Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Предмет, методологія та завдання історії економіки та економічної думки

Предмет: 
Тип роботи: 
Конспект заняття
К-сть сторінок: 
155
Мова: 
Українська
Оцінка: 

думки та визначення пріоритетів, що підлягають аналізу. З часу виникнення історії економіки як науки були різні спроби її періодизації. Російський історик-економіст Л. Мечников в основу періодизації поклав географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Б. Гільдебранд застосував для цього історію грошей. Американець Є. Гентінгтон такою вважав клімат, англієць А. Тойнбі – культуру, релігію. У 60-х роках XX ст. популярними стали теорії «індустріального суспільства» (Р. Арона) і «стадій економічного розвитку» (У. Ростоу, Б. Гільдебранд). Ці теорії дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство (Д. Белл, Г. Кан, 3. Бжезінський (США), А. Турен (Франція). В основу поділу всесвітньої історії на доіндустріальне (аграрне), індустріальне і постіндустріальне суспільство покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці. У концепції «постіндустріального суспільства» стверджується, що належно від рівня техніки в суспільстві послідовно переважає «первинна» сфера економічної діяльності (сільське господарство), «вторинна» (промисловість), а тепер воно вступає в «третинну» (сфера послуг), де провідна роль належить науці й освіті. Кожній з цих стадій властиві специфічні форми соціальної організації (церква і армія – в аграрному суспільстві, корпорація – в індустріальному, університети – в постіндустріальному). Важлива роль відводиться також певним станам священиків і феодалів, бізнесменів, вчених і фахівців. Важливим для періодизації є формаційний підхід. Формація – історично визначений ступінь в розвитку людського суспільства, який характеризується певною єдністю продуктивних сил, виробничих відносин (рабовласництво, феодалізм, капіталізм, соціалізм). Застосовують і п’ятиступінчасту модель Ф. Ліста (стадії дикості, пастушача, землеробська, землеробсько-мануфактурна, землеробсько-мануфактурно- комерційна). Триступінчаста модель з поділом епох за середньою довжиною шляху товару від виробника до продавця: 1) «природне», або натуральне, господарство (з найдавніших часів до середини ХІІІ ст.), середня довжина шляху – більше милі; 2) «грошове», або міське, господарство (до кінця XVIII ст.) з довжиною шляху від декількох миль до кілька десятків миль; 3) «кредитне», або народне, господарство, починаючи з ХІХ ст., з відстанями в сотні й тисячі миль. Для періодизація історії економічної думки застосовують специфічний підхід: 1. Докласичний етап (IV тис. до н. е. -XVII ст. н. е.), 2. Класичний етап (XVII-ХІХ ст.), 3. Неокласичний етап (ХІХ-І пол. ХХ ст.), 4. Посткласичний етап. Сучасний розвиток економічної думки. Я. Ядгаров пропонує поділити історію економічної думки (економічних учень) на три етапи:

1) економічні вчення доби доринкової економіки
2) економічні вчення доби нерегульованої ринкової економіки
3) економічні вчення доби регульованої (соціальне орієнтованої) ринкової економіки
Сьогодні загальноприйнятою є наступна періодизація історії: стародавня історія (100 тис. р. тому-V ст. н. е.), середні віки (V-XV ст.), новий час (XVI-поч. ХХ ст.), новітні часи (1914 р. – до наших днів).
 
ТЕМА 2. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПЕРІОДУ ФОРМУВАННЯ СВІТОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ (VIII СТ. ДО Н. Е. -V СТ. Н. Е.)
2. 1. Економічний розвиток Стародавньої Греції Криза рабовласництва на Близькому Сході призвела до занепаду Вавилонського царства і Єгипту, які стали жертвою персидських завоювань. Однак цей режим відроджується в нових країнах Середземномор'я, куди поступово перемістилися центри Стародавнього світу. Почалося економічне піднесення Греції та Риму. Розпочався новий період, відомий під умовною назвою античний (лат. antiquus – давній). В період античності рабовласництво досягло повного розквіту. Переважало боргове рабство, була знищена община, використання рабської праці стало більш різнобічним і продуктивним. Рабство перетворилося на класичне. У Греції були зручні бухти, природні багатства, будівельні матеріали. Це сприяло ранньому розвитку ремесла і торгівлі. Численні острови, розділені гірськими хребтами, прибережні площі родючих земель на материку, численні затоки і гавані визначали відокремленість життя кожної общини, її економічну автономію. Через це антична громада, на відміну від сільської східної громади, виступала в основному як місто. Вона була окремою державою (місто-держава по-грецьки – поліс), у якій повноправними були лише землевласники. Населення концентрувалось у містах. Вперше у світовій історії місто витіснило і підпорядкувало собі село. Тут не вистачало зерна власного виробництва, тому сільське господарство було другорядним, місто експлуатувало село. Економічний розвиток Стародавньої Греції в ХІ-ІХ ст. до н. е. Розпочинається застосування залізної зброї та знарядь праці. Суспільство живе на основі натурального господарства. Основою господарства було скотарство: мірилом вартості служить худоба (вел. мідний котел оцінювався у 20 волів, молода рабиня – 4 воли). Землеробство розвивалося лише на родючих пухких землях бо оранка проводилася сохою. Знать володіла великими ділянками землі – теменами (відрубні), рядові власники – клерами (жереби). Родова община перебуває на стадії розкладу, майно і будинки стають приватною власністю, земля була в загальному володінні, кожен общинник отримує ділянку в пожиттєве користування. Економічний розвиток Стародавньої Греції в VIII-VI ст. до н. е. У VIII-VI ст. до н. е. прогрес у землеробстві привів до відокремлення ремесла від сільського господарства та розвитку торгівлі між окремими районами Греції. Розвиток обміну зумовив появу грошей, торгового капіталу, купців. Греки виплавляли залізо та інші метали. Розвивалося будівництво жител, ткацтво, кораблебудування. У спеціальних майстернях по всій країні виготовляли кераміку. Повільніше розвивалось сільське господарство, в якому панувало двопілля. Розвиток ремесла призвів до спеціалізації виробників. Окремі міста-держави стали спеціалізованими. У Мілеті виробляли тканини, у Коринфі – кераміку, панцирі. Бурхливий розвиток ремесла, торгівлі, сільського господарства змінив економічний базис Греції, її суспільний уклад. У сільському
Фото Капча