Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Продуктивні сили і сучасний стан економіки Київської області

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Реферат на тему:
 
«Продуктивні сили і сучасний стан економіки Київської області»
 
 
Зміст
 
Вступ
Розділ 1. Місце області в економіці України
Розділ 2. Економічна оцінка природно-ресурсного й виробничого потенціалу
Розділ 3. Населення й трудові ресурси
Розділ 4. Промисловий, транспортний і агропромисловий комплекси області
4.1 Промисловість
4.2 Агропромисловий комплекс
4.3 Транспортний комплекс
4.4 Освіта
4.5 Охорона здоров’я
4.6 Соціальна сфера
4.7 Культура і туризм
Розділ 5. Екологічна ситуація в області
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Кожна людина, становлячи частину людського суспільства, живе на деякій території, де відбуваються певні економічні явища. Для неї, як для інтелектуальної одиниці всесвіту, дуже важливо знати ці явища, адже саме вони, в основній мірі задовольняють її безмежні потреби. Вже століттями для цього існують різноманітні науки і одна з сучасних – розміщення продуктивних сил (людські ресурси + засоби виробництва), що вивчає просторові аспекти вияву дії економічних законів.
Для того, щоб цілком пізнати її на глобальному рівні, треба вивчити її складові аспекти, регіональну особливість. Прикладом для вивчення може стати Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця держави (як і будь-яка інша область чи регіон).
Обєктами дослідження є продуктивні сили, засоби виробництва, підприємства, землі, інші установи, організації, а також держава, субєкт – людські ресурси.
Актуальність вивчення розміщення продуктивних сил Київської область, без перебільшення, велика, оскільки воно дає можливість пізнати економічні процеси і явища в реальній дійсності, проаналізувати їх, спрогнозувати те, що відбудеться на певній території. Саме це в значній мірі і є метою дослідницької роботи.
В ході написання були використанні такі методи дослідження, як статистичний, математичний, систематизація, районування, картографічний, системний, порівняльний, історичний. Завдяки цим методам було проаналізовано дані з різних джерел про господарство і населення території, форми економічної діяльності і життя людей, що дало можливість визначити просторові звязки і взаємодії продуктивних сил, як на території регіону, так і за його межами. Київська область була розглянута як складова динамічної системи економіки України та світу.
 
