Предмет і завдання наркології. Актуальні проблеми сучасної наркології. Принципи діагностики і лікування узалежнень

 

ТЕМА: Предмет і завдання наркології. Актуальні проблеми сучасної наркології. Принципи діагностики і лікування узалежнень

 

ПЛАН:

 

1. Зловживання етанолом. Просте і патологічне алкогольне сп’яніння. Невідкладна допомога при алкогольному отруєнні
2. Алкоголізм. Характеристика клінічних стадій
3. Алкогольні психози
4. Поняття наркоманії
5. Основні види наркоманій: опіоїдна, психостимуляторами, канабіоїдна, барбітурова
6. Поняття токсикоманій. Особливості сп’яніння і динаміка токсикоманії, викликаної інгалянтами
7. Сучасні методи лікування нарко- і токсикоманій

 

Актуальність теми: Значний ріст в останні десятиліття різних форм аддиктивної поведінки, перш за все – алкоголізму та наркоманій ставить дану проблему в один ряд із найбільш актуальними проблемами сьогодення.

 

1. Предметом вивчення наркології є вплив психоактивних речовин на стан людини. У вітчизняній наркології в цю групу традиційно входять гостра та хронічна інтоксикація алкоголем, наркотиками та токсикоманічними речовинами.

Психоактивна речовина (ПАР) – речовина, одномоментне вживання котрої викликає комфортний психічний стан, а систематичне – психічну чи фізичну залежність.

Наркотична речовина – психоактивна речовина, яка внаслідок соціальної небезпечності офіційно визнана наркотичною. Поділ на токсикоманічні середники і наркотики є юридично зумовленим (карна відповідальність за виготовлення, зберігання, транспортування), а також

руйнівний вплив наркотичних і токсикоманічних речовин на організм людини є в принципі однаковим: усі вони є психотропними отрутами.

Адиктивна поведінка – зловживання ПАР, зокрема алкоголем і тютюнопалінням, яке призводить до формування синдрому фізичної залежності.

Токсикоманія (наркоманія) – хворобливий стан, що проявляється потягом до систематичного вживання психоактивних (наркотичних) речовин і характеризується явищами психічної і фізичної залежності. Основними клінічними проявами токсико- і наркоманій є:

Синдром зміненої реактивності – втрата захисних реакцій (універсальна захисна реакція – блювотний рефлекс), наростання толерантності, тобто переносимості ПАР, зміна форм вживання і сп’яніння.

Синдром психічної залежності – настирливий потяг до прийому ПАР для отримання психічного комфорту, здатність отримувати психічне задоволення поза вживанням ПАР значно знижується або зникає.

Синдром фізичної залежності – непоборний потяг до вживання ПАР, включення ПАР до процесу обміну речовин організму з формуванням психічних і соматичних розладів при припиненні вживання ПАР і відновленням фізичного комфорту в стані інтоксикації (синдром абстиненції).

У МКХ-10 виділено окрему рубрику „Психічні і поведінкові розлади внаслідок приймання психоактивних речовин”.

Наркоманії і токсикоманії, або зловживання ПАР – це хворобливий потяг до вживання певних речовин з метою досягнення стану ейфорії або отримання штучного збудження, внаслідок чого розвивається психофізична залежність і своєрідна деградація особистості, нерідко настає передчасна смерть. Запідозрити потяг до приймання ПАР у підлітковому та юнацькому віці можна за рядом ознак:

• втрата інтересу до навчання, часті пропуски занять без поважної причини;
• немотивоване зниження успішності;
• ухилення від суспільних заходів, спільної праці;
• втрата приязних стосунків з колишніми приятелями;
• зміна кола оточення, контакти з асоціальними особами;
• різка зміна спектру інтересів, діяльності і звичного стилю поведінки;
• поява в характері таких рис, як цинізм, брехливість, егоїзм;
• уникання побутових обов’язків;
• пізні повернення додому;

10) зловживання тонізуючими напоями, куріння;

11) намагання будь-що роздобути кошти для задоволення невідомих батькам потреб;

12) затримування правоохоронними органами;

13) приймання з приводу незрозумілих „недуг” непевних ліків, джерело отримання яких невідоме близьким;

14) зміни емоційного та життєвого тонусу: зранку – пригніченість, апатія чи дисфорія, після повернення додому – ейфорія, жвавість, балакучість.

Діагностика – виявлення відповідних речовин у крові або сечі, опіоїдна

ІІ ст. – налорфін (антагоніст опіатів).

Серед токсикоманічних речовин в Україні, як і в більшості країн, заселених переважно білою расою, найбільш поширеними є алкогольні напої.

 

 

Стан гострої інтоксикації без явищ психозу, викликаний прийманням спиртних напоїв, називають простим алкогольним сп’янінням. Розрізняють легкий, середній і тяжкий ступені сп’яніння.

Легкий ступінь проявляється ейфорією, гіперемією обличчя, загальним пожвавленням, тахікардією та підвищенням АТ до 130-150/80-95 мм. рт. ст. Мова та координація рухів не порушені. Концентрація алкоголю в крові становить 1-2‰.

При середній тяжкості сп’яніння ейфоричний настрій змінюється на депресивний або дратівливий, можливі імпульсивні вчинки. Мова стає уривчастою, змазаною. Тахікардія, АТ сягає 140-189/90-110 мм. рт. ст. Порушується координація рухів. Концентрація алкоголю в крові 3-4‏‰.

Тяжкий ступінь характеризується виключенням свідомості (від оглушеності до сопору і коми). Концентрація алкоголю в крові 5-6‰ (рівень вищий 7‰ вважається смертельним). Такий стан потребує невідкладних заходів. Для припинення всмоктування алкоголю промивають шлунок 1 -1, 5л слабкого р-ну калію перманганату, при необхідності – через зонд. Можна викликати блювання шляхом п/шк. Введення 0, 25-0, 5 мл 1% р-ну апоморфіну. Одночасно вводять 1 мл кордіаміну або 1 мл 20% р-ну кофеїну. Слід дати прийняти 5-8-крапель 10% р-ну аміаку (нашатирного спирту) на півсклянки води. При алкогольній комі хворий потребує негайної госпіталізації в стаціонар для проведення інтенсивної терапії, реанімаційних заходів (гемодилюція з форсованим діурезом, поліглюкін, реополіглюкін в/в крапельно, серцеві глікозиди тощо).

Крім типового алкогольного сп’яніння, описаного вище, зустрічаються також змінені форми алкогольного сп’яніння, при яких алкоголь замість ейфоризуючого ефекту викликає депресію або дисфорію (депресивна та дисфорична форми, небезпечні щодо суїциду), вибухові реакції (експлозивна форма), істеричні прояви, непереборну сонливість (нарколептична форма) тощо. Такі види сп’яніння властиві хворим на алкоголізм, людям з мозковою дисфункцією, психічними та психологічними розладами.

Вживання алкоголю може спровокувати гострий психоз – патологічне