Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Предмет курсу «Основи римського приватного права»

Тип роботи: 
Навчальний посібник
К-сть сторінок: 
68
Мова: 
Українська
Оцінка: 

держав.

Соцiально-економiчнi умови стимулювали новий бурхливий iнтерес до вивчення i поширення римського приватного права. Цей процес, що почався ще в XII ст., набуває нового дихання. Одночасно починається активне пристосування римського приватного права (рецепцiя) до нових виробничих вiдносин Пiвденної i Центральної Європи, яке згодом поширилося на всю територiю Європи.
Однак римське приватне. право було правом рабовласницького суспiльства, основою якого був рабовласницький спосiб виробництва. його правовi iнститути треба було переробити з урахуванням потреб нового економiчного ладу, що зароджувався. Рецепцiї римського приватного права значною мiрою сприяли абстрактний характер, вiдмежування вiд основи, що його породила, здатнiсть приживатися в будь-яких економiчних умовах. Головний iнтерес римлян був спрямований на розвиток i визначення тих вiдносин, якi є абстрактними вiдносинами приватної власностi.
Цi якостi дозволили римському приватному праву стати чинним загальним правом ряду європейських держав. Так, воно застосовувалося майже в усi часи (феодальний i капiталiстичний устрої) в Iталiї, що вже в XI ст. проголосила римське право lex generalis, тобто його можна використовувати в усiх випадках, коли правовi норми мiсцевого права не задовольняють потреб обороту, що розвивався. Таке саме широке визначення римське приватне право дiстало й в Iспанiї, Францiї, воно сприяло зародженню i розвитку капiталiзму, де приватне право було чинним до прийняття Цивiльного кодексу Наполеона в 1804 р. В Англiї вже в XII ст. почали викладати студентам римське право. Проте внаслiдок ряду причин рецепцiя римського приватного права не дiстала тут такого поширення, як в континентальиiй Європi.
Однак найбiльшою активнiстю вiдзначався процес рецепцiї римського приватного права в Нiмеччинi. Нiмцi називали свою державу Священною Римською iмперiєю, а себе-прямими наступниками Римської iмперiї. Тому Звiд цивiльних законiв Юстiнiана германцi вважали своїм власним кодексом, а закони iмператорiв Священної Римської iмперiї- невiд'ємним додатком до Зводу Юстiнiана. Ще за часiв Болонської школи германцi сприяли вивченню римського права у своїх унiверситетах, його застосуванню в судовiй практицi. Суддями загальноiмперського суду Нiмеччини, наприклад, могли обиратися лише особи, що знали римське приватне право. Ця вимога була потiм введена i для iнших судiв. При розглядi спiрних справ загальноiмперський суд мав судити на пiдставi римського приватного права. Рецепцiї римського приватного права в Нiмеччинi сприяла i така практика у випадку сумнiву суди пересилали справу з усiма матерiалами тому чи iншому юридичному факультету, висновок якого був остаточний.
Наприкiнцi XVI – на початку XVII ст. римське приватне право в Нiмеччинi було рецепiйовано прямо i безпосередньо. Звiд цивiльних законiв Юстiнiана став законом, на який посилалися сторони в доведеннi власних прав, якими мотивували свої постанови суди. При цьому римське приватне право рецепiювалося не окремими iнститутами чи нормами, а повнiстю. Спочатку як субсидiарне воно поступово завоювало провiдну роль. Будучи рецепiйованим уже пiсля iстотної переробки глосаторами i коментаторами, а також нiмецькими вченими-юристами, воно поступово оновлюється, одержує назву сучасного римського права i дiє в Нiмеччинi аж до прийняття Нiмецького цивiльного уложення (BLB), що набрало чинностi 1 сiчня 1900 р.
Найширше рецепiювалося саме римське приватне право, а римське публiчне право такого поширення не набуло. Цивiльний кодекс Наполеона, Нiмецьке цивiльне уложення, нове цивiльне законодавство iнших європейських держав розроблялися та приймалися на основi iдей, поглядiв, конструкцiй i положень римського приватного права. Всi iнститути нового цивiльного законодавства були пронизанi духом римського^ приватного права, його принципи, багато понять покладенi в основу цього законодавства i цим самимвизнавалися iнтернацiональними.
Такi правовi категорiї, як <договiр>, <зобов'язання>, <делiкт>, <приватна власнiсть>, <застава> та багато iнших, започаткованi з римського Приватного права i трактуються (з незначними нацiональними модифiкацiями) майже в усiх країнах однозначно.
Європейська наука цивiльного права розвивалася на основi рецепiйоварого римського приватного права. Тiльки на основi розв'язання окремих казусiв, конкретних практичних висновкiв були розробленi загальнi цивiлiстичнi теорiї, данi науковi пояснення багатьом правовим явищам (теорiя вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконайня зобов'язань, за делiктнi правопорушення тощо).
Рецепiйоване римське приватне право було чинним тривалий час в багатьох країнах Європи як загальне. Воно. залишило глибокий слiд в правосвiдомостi, цивiльному законодавствi та в науцi цивiльного права. Його покладено в основу сучасного цивiльного законодавства багатьох країн, i знати його необхiдно вже хоча б тому, що без цього важко осягнути сутнiсть сучасних iнститутiв цивiльного права. До того ж, римську юриспруденцiю вiдзначає висока технiка правотворчостi, вмiння аналiзувати конкретнi правовiдносини, добре аргументувати свої висновки. Формулювання правових iдей римськими юристами вiдзначаються чiткiстю, лаконiзмом, глибиною змiсту, витонченiстю форми. Цi iдеї є взiрцем для сучасних юристiв. Такої ж характеристики заслуговують i преторськi едикти.
Багато висновкiв, висловлювань римських юристiв з часом не тiльки не втратили свого правового значення, а й стали крилатими, перетворилися в юридичнi презумпцiї (положення, що не потребують доведення). Наприклад, pater est guem nuptial demonstrant- батьком дитини прийнято вважати того, хто знаходиться в шлюбi з його матiр'ю. Такого ж значення набули афоризми: dominus sentit periculum – ризик випадкової загибелi (речi) завжди несе власник; prior tempore – potior jure – перший за часом – сильнiший за правом; perioulum est in mora-прострочення (виконання) тягне за собою ризик випадкової загибелi (речi) ; nemo debet bis p. urtiri pro uno delicto – нiхто не може бути покараний двiчi за одне й те саме правопорушення. Цi
Фото Капча