Розділ 1. Місце області в економіці України
 
Київська область за обсягами валового регіонального продукту (ВРП), який у 2012 році становив 69663 млн. грн., належить до п’ятірки економічно розвинутих регіонів України (після міста Києва, Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей).
Випереджаючі темпи зростання ВРП Київської області у порівнянні із загальнодержавними темпами сприяли тому, що починаючи з 2008 року ВРП у розрахунку на одну особу перевищував відповідне значення показника в цілому по Україні, зокрема у 2011-2012 роках у середньому на 20%, проте поступався таким економічно розвинутим регіонам як м. Київ та Дніпропетровська область, а також Нижнєсілезькому воєводству Республіки Польща. Позитивна динаміка зростання ВРП області сприяла підвищенню частки Київщини у валовому внутрішньому продукті України з 3, 4% у 2004 році до 4, 5% у 2012 році.
Структура валової доданої вартості області в розрізі видів економічної діяльності протягом 2004-2012 років постійно змінювалась в залежності від темпів зростання ВДВ у відповідних галузях та сферах. Так, за рахунок введення в дію в області потужних логістичних центрів, елеваторів, овочесховищ, міжрегіонального оптового ринку «Столичний», розвитку сфери телекомунікацій, мережевої торгівлі, збільшення обсягів операцій з нерухомістю, ВДВ у сферах економічної діяльності, пов’язаних з торгівлею, послугами юридичним і фізичним особам, транспортом і зв’язком значно випереджали темпи зростання ВДВ у промисловості, сільському господарстві і будівництві.
За різними підходами до типологізації регіонів Київська область відноситься до групи областей, які мають середній рівень урбанізації, з малими міськими центрами, а за типом економіки – з орієнтацією на сферу послуг та середнім рівнем розвитку з дещо кращими темпами економічного зростання.
Київська область відноситься до промислово розвинених регіонів України та займає 7 місце за обсягами реалізованої промислової продукції у розрахунку на одну особу.
У промисловому комплексі області, до якого належить 19 великих підприємств, 342 середніх і 2409 малих підприємств, переважають галузі, що виробляють електроенергію, продукти харчування, гумові та пластмасові вироби, папір і картон, транспортні засоби, металовироби.
Структура промислового виробництва за останні 10 років поступово змінюється. Так, частка виробництва харчових продуктів і напоїв у загальних обсягах реалізованої промислової продукції зросла з 30, 6% у 2003 році до 32, 5% у 2013 році, виготовлення виробів з деревини, виробництва паперу і поліграфічної діяльності з 7, 5% до 8, 8%, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря з 14, 8% до 25, 0 відсотка. Проте питома вага машинобудування, крім ремонту і монтажу машин і устаткування, скоротилася з 9, 6% до 7, 4%, виробництва гумових і пластмасових виробів та іншої неметалевої мінеральної продукції з 17, 6% до 14, 4%, металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів крім машин і устаткування з 5, 8% до 4, 9%, текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів з 1, 9% до 0, 8 відсотка.
Протягом 2010-2013 років за рахунок введення в дію нових промислових комплексів у структурі виробництва з’явилися нові види промислової діяльності, такі як виробництво продуктів нафтоперероблення, виробництво хімічних речовин і хімічної продукції, виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів. Хоча їх сумарна частка у загальних обсягах реалізованої промислової продукції у 2013 році не перевищила 2, 4%, вони мають значний потенціал зростання.
Найбільшими промисловими центрами області, сумарна частка яких становить майже 70, 0% загальних обсягів реалізованої продукції у 2013 році, є м. Біла Церква (17, 5%), м. Обухів (7, 7%), м. Бровари (4, 0%), Києво-Святошинський (12, 4%), Миронівський (7, 8%) та Броварський (7, 7%) райони.
 
