може порушуватися, але ринок спроможний сам її відновити. Якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня, то обсяг попиту зменшиться, а обсяг пропозиції зросте. Утвориться надлишок запропонованих товарів. Якщо ж ціна опуститься нижче рівноважного рівня, то обсяг попиту зросте, а обсяг пропозиції зменшиться. Утвориться дефіцит товарів на ринку. Для відновлення рівноваги в першому випадку ціна повинна знизитись, а в другому — зрости і повернутися до рівноважного рівня.
Пошук
Предмет і метод економічної теорії
Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
182
Мова:
Українська
Як уже зазначалося, ціни на товари перебувають у постійному русі: зміна ціни на один товар впливає на обсяг попиту і пропозиції на інший, а це, у свою чергу, впливає на рівноважну ціну. Якщо вся система цін виявляється у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку.
Умови рівноваги не спонукають економічних суб’єктів до того, аби змінювати свою економічну поведінку. Для того щоб виникли мотиви до такої зміни, необхідно, щоб змінилися зовнішні умови: технології, очікування, рівні цін тощо.
Отже, стан і часткової, і загальної рівноваги є теоретичною абстракцією. У реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і рівновага дуже швидко порушується. Однак розуміння механізму встановлення і порушення рівноваги має надзвичайно важливе
значення для розуміння закономірностей функціонування економічної системи, впливу на неї
економічної політики та коригування останньої.
4. Конкуренція: сутність, функції, види та методи
Розвиток країн світу однозначно свідчить, що ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі суб’єкти господарювання мають рівні можливості для здійснення господарської діяльності. Конкуренція — це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності. Ступінь розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.
Конкуренція (від лат. concurrere — «зіштовхуватися») — економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку. Отже, завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб’єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних переваг порівняно зі своїми суперниками.
Основними умовами виникнення та існування досконалої конкуренції є: 1) наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів; 2) свобода виробників щодо вибору господарської діяльності; 3) абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього; 4) певна відповідність між попитом і пропозицією; відсутність надвиробництва і дефіциту; 5) абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів; 6) відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію; 7) наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.
У своєму розвитку конкуренція пройшла складний еволюційний шлях — від простих до складних сучасних форм.
Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати:
— загальноекономічні — загальний рівень і динаміка виробництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;
— технологічні — галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;
— інституційно-соціальні — наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві;
— міжнародні — ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.
Конкуренція — не суб’єктивне і не випадкове явище, а об’єктивна економічна сила, яка набирає форми економічного закону конкуренції. Закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві причинно-наслідкові взаємозв’язки між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.
Закон конкуренції та кожна форма його вияву мають внутрішні суперечності: між виробниками і споживачами; між різними підприємствами; між різними споживачами; між дрібними, середніми і великими підприємствами за реалізацію своїх потреб та інтересів. Усі суб’єкти господарювання діють незалежно один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій економічний інтерес — одержати дохід за наявності різних витрат виробництва і відмінностей споживчих вартостей товарів. Однак ринок не може створити єдині умови реалізації інтересів всіх виробників, тому що діють закони ринку, і споживачі обирають тільки ті товари, які відповідають їхнім інтересам.
Отже, об’єктивно виникає суперечність між умовами виробництва товарів і можливостями їх реалізації з отриманням бажаного прибутку. Ця суперечність розв’язується
через закон конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку.
Зміст і роль закону конкуренції в ринковій економіці більш повно виявляється через
функції, які він виконує.
1.Функція ціноутворення. Це одна з найважливіших функцій конкуренції. Особливість цієї функції виявляється у тому, що конкуренція впливає на рівень індивідуальних затрат виробництва будь-якого товару, зводячи їх до суспільно необхідних затрат, які й визначають рівноважну ринкову ціну товару. Отже, конкуренція є тим механізмом, який встановлює ціну на рівні, за якого