Предмет політології

 

Політичні процеси абсолютно неможливі без відповідної участі в них різноманітних суб'єктів політичного процесу. Таку участь називають політичною. Політична участь — це втягнений (залучення) членів соціально-політичної спільноти в існуючі всередині неї політичні відносини і структуру влади. Більш конкретно політична участь розглядається як участь громадян у певних справах держави. Вирізняють політичну участь активну і пасивну, індивідуальну і колективну, добровільну і примусову, традиційну і новаторську, легітимну і нелегітимну. Рівень політичної участі, її масштаби є показниками ступеня демократичного розвитку суспільства, рівня загальної та політичної культури його громадян, найрізноманітніших суб'єктів політики.Політична участь реалізується через відповідну політичну поведінку, діяльність. Тому необхідно визначити психологічні особливості взаємозв'язку особи і політики.Політична участь насамперед має на меті формування у процесі політичної діяльності певних позицій, вимог, настроїв, а політичне функціонування — це професійна політична діяльність, мета якої — розробити правові норми, управляти різними політичними інститутами.

 

Політична поведінка – це сукупність реакцій соціальних суб’єктів (осіб, груп, спільнот) на певні форми, засоби і напрямки функціонування політичної системи. Застосування в політології терміну “політична поведінка” разом із поняттями “політична участь”, “політична дія, діяльність” обумовлено тим, що слід відокремити дії суб’єктів політики, які базуються на свідомому раціональному грунті, від ірраціональних форм політичної активності, або таких поведінських актів, що є частково чи цілком неусвідомленими. Поняття “політична поведінка”, на наш погляд, є змістовно найбільш осяжною та лексично - родовою по відношенню до “політичної активності, дії, участі, діяльності, функціонування” тощо. Це підтверджується також логікою біхевіористського підходу, який є досить вагомим в сучасній соціології політики і психології політики. Виокремлюють два основних типи політичної поведінки: закритий і відкритий.Для закритого типу характерна політична бездіяльність, або так звана нульова політична активність. її причиною є те, що окремі люди реально не можуть займатися політичною діяльністю, не мають для цього відповідних можливостей.Для відкритого типу властива здебільшого вмотивована, цілеспрямована, раціональна, відповідно психологічно й емоційно зумовлена політична діяльність. олітична поведінка завжди має конкретного носія. Ним може бути окремий індивід або будь-яка соціальна група, держава чи блок держав, політична партія чи інша політична організація. Кожен суб'єкт і об'єкт політичних відносин, політичного процесу характеризується своїм конкретним політичною поведінкою.Про політичній поведінці особистості можна говорити як у зв'язку з її індивідуальної політичної діяльністю, так і зі складом різних соціальних груп і політичних організацій.

 

Соціальний капітал — це добровільне об'єднання громадян, засноване на взаємній довірі одне до одного з метою вирішення завдань локально, без участі держави й партій. Це соціальна енергія, сила, яка виливається в соціальні дії для вирішення тих чи інших проблем. Соціальний капітал, хоча й може "запускатися" акціями протесту, є об'єднаною діяльністю людей упродовж усього періоду вирішення певних проблем. Потім громадський рух може припинити свою діяльність, але з появою нових завдань він набуває громадянського досвіду. Це має стосунок до інстинкту безпеки — саме він дає людям змогу переборювати страх і зберігати спільність, а паростки свободи жодна влада задушити не може. Характерно, що суспільство — це динамічно нестійка система, як і сама людина. Людина  накопичує  соціальний  (громадський)  капітал успільній  творчій діяльності з іншими людьми все своє життя, передає його іншим людям в різних формах. У вигляді мудрості життя, матеріалізованих результатів праці, що слугуютьприкладом  дляздійснення  соціально  значущих  вчинків.  Якщо  індивідуальний соціальний капітал людини не став цінністю для інших людей, не отримав визнання і попиту  в  суспільстві,  то  він  і  не  є  таким.  З  моменту  громадського  визнання індивідуальний  соціальний  капітал  починає  свій  істинний  рух усуспільстві, отримуючи  можливість  стрімкого  розвитку  і  зростання.  Збільшення  соціального капіталу відбувається через громадське визнання йоцінку результатів діяльності людини для членів суспільства.

Накопичення та подальше розширення соціального капіталу виступає важливимелементом  громадянського  суспільства,зміцнює  та  сприяє  налагодженню партнерських відносин держави та громадських рухів. Громадські рухи допомагають створювати соціальний капітал, який використовується для формування громадської свідомості,  підтримки  політичних  інститутів  і  сприяння  економічного  розвитку країни. Соціальний капітал можна розглядати як сукупністьдовіри, яку можуть використовувати всі громадяни та яка створюється через мережу соціальної взаємодії громадян. Громадські рухи допомагають створювати таку мережу взаємодії. Завдяки комбінуванню взаємної довіри і досвіду взаємодії громадяни отримуютьможливість максимально  задовольняти  свої  потреби. 

 

Влада багатомірна. З цієї причини впоясненні природи влади і причин її походження в теорії політики існує декілька підходів, кожний з яких акцентує увагу на одній зі сторін цього складного явища. Серед них можна виділити два основні підходи:  •Перший – поведінковий, який характеризує владу як особливу сутність, носієм якої є особа, яка виражена в локалізованій енергії, що примушує інших людей підкорятися. В цьому випадку влада ототожнюється з силою, наявність якої дає право на повеління.

Другий – соціологічний – тлумачить владу через