Розділ 2. Економічна оцінка природно-ресурсного й виробничого потенціалу
 
Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця в складі України, утворилась 27 лютого 1932 року, є одним з найбільших регіонів України, займає площу 28, 1 тис. кв. км (без Києва), що становить 4, 7% площі країни. За розмірами території Київська область займає 8 місце серед інших регіонів України.
Київщина є столичним регіоном, у центрі території якого знаходиться м. Київ – столиця України, потужний політичний, діловий, індустріальний, науково-технічний, транспортний та культурний центр країни, пов'язаний з областю тісними комерційними і соціальними зв’язками.
В адміністративному відношенні область поділяється на 25 районів, 13 міст обласного значення, 13 міст районного значення, 30 селищ міського типу, 605 сільських рад та 1126 сільських населених пунктів.
Місто Київ, де розміщуються основні органи управління області, адміністративно до складу області не входить. Ще однією особливістю області є наявність у її складі міста Славутич, яке територіально знаходиться у Чернігівській області.
Рельєф області сприятливий для розвитку сільськогосподарського виробництва і транспортної інфраструктури. Річка Дніпро з утвореними на ній Київським та Канівським водосховищами ділить територію області на дві частини: правобережну і лівобережну, які мають особливості рельєфу. На півночі переважають низовинні рівнини Поліської низовини. Південно-західна і центральна частини лежать на Придніпровській височині (максимальна висота 273 метри). Східна, лівобережна територія області, розташована в межах Придніпровської низовини.
Природно-кліматичні умови області оптимальні для життя людини і господарської діяльності. Київщина розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області лежить у лісостеповій зоні.
Ґрунтовий покрив області досить різноманітний. Найпоширенішими серед них є чорноземи, площа яких становить близько 50% площі орних земель регіону. Ступінь розораності території області перевищує 60 відсотків. Загальна площа лісового фонду області становить майже 746 тис. гектарів. Рівень лісистості по території області нерівномірний і коливається від 2, 0% в зоні Лісостепу до 53, 8% в зоні Полісся.
Водний потенціал області дозволяє забезпечувати водними ресурсами всі галузі економіки регіону, які у процесі свого виробництва використовують поверхневі і підземні води; стимулює подальший розвиток рибогосподарських підприємств і туристично-рекреаційної сфери.
Корисні копалини Київщини – це переважно матеріали що використовуються в будівництві: граніти, гнейси, каолін, глина, піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод.
Загальна площа лісового фонду області – 675, 6 тис. га. Для північної частини території області характерні масиви хвойних і змішаних лісів, значні площі різнотравно-злакових луків і заболочені ділянки. На півдні переважають широколистяні ліси (дуб, граб, ясен, вільха, липа), кущі й луки. Область розташована у межах двох природних зон: змішаних лісів (Київське Полісся) і лісостепової. На півночі області переважають недреновані перезволожені і заболочені, поліські алювіально-зандрові і терасні, на півдні – луково-степові височинні розчленовані і терасні, а також лісостепові височинні розчленовані природно-територіальні комплекси.
Корисні копалини: На Київщині це переважно будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глина, вапняки, кварцові піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод, лікувальні грязі. Виявлені значні поклади уранових руд. У верхів’ї Київського водосховища виявлено поклади бурштину. При цьому, чималі запаси корисних копалин є нерозвіданими і, за умови вкладання коштів у їх розвідку, можуть бути використаними для розвитку бізнесу, зокрема в будівельній сфері, хімічній промисловості, тощо. Всі ці умови сприяють розвитку економіки в регіоні. Те що Київ розташований у центрі України дає йому додаткові економічні можливості.
Ґрунти: На півночі поширені дерново-підзолисті, в долинах рік – дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині на лесах – опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах – глибокі малогумусні чорноземи. На лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти.
 
Розділ 3. Населення й трудові ресурси
 
Чисельність наявного населення Київської області з 1995 року до 2011 року зменшилася з 1 млн. 911, 6 тис. осіб до 1 млн. 717, 7 тис. осіб.
Починаючи з 2012 року чисельність населення області почала зростати і станом на 1 квітня 2014 року становить 1725, 8 тис. осіб. У міських поселеннях переважно за рахунок міграції відбувається процес зростання чисельності населення, який призводить до його збільшення в цілому по області. Разом з тим через природне скорочення відбувається процес депопуляції сільського населення.
За національним складом населення області є фактично моноетнічним – 92, 5% складають українці, 6% – росіяни, решта етносів – менше 1% (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року).
У структурі населення Київської області 53, 8% (923, 0 тис. осіб) складають жінки і 46, 2% (793, 3 тис. осіб) – чоловіки. Вікова структура визначає і демографічне навантаження. Станом на 1 січня 2013 року на 1000 осіб у віці 16-59 років припадало 252 особи у віці 0-15 років та 242 особи у віці 65 років і старше.
Двадцять п’ять районів області чітко поділяються на п’ять груп: шість центральних, навколо Києва, які є густонаселені, де на чверті території сконцентровано майже половина населення області, з рівнем урбанізації 64, 5%; чотири східні та три західні, переважно урбанізовані, з рівнем урбанізації 50% та 60% відповідно; вісім південних районів та Білоцерківський район переважно з сільським населенням, зі щільністю близько 38 осіб на 1 кв. км; п’яту групу складають два північних райони, малозаселені, з низькими ступенем урбанізації – 31% та щільністю населення – 7, 4 особи на 1 кв. км.
В області, починаючи з 2000 року, спостерігається незначне зменшення економічно активного населення. Його чисельність порівняно з 2000 роком зменшилось на 39, 4 тис. осіб або на 4, 7 відсотка.
Однією з позитивних тенденцій є скорочення кількості безробітних. У 2013 році цей показник становив 49, 4 тис. осіб, що майже у два рази менше порівняно з 2000 роком (108, 2 тис. осіб).
Попит в робочій силі значно перевищує пропозицію. На одне вільне робоче місце претендує 12 осіб серед службовців та працівників сфери торгівлі. Найбільша пропозиція робочої сили серед технічних службовців – 14 осіб на одне вільне робоче місце, найменша пропозиція серед менеджерів-професіоналів – 4 особи.
Рівень оплати праці на Київщині залишається одним із найвищих, поступаючись лише м. Києву, Донецькій та Дніпропетровській областям. Заробітна плата за 2013 рік на 2, 6% перевищила середній розмір по Україні (3302 гривні).
Найвищу заробітну плату в економіці отримували працівники транспорту, складського господарства, а серед промислових видів діяльності – працівники підприємств з виробництва комп’ютерів, електронної та оптичної продукції, де заробітна плата в 1, 7-8, 6 рази перевищила середній показник по економіці області.
 
