Предмет і метод економічної теорії

Виникнення економічного прибутку спонукає підприємців спрямовувати свої капітали в певну сферу суспільного виробництва, що сприяє розширенню кола виробників і зниженню ринкових цін. Результатом останнього є зменшення економічного прибутку, його зникнення, а відтак  відплив  капіталів  в  інші  сфери  бізнесової  діяльності.  Однак  зменшення  кількості виробників підвищує ринкові ціни та спричиняє зростання економічного прибутку і т. ін. Таким чином, коливання економічного прибутку в близькій перспективі є надійним механізмом виявлення  суспільних  потреб  та  ефективного  задоволення  їх  на  основі  підвищення продуктивності праці, запровадження нововведень у сферу техніки, технології та організації виробництва.

Існування надлишкового прибутку на довшому відрізку часу свідчить про наявність перешкод для ефективної конкуренції виробників на певному ринку. Монопольний прибуток — прибуток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.

Засобами вимірювання прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма (якісний відсотковий показник). Маса прибутку — це абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні. Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу:

П' = (П/ К ) • 100%,

де П' — норма прибутку; П — маса прибутку; К — величина авансованого капіталу.

На практиці в якості показників ступеня прибутковості капіталу використовуються різноманітні коефіцієнти рентабельності.

Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу і залежить від багатьох факторів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, в тому числі від швидкості обороту капіталу, маси прибутку, ринкових цін, структури витрат, масштабу виробництва тощо.

Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється в його функціях. До функцій прибутку належать: 1) облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності господарської діяльності фірми; 2) розподільча, що характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм і суспільства в цілому; 3) стимулююча, що визначає прибуток як потужний мотивуючий чинник, генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах: 1) прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності; 2) прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню  ресурсів,  упровадженню  досягнень  науково-технічного  прогресу,  скороченню

 

витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей; 3) прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення по- треб суспільства, що зростають.

 

4.Промисловий капітал, його кругообіг та оборот. Основний та оборотний капітал. Амортизація.

 

Найзагальніше уявлення про сутність капіталу як самозростаючої вартості дає формула його руху:

Г — Т — Гˊ,

де Г — авансовий капітал (гроші); Т — товарний капітал (товар); Г' — авансовий капітал з приростом (гроші, Г + ΔГ). Функціонуючи за схемою Г—Т—Г', капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу. Реальний кругооборот промислового капіталу проходить три логічно-послідовні стадії : І— закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (PC)); ІІ— виробництво визначеної товарної маси; ІІІ— продаж виробленої товарної продукції. Кругообіг промислового капіталу — це рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, обсязі.

 

Г(грошовий капітал ) — Т (продуктивний капітал = ЗВ+РС)…В…(процес виробництва =

процес зростання вартості капіталу) —Т(товарний капітал = вироблена продукція ) — Гˊ

 

Оборот  капіталу  — це безперервно  повторюваний  кругооборот  капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми. У процесі обороту різні  частини  промислового  капіталу  одночасно  функціонують  у  грошовій,  продуктивній  і товарній формах. Однією з характеристик обороту капіталу є швидкість його руху. Перший вимір швидкості обороту капіталу — відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повер тається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот. Другий вимір швидкості обороту капіталу — кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір є похідним від першого і відображається формулою

n = T/ t

де п — кількість оборотів авансового капіталу за рік; Т — визначена одиниця виміру — рік

(12 місяців); t — тривалість одного обороту.

Окремі частини промислового капіталу, представлені його особливими матеріально- речовими елементами, обертаються з різною швидкістю. Засоби праці (будови, споруди, верстати, машини, обладнання) функціонують від кількох років до кількох десятків років. Вони становлять матеріально-технічну основу підприємств і послідовно беруть участь у багатьох виробничо- технологічних циклах. Основний капітал — це частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.

Предмети праці — сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати — беруть участь у