Предмет і завдання наркології. Актуальні проблеми сучасної наркології. Принципи діагностики і лікування узалежнень

 

 

Серед популяції населення, яка споживає спиртні напої, у 5-10% розвивається узалежнення до етанолу – алкоголізм. Це захворювання є одним із різновидів токсикоманії і складається з таких синдромів: патологічного потягу до прийому спиртних напоїв, зміни толерантності (стійкості) до алкоголю, синдрому фізичної залежності, комплексу сома то-неврологічних порушень алкогольного генезу, психічних розладів. У перебігу алкоголізму розрізняють три стадії.

І (початкова) псевдоневрастенічна. Формується психологічна залежність до спиртних напоїв (патологічний потяг до спиртного), толерантність до алкоголю зростає в 3-5-разів. Соматоневрологічні порушення незначні і мають функціональний характер. Усвідомлення хвороби відсутнє. Соціально-трудовий статус зазвичай незмінений.

II (середня) наркоманічна. Визначається формуванням алкогольного абстинентного сидрому (ААС) як прояву фізичної залежності. Основними симптомами ААС є: загальний тремор, тахікардія, підвищення АТ, пітливість, спрага, нудота, втрата апетиту, пронос, зниження настрою, тривога, дратівливість, фізична слабкість, порушення уваги, розлади сну. Для зняття цих неприємних проявів хворий мусить прийняти певну дозу алкоголю, тобто похмелитись. Толерантність до спиртних напоїв у цій стадії досягає свого максимуму („плато толерантності”). Змінюється характер алкогольного сп’яніння. Змінюється характер хворого, на фоні егоїзму і брехливості розвивається психопатизація (зміни особи) за такими варіантами: експлозивний (дратівливість, злобність, конфліктність, сварки з щонайменшого приводу) ; істеричний (хвалькуватість, патологічна брехливість, істеричні реакції), астенічний (нерішучість, пасивність, знесиленість), апатичний (байдужість, емоційне спустошення, швидка соціальна деградація). Функціональні сома то-неврологічні порушення переростають в органічні (гепатит, панкреатит, алкогольна міокардіопатія тощо). У 10% хворих виникають гострі алкогольні психози (найчастіше при обтяжуючих обставинах – травма, соматична хвороба, психотравма)

III (кінцева) енцефалопатична. Пияцтво стале, але толерантність до алкоголю знижена. Часто вживаються сурогати, втрачається якісний контроль, наростає соціально- трудова деградація: хворі втрачають сім’ю, роботу і житло. Сомато-неврологічні зміни стають незворотними. Розвиваються незворотні органічні мозкові зміни (енцефалопатія), що проявляється психоорганічним синдромом. У деяких хворих на фоні алкогольної енцефалопатії розвиваються хронічні психози.

У лікуванні алкоголізму виділяють чотири етапи. На першому етапі треба обірвати запій і зняти ААС. З цією метою використовують метронідазол, унітіол, натрію тіосульфат. На другому етапі проводять дезінтоксикаційну та загальнозміцнювальну терапію. На третьому етапі застосовують специфічну протиалкогольну терапію (психотерапія – кодування, внутрішньом’язова імплантація препарату „Еспераль”). Після цього проводиться протирецидивне лікування. Методики лікування і дози препаратів визначаються лікарем-наркологом.

 

 

Приблизно у 10% хворих на хронічний алкоголізи розвиваються гострі і хронічні алкогольні психози.

Серед психозів найчастіше виникає алкогольний делірій (біла гарячка). Клінічна картина визначається деліріозним синдромом (дезорієнтація в часі і просторі із збереженням орієнтації у власній особі, зорові, тактильні та слухові галюцинації. Переважають мікроптичні, множинні зоогалюцинації (жуки, таргани, пацюки), розвивається галюцинаторне збудження. Виділяють також важкі делірії: професійний (рухи хворого, пов’язані із звичною діяльністю) та муситуючий (глибоке затьмарення свідомості, аменція, прогноз важкий). Біла галячка супроводжується соматоневрологічними розладами: виражена пітливість, тахікардія, коливання АТ, збільшення печінки, субіктеричність склер, тремор рук, голови, всього тіла. Температура тіла найчастіше субфебрильна.

Невідкладна долікарська допомога. Хворим, у яких психоз розвинувся при яскравих проявах ААС, показана суміш Попова: 0, 4г фенобарбіталу (або чотири разові дози іншого снодійного препарату) подрібнюють, змішують із 30-50 мл 96% етилового спирту, додають 78-80 мл води і дають хворому випити. Це зменшує прояви абстиненції, іноді викликає сон. З метою детоксикації вводять в/в 10 мл 30% р-ну натрію тіосульфату, в/м 10 мл 5% р-ну унітіолу. При вираженому психомоторному збудженні слід ввести в/м 4 мл 2, 5% р-ну аміназину, 4-6-мл 0, 5% р-ну реланіуму (сибазону). Хворого потрібно якнайшвидше госпіталізувати, подальше лікування проводиться в стаціонарі, часто такі хворі потребують інтенсивної терапії і реанімаційних заходів.

Алкогольний галюциноз. Клінічна картина визначається слуховими галюцинаціями, що мають характер монологу, діалогу або полі вокальними з тематикою звинувачення хворого, докорів та погроз на його адресу. Супроводжуються тривогою, страхом. Посилюються ввечері і вночі. Свідомість збережена. Відмічаються гострий перебіг (до 2-4 тижнів) і хронічний (триває роками, хвилеподібно, хворий призвичаюється до голосів). Невідкладної долі карської допомоги потребують хворі з гострими проявами, що супроводжуються афектом страху, тривоги (вводяться седативні середники, хворий невідкладно госпіталізується в психіатричний стаціонар).

Алкогольний параноїд. Гострий алкогольний параноїд – маячення переслідування, напружений афект страху, часто маячне збудження. Триває декілька днів або тижнів, але може затягатись на місяці.

Алкогольне маячення ревнощів – хронічний алкогольний параноїд, здебільшого на фоні наростаючої алкогольної енцефалопатії. До маячення ревнощів можуть приєднуватись ідеї отруєння. Часто спонукає до жорстоких дій. Лікування гострих станів – в стаціонарі (трифтазин, галоперідол, аміназин).

Корсаковський поліневритичний психоз. Характеризується наявністю Корсаківського амнестичного синдрому (фіксаційна, іноді ретроградна амнезія в поєднанні з конфабуляціями, амнестична дезорієнтація, млявість, пасивність) в поєднанні з поліневритом (атрофія м’язів кінцівок, постаблення або відсутність сухожилкових рефлексів). Може розвиватись гостро (після делірію) або поступово (переважно у людей похилого віку).

Алкогольні енцефалопатії розвиваються при органічній недостатності мозку в умовах масивної інтоксикації сурогатами. Гостра алкогольна енцефалопатія Гайе-Верніке (геморагічна енцефалопатія, або верхній гострий поліенцефаліт). Продром – як важкий