Розділ 4. Промисловий, транспортний і агропромисловий комплекси області
 
4.1. Промисловість
 
Київщина входить у десятку найбільш індустріально розвинутих областей України. З урахуванням особливостей розміщення продуктивних сил на території області виділяються три господарських райони: Поліський, Київський приміський та Південний лісостеповий. Основу промислового потенціалу області становлять близько 400 великих і середніх підприємств, що забезпечує майже 40% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Прискорено розвиваються галузі, які визначають науково-технічний прогрес (машинобудування і металообробка, в тому числі приладобудування, електронна, електроенергетика, порошкова металургія, хімія і нафтохімія), а також мікробіологічне і картонно-паперове виробництво. На території області розташовані Трипільська ТЕС, Київська ГЕС, Київська ГАЕС. Підприємства машинобудівної і металообробної галузей випускають хімічне устаткування, машини для тваринництва і кормовиробництва, екскаватори, меліоративну техніку, технологічне устаткування для підприємств торгівлі, а також товари побутового призначення.
Серед діючих підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості – Білоцерківське виробниче об'єднання шин і гумоазбестових виробів і завод гумотехнічних виробів, Броварський завод пластмас. Мікробіологічна промисловість представлена Трипільським біохімічним заводом. В Обухові картонно-паперовий комбінат. Підприємства харчової промисловості: цукрові (основні – в Яготині і смт Гребінки), молочні, маслоробні, спиртові, крохмальні, консервні заводи, м'ясокомбінати та птахокомбінати.
Загальнодержавне значення мають такі провідні підприємства, як Трипільська ТЕС, Казенний завод порошкової металургії (м. Бровари), найбільший в Європі ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (м. Обухів). Далеко за межами України відомий товаровиробник шин ЗАТ «Росава», виробники екскаваторів – ВАТ «Борекс», автобусів – ЗАТ «Бориспільський автозавод», скловиробів – ВАТ «Гостомельський склозавод», азбестотехнічних виробів – ВАТ «Трібо» і ряд інших провідних підприємств області.
На території області – 21 комбікормовий завод. Легка промисловість об'єднує підприємства швейної, трикотажної шкіряної, льонообробної галузей (розташовані в містах Переяславі-Хмельницькому, Фастові, Сквирі, Білій Церкві, Броварах, Богуславі, Василькові та ін.). На базі місцевих мінерально-сировинних і лісових ресурсів розвинена будівельна і деревообробна промисловість: заводи залізобетонних виробів (Біла Церква, Бровари, Вишгород), цегляні, по обробці граніту (Буча), скляні, по виробництву санітарно-технічних виробів. Добування граніту поблизу Богуслава і Білої Церкви. На території області сформувалися Київський і Білоцерківський промислові вузли. Спеціалізацію Білоцерківського вузла визначають хімічна і машинобудівна промисловість, доповнена харчовою промисловістю. Серед багатогалузевих промислових центрів області найбільші – Бровари, Фастів, Васильків, Бориспіль, які входять в Київський промисловий вузол. Протягом останніх років середньорічні темпи приросту промислового виробництва складали у середньому 15 відсотків. Нарощування обсягів промислового виробництва здійснювалось переважно за рахунок харчової, целюлозно-паперової, хімічної та нафтохімічної промисловості і машинобудування. Водночас, недостатніми темпами здійснювався розвиток легкої, деревообробної промисловості і виробництва та розподілення електроенергії, газу, води. Основними проблемами у розвитку промислового комплексу є:
