорт,  зв’язок,  комунальне  господарство, загальна та професійна освіта, охорона здоров’я тощо). Інфраструктура — це основа, підґрунтя, фундамент економічної системи та її підсистем, її внутрішня будова, що забезпечує цілісність.

Інфраструктура ринку — комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують  нормальний  режим  безперебійного  функціонування  ринку.  Завдяки  ній здійснюється рух потоків товарів і послуг від продавця до покупця.

Інфраструктура  ринку  покликана  забезпечувати  цивілізовані  стосунки  між  суб’єктами через свої функції. Основні функції ринкової інфраструктури такі: 1) правове та економічне консультування підприємств, захист їх інтересів у державних та інших структурах; 2) страховий захист підприємницької діяльності; 3) забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств; 4) підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку; 5) створення умов для ділових контактів підприємців; 6) сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації   товарів;   7)   регулювання   руху   робочої   сили;   8)   здійснення   маркетингового   та рекламного обслуговування.

Підсистеми ринкової інфраструктури.

І.Організаційно-технічна: товарні біржі; оптові ринки; аукціони; торговельно-промислові палати; сервісні центри; опціони;ярмарки; транспортні комунікації; ріелтерські фірми; земельні аукціони.

ІІ.Фінансово-кредитна: банки; фондові і валютні біржі; фінансові небанківські інсти- тути;страхові компанії; інвестиційні, пенсійні та інші фонди; ощадні каси; ломбарди і т. ін.

ІІІ.Державно-регулятивна(законодавче регулювання ринкових відносин): біржі праці (служби зайнятості); ліцензування; оподаткування; митна система; державні фонди для сприяння діловій активності тощо.

ІV.Науково-дослідне та інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи з вивчення

 

ринкових проблем; консалтингові компанії інформаційні центри та агентства; рекламні агентства;

спеціальні навчальні заклади;юридичні контори; рекламні агентства і т. ін.

Оскільки будова інфраструктури ринку дуже складна, варто розглянути її елементи. Одним із найважливіших інфраструктурних елементів є біржі. Термін «біржа» в перекладі з латинської мови означає «шкіряний гаманець». Біржі виникли як місця, де комерсанти здійснюють торговельні операції. Перша біржа була зареєстрована в Антверпені у 1531 р., друга — у Лондоні в 1566 р. У Росії перша біржа з’явилася у 1705 р. в Санкт-Петербурзі, а на території України —

1796 р. в Одесі. Пожвавлення біржової торгівлі відбулося у період непу. Кількість бірж у цей період перевищила 100. Проіснували вони до 1930 р. З переходом постсоціалістичних країн до ринку біржова торгівля відроджується.

Біржа  —  організаційно-правова  форма  оптової  торгівлі  масовими  товарами  за стандартами та зразками (товарна біржа) або систематичних операцій з купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці), угод із фрахтування (фрахтова біржа).

Біржова  торгівля  здійснюється  за  посередництвом  брокерів  та  маклерів.  Брокер  — торговий посередник, який забезпечує укладання угод за бажанням клієнтів та за їхній рахунок. Винагорода за послугу брокера — брокеридж. Маклер (дилер, джобер) — біржовий посередник, котрий купує і продає тільки для себе й за свій рахунок. Гравці на біржі поділяються на  «биків», що купують, розраховуючи на підвищення цін або курсу, та «ведмедів», що продають, розраховуючи на зниження цін або курсу.