Предмет і завдання наркології. Актуальні проблеми сучасної наркології. Принципи діагностики і лікування узалежнень

Хронічні енцефалопатії – корсаковський психоз, алкогольна деменція, алкогольний псевдопараліч (тотальна деменція з ейфорією, нагадує прогресивний параліч). Лікування є відносно ефективним лише на початкових стадіях енцефалопатії і передбачає введення великих доз вітамінів групи В і ноотропних засобів на фоні загальнозміцнюючої терапії. Хворі з хронічними енцефалопатіями здебільшого повністю непрацездатні, а іноді потребують стороннього догляду і нагляду.

 

 

Сучасна класифікація наркотичних засобів:

Седатики (опійні наркотики, снодійні барбітуратної групи тощо) ;

Стимулятори (ефедрин, фенамін, кокаїн тощо) ;

Психоделіки, тобто ті, які змінюють свідомість (ЛСД, препарати коноплі та інші галюциногени).

Наркотики відомі людям вже кілька тисяч років. Їх вживали люди різних культур і з різною метою: під час релігійних відправ, для відновлення сил перед боями, для зміни свідомості, в медицині як знеболююче. Вже в дописемний період люди використовували наркотики: алкоголь і різні рослини, що викликали психологічні і фізіологічні зміни в организмі людини.

Люди кам’яного віку знали опіум, гашиш, кокаїн і використовували ці наркотики при підготовці до бою і для зміни свідомості. На стінах гробниць південноамериканських иніанців є зображення людей, що жують листя коки (один із способів прийому кокаїну), що датуються 3 тысячоліттям до нашої ери.

Европейцям стали відомі опіум і гашиш, що були вже розповсюджені в ті часи на Сході, в результаті хрестових походів і подорожей Марко Поло. З відкриттям Америки европейцям стали відомі кокаїн, тютюн і різні галюциногени. З кавою, що походить з Ефіопії, европейці познайомились лише в 17 столітті. Пізніше моряки завезли каву до Південної Америки, що стала світовим виробником кави. Ще до Америки з Европи прийшов алкоголь, отриманий в результаті перегонки.

До початку 20 століття практично не існувало обмежень на виробництво і споживання наркотиків. Спроби обмеження і заборони робились, але були зазвичай невдалими. Також було кілька спроб оголосити поза законом чай і каву.

Що таке наркотик і наркоманія.

Щоб дати визначення наркотику слід спочатку дати визначення наркоманії взагалі. Наркоманія – не хвороба в прямому сенсі цього слова. Це тотальне порушення фізичного і психічного здоров’я людини, руйнування її особистості, втрата кращих моральних якостей і власного «я» внаслідок вживання наркотиків. Наркоманія як патологічний стан є незворотною, і негативні зміни в душі наркомана залишаються з нам назавжди.

Поняття «наркотик» також неоднозначне і поділяється на медичне і юридичне. Медичне визначення звучить так: це хімічна речовина чи суміш речовин, відмінне від необхідних для нормальної життєдіяльності, приймання котрого позначається зміною функціонування організму і, можливо, його структури. З юридичної точки зору вживання, зберігання, виготовлення, розповсюдження наркотичних речовин вважається злочином і карається законом. Це речовини, здатні викликати ейфорію, психічну чи фізичну залежність, що приносять шкоду здоров’ю і психіці, небезпечні при широкому розповсюдженні серед населення, і традиційні в даній культурі. В нашій країні наркотиками визнані: алкалоїди опіума (морфін, кодеїн), синтетичні опіоїди (героїн, промедол тощо), деякі психостимулюючі речовини (кокаїн та його похідні, фенамін, перветин, эфедрин та інші амфетаміни) ; галюциногени, або психоделічні речовини (анаша, маріхуана, ЛСД (диетиламід лізергінової кислоти), псилобіцин, фенциклидін; психостимулятори з галюциногенним компонентом дії (екстазі).

В наші дні стати наркоманом не так вже й важко. Існує поняття «контагіозності». Воно означає, що кожний дорослий наркоман залучає до наркоманії приблизно 10 человік для того, щоб розширити коло своїх «клієнтів» в рамках наркобізнесу. Найчастіше дев’ятеро з 10 – підлітки. Випадки, коли наркотизацію починає доросла людина, нечасті.

Здебільшого люди, що вживають наркотики з певною метою, очікують двох ефектів: 1) отримати можливість розслабитись, віджволіктись від життєвих проблем чи забути трагічні події; 2) оримати нові, досі невідомі відчуття, що стимулюють уяву і творчі здібності. Проблема полягає в тому, що наркотична залежність розвивається дуже швидко – спершу психічна, згодом і фізична. Швидкість її формування залежить від виду наркотику, способу його введення, регулярності його прийому і деяких інших факторів. Наприклад, при ін’єкції деяких видів опоїдів (героїн, промедол тощо) зазалежність розвивається після 1-4 уколів; при інших видах наркотиків це відбувається дещо пізніше – через 1 – 2 тижні регулярного вживання. Так чи інакше, фізична залежність виникає, насамперед, по причині психічної залежності, котра характеризується нездоланним постійним бажанням приймати наркотик. Формування психічної залежності означає початкову – 1 стадію наркоманії, коли ніщо, окрім вживання наркотику, не може відволікти початкуючого наркомана від постійного почуття невдоволеності. Характерною ознакою наркоманії і токсикоманії є толерантність до наркотичної речовини. В буквальному сенсі толерантність означає «витривалість», що формується в результаті звикання организму до наркотику. Толерантність проявляється в тому, що для досягнення бажаного ефекту, потрібні усе більші дози наркотику. Порівняно з первинною дози зростають у 10 – 1000 разів. Отже, з часом кількість і частота вживання наркотику зростає, що призводить до незворотних наслідків.

Вже за кілька тижнів після виникнення психічної залежності може виникати фізична. Коли наркотик стає необхідним для нормальної діяльності організму, настає 2 стадія наркотичної залежності. Припинення прийому речовини призводить до тяжкого стану, що називається абстинентним синдромом, або «ломкою». При різних формах наркоманії “ломка”