Предмет, методологія та завдання історії економіки та економічної думки

Предмет:

Економіка

Тип роботи:

Конспект заняття

К-сть сторінок:

155

Мова:

Українська

Оцінка:

відміну від монетаризму на перший план висуваються не гроші як засіб обігу, а грошовий капітал у раціональній формі світових грошей. Представники пізнього меркантилізму основним джерелом національного багатства вважали прибуток капіталу, що функціонує в зовнішній торгівлі. Основне питання, що його ставили меркантилісти у своїх творах, – як збільшити цей прибуток. Відповідей було дві: через посередницьку торгівлю та через розвиток експортної промисловості, яка працює на вітчизняній або дешевій привізній сировині, причому другому напрямку віддається перевага. Зростання прибутків меркантилісти пов'язували також зі зниженням витрат виробництва експортоспроможних галузей. Основним методом зниження витрат визнавалось обмеження заробітної плати найманих робітників. Основним знаряддям збагачення торгового капіталу в XVII-XVIII ст. були заходи державної влади. Первісне нагромадження капіталу в Європі спиралося на державне регулювання. У передових країнах Європи – Англії й Голландії – торговий капітал, що об'єднувався в монопольні компанії, був досить сильний і не потребував урядової підтримки. У Франції, навпаки, державна влада була змушена впродовж XVII ст. розробити цілу систему протекціоністських заходів для забезпечення активного торгового балансу. Апогей державного втручання в економіку припав на епоху правління міністра фінансів Ж. Б. Кольбера, тому практичний французький меркантилізм увійшов у історію під назвою кольбертизму. Уряд Франції намагався звести до мінімуму імпорт промислових товарів і всіляко сприяв розвиткові вітчизняної промисловості (як експортної, так і імпортозамінної). За державний рахунок утворювались експортні мануфактури, промисловці отримували неабиякі привілеї (наприклад, звільнялися від податків). Зрілий меркантилізм дістав назву комерційної, або мануфактурної, системи. Економічне вчення пізнього меркантилізму відбивало процеси первісного нагромадження капіталу та переростання торгового капіталу, що був зайнятий у зовнішній торгівлі, у промисловий капітал експортних галузей національних економік.

ТЕМА 5. РОЗВИТОК РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ДЕРЖАВ (ІІ ПОЛ. XVII-І ПОЛ. ХІХ СТ.)

5. 1. Господарство країн Західної Європи та Америки В XVIII ст. в еволюції європейської цивілізації відбувся перехід від феодального до індустріального суспільства. Перехідна епоха полягала у розкладі феодального господарства і генезі основних ознак індустріального суспільства, яке внаслідок промислового перевороту в Англії і Французької буржуазної революції (1789-1794 pp.) перетворилося на панівний клас. Значну роль у процесі генези індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Північній Америці (1775-1783 pp.), Франції (1789-1794 pp.). З 1707 p., після укладення унії з Шотландією, Англія дістала офіційну назву Великобританія. Розвиток США. У XVI ст. розпочалася колонізація європейцями Пн. Америки. В цьому досягла успіху насамперед Англія, яка створила на Атлантичному узбережжі 13 колоній. Причини війни за незалежність: – Перед війною за незалежність в колоніях сформувалося ранньобуржуазне суспільство з пережитками європейського феодалізму і рабства. – Англія гальмувала розвиток колоній. Управляла ними англійська влада. Так, в англійському парламенті не було представників колоній, тому закони про колонії мало стосувалися місцевих жителів. – Створювалися перешкоди для розвитку фермерського господарства: кращі землі належали англійцям, підтримувалося дворянське землеволодіння. – Англійський уряд прагнув затримати розвиток тих галузей, які створювали конкуренцію для англійської промисловості: 1) торгівля з іншими країнами дозволялася лише через англійських купців, 2) колонії були ринками збуту, джерелами сировини і грошових багатств для Англії. Наслідки війни за незалежність: – У 1776 p. було проголошено створення незалежної федеральної держави Сполучених Штатів Америки. – Війна одночасно була і буржуазною революцією. – Вона знищила маєтки феодального типу, «квіт-ренту» за оренду землі, конфіскувала і розподілила землі прихильників Великобританії (роялістів). – Сформувався фонд державних земель на Заході, що створило сприятливі умови для розвитку фермерських господарств. – Революція прискорила розвиток промисловості та торгівлі. – До влади прийшла буржуазія разом з рабовласниками. – Плантаційне господарство і рабство збереглися на півдні країни. У Франції протягом XVIII ст. зберігалося велике землеволодіння, яке втратило умовний характер. Людина будь-якого статусу могла нею володіти та розпоряджатися без обмежень. Зміцнилася спадкова цензива. Грошова земельна рента досягла 20-25% від урожаю зерна. Доменіальні землі феодали здавали в оренду. На 2/3-3/4 території Франції була поширена оренда за половину врожаю. Крім того, селяни платили натуральну ренту, десятину та мито за купівлю землі (5- 8% її вартості), обробляли дворянські землі, виконували будівельні роботи. У XVIII ст. почався процес обгороджування альменд, половину яких привласнили сеньйори. Аграрне законодавство якобінців під час французької революції перетворило селянина на дрібного власника індустріального суспільства. У Франції існувала багата і політичне сильна буржуазія, розвивалася мануфактурна промисловість, проводилася політика меркантилізму, панував торговий капітал. Наслідки революції у Франції 1789 р. : – декларувала скасування феодального режиму та ліквідувала дворянські привілеї. – Знищувалися особисті примуси селян, встановлювалися умови викупу основних примусів. – Всім громадянам гарантувалося право на будь-які посади і звання. – скасували державну регламентацію промислового виробництва, ліквідували цехи, проголосили свободу торгівлі. Після повалення монархії, у період правління жирондистів-великої буржуазії (серпень 1792-травень 1793 p.) аграрне питання не було розв'язано. Лише з приходом до влади якобінців-середньої та дрібної буржуазії (червень 1793-липень 1794 p.) феодальні відносини було остаточно знищено розподіл земель громад у тому випадку, якщо цього бажала третина місцевих жителів. – Виданий декрет про повне знищення феодальних прав дворянства, ліквідацію боргів селян феодалам, а документи про феодальні права підлягали привселюдному спаленню. – Цензиви стали власністю селян без викупу. – Земля емігрантів конфісковувалася і продавалася. – Був виданий декрет про відміну рабства у колоніях. –