Предмет курсу «Основи римського приватного права»

Прогресивний характер римського приватного права значною мiрою зумовлений дiяльнiстю юристiв, якi одержали заслужене визнання в перiод принципату. Принцепси, починаючи з Октавiана (63-14 рр. до н. е.), надавали найвидатнiшим юристам особливе право давати офiцiйнi консультацiї нiби вiд iменi принцерса. До авторитетних юристiв зверталися в особливо складних випадках, їх вiдповiдi були обгрунтованими та оригiнальними, оскiльки характеризувалися ретельно продуманими висновками з урахуванням соцiально-економiчних змiн, iнтересiв пануючого ладу. Консультацiї мали офiцiйний характер i були обов'язковими для застосування судами. I як наслiдок, такi консультаiйї, а з часом й iншi висловлювання римських юристiв' прогресивно вплинули на розвиток римського права.

На основi права народiв, практичної дiяльностi магiстратiв, особливо преторiв, правотворчостi юристiв (Юриспруденцiї) сформувався ще один важливий принцип римського приватного права – формальна рiвнiсть в галузi приватного права всiх вiльних осiб. Вiн зумовлювався iстотними застереженнями, однак його проголошення було значним кроком уперед у розвитку приватного права. У грекiв i римлян нерiвностi мiж людьми вiдiгравали бiльшу роль, нiж їх рiвнiсть в будь-якому вiдношеннi.

Пiд владою Римської iмперiї всi цi вiдмiнностi поступово зникли, за винятком вiдмiнностей мiж вiльними рабами. Виникла, принаймнi для вiльних, рiвнiсть приватних осiб, на грунтi якої розвинулося римське право – найдосконалiша форма права, що має за основу приватну власнiсть.

Формальна рiвнiсть всiх -приватних осiб не виключала вiдвертого iндивiдуалiзму, властивого римському приватному праву: необмежена правова влада домовладики, глави родини (pater familias), беззаперечне визнання та захист iнтересiв приватного власника, безмежна влада батька над дiтьми, чоловiка над дружиною, право спадкодавця позбавити спадщини тих, хто своєю працею створював спадкове майно, тощо. В центрi римського приватного права стоїть рабовласник – одноособовий суб'єкт необмеженої приватної власностi, передусiм на засоби виробництва. Iндивiдуалiзм наклав свiй вiдбиток на всю систему римського приватного права, що вiдверто та неприховано ставила на перший план iнтереси рабовласникiв, їх захист. Проте найбiльшого розквiту цей iндивiдуалiзм досяг щодо вiльних i рабiв.

 

 

Пiсля падiння Римської iмперiї в 476 р. римське приватне право продовжувало iснувати i навiть розвиватися в його. схiднiй частинi – Вiзантiї. Саме там була зроблена спроба врятувати рабовласницький спосiб виробництва шляхом кодифiкацiї римського права, що була вжита iмператором Юстiнiаном. Однак невмолиме колесо iсторiї остаточно розвалило колись могутню рабовласницьку iмперiю Стародавнього Риму. З її падiнням для римського права настала епоха забуття. На тривалий час воно нiби зникло. Його перестають вивчати, губляться нечисленнi записи. Здавалось, остаточна загибель i втрата неминучi Проте римське право продовжувало жити у свiдомостi римського народу, пiдкореного варварами. Поступово його починають застосовувати у вiдносинах мiж римським населенням, а потiм i вивчати.

З розвитком ремесел, торгiвлi i торгових вiдносии попит на римське право зростає. Наприкiнцi XI ст. в Болоньї був заснований унiверситет, який набув всесвiтньої слави завдяки вивченню римського права. Вiн став центром юриспруденцiї, що вiдроджувалась.

Болоньський унiверситет вiдiграв особливу роль у вивченнi, систематизацiї i тлумаченнi римського права. Сюди стiкалися студенти з усiєї Європи, а отже, формувалася корпорацiя знаменитих професорiв. Слава Болоньської школи швидко зростала, в дiяльностi її простежуються двi особливостi:

1. Заклик до грунтовного вивчення першоджерел. Особлива увага придiлялася головнiй частинi Корпусу Юстiнiана-Дигестам. Професори Болоньської школи виявили та усунули багато протирiч, перейручень первiсного тексту.

2. Суворе дотримування норм закону. В перiод, що передував заснуванню Болоньського унiверситету, юристи дозволяли собi занадто вiльно поводитися з нормами римського права. Було проголошено, що внаслiдок колiзiї jus (права) i aeguftas (справедливостi) - перевага надавалася правовiй нормi.

Слухачами Болоньського унiверситету були численнi громадяни з рiзних країн, що потiм ставали активними пропагандистами римського права в усьому свiтi. Професори унiверситету викладали римське право у формi читання та роз'яснення (тлумачення) джерел; якi записувалися слухачами. Цi тлумачення почали називатися глосами, а сама школа отримала назву глосаторiв.

У другiй половинi XIII ст. на змiну глосаторам прийшли коментатори, що привнесли у вивчення римського права певнi схоластичнi риси. Вони бiльше уваги придiляли тлумаченню глос, нiж безпосередньо джерелам. Проте вже на початку XVI ст. знову настає епоха активного вiдродження римського права. З бурхливим розвитком ремесел у Європi вiдкриваються новi морськi шляхи, зростає торговельний, оборот, швидко розквiтають мiста. На цьому фонi обтяжливiшими стають середньовiчнi феодальнi обмеження майнових прав громадян, а також рiзноманiтнi види залежностi (феодальна, общинна, родова, сiмейна) самого суб'єкта права. Право середньовiчної Європи було нездатне регулювати новi виробничi вiдносини, що виникали. В соцiально-економiчному життi вiдбувалися докорiннi змiни: розвалювався старий феодальний лад, його повинен був змiнити новий, прогресивнiший державний устрiй i правопорядок. Звiд цивiльних законiв Юстiнiана як продукт абсолютної iмператорської влади був здатний стати правовою основою нової державної влади i господарського обороту. Промисловiсть i торгiвля, що розвивалися, вимагали нового правового забезпечення, яке б активно сприяло їх подальшому розвитку, допома-гало <переступити> межi дрiбних феодальних