Предмет і завдання наркології. Актуальні проблеми сучасної наркології. Принципи діагностики і лікування узалежнень

На 3-й стадії відбуваються психічна і фізична деградація особистості, важкі незворотні зміни в організмі, людина стає інвалідом. Відсутність бажаного ефекту від прийому речовини, поряд із зниженням його переносимості організмом, часто призводять до передозування і смерті.

Часто людина керується думкою: «Я можу просто спробувати той чи інший наркотик, и ничого страшного не трапиться». Так починали усі наркомани. Кожна людина має розуміти, що наслідки однієї дози здебільшого незворотні і призводять до формування важкої хвороби – наркоманії.

 

 

Опійна наркоманія

Опійна наркоманія розвивається при наркотизації такими речовинами, як опій – сирець (застиглий темно-брунатнуватий сік маковых голівок) і усі його похідні, котрі називаються опіатами, а також синтетичними препаратами і лікарськими речовинами із подібною дією (героїн, морфін, промедол, омнопон, кодеин, фентаніл, фенадон, метадон та інші).

Деякі з цих середників виробляються фармацевтичною промисловістю і використовуються в хірургії, онкології, травматології як знеболюючі. Власне препарати цієї групи мають найбільший знеболюючий ефект.

Спосіб вживання опіатів залежить від препарату. Героїн зазвичай вводять шляхом внутрішньовенних або підшкірних ін’єкцій, вдихають або використовують разом із стимуляторами для в/в введення. Саморобні препарати із застиглого макового молочка або макової соломки переважно вводяться ін’єкційно, рідко приймаються всередину як відвар (кокнар) чи суміш для жування або куряться. Препарати, що виробляються фармацевтичною промисловістю вводять внутрішньовенно чи приймають всередину.

Гостра інтоксикація (опіатне сп’яніння) : своєрідний стан безтурботного приємного спокою і загального розслаблення з позитивно забарвленими візуалізованими уявленнями. Млявість, малорухливість, відчуття тяжкості і тепла в кінцівках, сонливість. У досвідчених наркоманів такий стан скоро змінюється підвищеною активністю, балакучістю з ейфоричним відтінком настрою. Об’єктивні ознаки: звуження зіниць, сухість шкіри і слизових, гіпотонія, брадікардія, гіпотермія, гіперглікемія, гіперрефлексія, благодушний настрій, швидка зміна асоціацій. Значне передозування опіатів може викликати глибоке виключення свідомості (сопор, кома), зміни дихання за типом Чейн-Стокса. Гальмування дихального центру може призвести до смерті.

Як в усіх видів наркоманій в опіоманії виділяють 3 стадії. Зазвичай 1 стадія триває від 2 до 3 місяців залежно від виду наркотика, що приймається. Слід зазначити, що найскоріше розвивається залежність від героїну – після 3 – 5 ін’єкцій; при в/в введенні чистого морфіну – після 10 – 15 ін’єкцій (2 – 3 тижні нерегулярного прийому). При опіокурінні, жуванні, ковтанні «маковой соломки» (опіофагії) залежність формується протягом кількох років.

Зазвичай абсистентного синдрому на першій стадії ще немає, але за відсутності наркотика виникає гострий психічний дискомфорт. На 1-й стадії наркомани мало сплять, мало їдять. З’являється затримка стільця на кілька днів, оскільки опіати пригнічують кишкову перистальтику. Зменшується кількість сечі. При застудах відсутній кашель, оскільки опіати гальмують кашлевий рефлекс і пригнічують дихальний центр. На 2 стадії опийної наркоманії толерантність поступово зростає, дії попередньої дози вже недостатньо. У деяких наркоманів толерантність до опіатів досягає надзвичайно високих величин – в 100 – 300 разів вища, ніж первинна доза.

Найбільш характерним об’єктивним симптомом протягом усієї опійної наркоманії, незалежно від виду препарату і способу його введення, є звуження зіниціми, зниження слиновиділення і сухість у роті. Також на 2-й стадії у наркоманів настає загальне виснаження організму: з’являються передчасні зморшки, волосся стає ламким, нігті розшаровуються, кришаться і випадають зуби. Також декомпенсуються хронічні і латентні захворювання, що може призвести до летального кінця.

Особливості опіатної абстиненції. Перші ознаки: мідріаз, позіхання, сльозотеча, рино рея, чхання, анорексія, порушення сну (від 3 діб до 2-3-тижнів). Потім переміжні стани жару і ознобу з „гусячою шкірою”, пітливість, загальна слабкість, пароксизмальне чхання, посилення сльозотечі, ринореї, непереносимість світла, біль у між щелепних суглобах і жувальних м’язах, слинотеча. Через кілька годин приєднується так звана „ломка” – „зводить”, „крутить” великі м’язи спини, неможливість сидіти, лежати, знайти якусь сталу позу, часті проноси, тенезми, напади сильного болю в кишківнику. Все це перебігає на фоні вираженої депресії з дисфоричним відтінком. Після редукування гострих проявів абстиненції – виражена астенія із стійким безсонням (1-1, 5 місяця), яке потім змінюється сонливістю (2-3 місяці). Лікування: зняття симптомів абстиненції (переважно симптоматичне), фон – транквілізатори. Основне значення – подолання психологічної залежності, реабілітація, зміна кола оточення.

На 3 стадії опіоманії знижується толерантність до наркотику і хворі вже не в змозі переносити колишні дози. Доза, що раніше викликала комфортний стан, викликає сильну слабкість. Наркотик діє вже не активуючим, а лише тонізуючим чином. Абстинентний синдром стає ще важчим. Він настає вже через 4-5 годин після останнього прийому наркотику. В абстиненції виникають судоми в руках і ногах, м’язи мляві, тонус їх знижений. Апетит відсутній, опіомани катастрофічно худнуть, артеріальний тиск знижений, можливий судинний колапс, Може розвинутись гостра серцева недостатність аж до смертельного кінця. В загальному настрої переважають туга, апатія, почуття безнадії і безвиході. Мало хто з опіоїдних наркоманів доживає до 30 – 35 років. Шанс дожити до такого віку більший у тих, хто розпочинає наркотизацію вже досить дорослим або в наркотизації