- висока зношеність основних виробничих фондів в промисловості, тенденція до випереджаючого вибуття основних засобів над їх надходженням;
- висока енергоємність продукції промисловості, яка негативно впливає на конкурентоспроможність товарів;
- залежність основних бюджетозабезпечуючих промислових підприємств від кон'юнктури зовнішнього ринку (у харчовій, целюлозно-паперовій, хімічній та нафтохімічній промисловості) ;
- значна насиченість внутрішнього ринку товарами легкої промисловості, які завозяться за заниженою митною вартістю, та контрабандними товарами, що ставить в нерівні та невигідні умови товаровиробників області.
Крім зазначених проблем негативно вплинули на розвиток промисловості наступні чинники:
- зростання цін на сировину і матеріали призвело до підвищення собівартості продукції та зниження її конкурентоспроможності;
- закриття на значний період часу ринків збуту продукції у Російській Федерації;
- постійна нестача обігових коштів у зв'язку з поширенням торговельними підприємствами практики відстрочення розрахунків за придбаний товар;
- економічно невигідні умови реалізації товару через великі торговельні мережі, які поступово займають домінуючі позиції на ринку продовольчих і непродовольчих товарів.
Промисловість Київської області за енергоефективністю посідає 1 місце серед областей України. Енергоефективність промисловості Київської області складає 92, 3% від рівня ЄС. Це на 48, 7 відсоткових пунктів вище середнього по Україні. Високе місце цього сектору обумовлене енергоефективністю харчової промисловості, целюлозно-паперової промисловості та виробництва неметалевих мінеральних виробів. Остання галузь є найбільшим споживачем енергоресурсів. Її енергоефективність складає 84% від рівня ЄС, що більш ніж вдвічі перевищує середній показник по Україні. У порівнянні з ЄС енергоефективність харчової промисловості області становить 84, 1% і також перевищує середнє значення по Україні (66, 3%). В області знаходиться один з найбільших в Європі картонно-паперовий комбінат. Ефективність використання енергоресурсів в целюлозно-паперовій галузі області становить 84, 3% від рівня ЄС. Потенціал заощаджень промисловості Київської області за рахунок підвищення енергоефективності до рівня ЄС оцінюється у 20045, 3 тонн нафтового еквіваленту або €8, 7 млн. щорічно у цінах 2010 р.
Добувна промисловість відіграє незначну роль в промисловості Київської області. Добувні підприємства споживають 0, 1% енергоносіїв на виробництво 0, 4% доданої вартості області. Енергоефективність добувної промисловості Київської області складає 28, 9% від рівня ЄС. Це на 7, 6 відсоткових пунктів вище середнього по Україні. Потенціал заощаджень добувної промисловості Київської області за рахунок підвищення енергоефективності до рівня ЄС оцінюється у 2 758, 5 тонн нафтового еквіваленту, або €1, 2 млн. щорічно у цінах 2010 р.
Енергоефективність переробної промисловості Київської області складає 93, 3% від рівня ЄС. Це на 47, 5 відсоткових пунктів вище середнього по Україні. Підприємства переробної промисловості споживають 9, 5% енергоносіїв на виробництво 16, 5% доданої вартості області. Найбільші споживачі енергоносіїв у секторі переробної промисловості – підприємства харчової промисловості, целюлозно-паперової промисловості та виробництва неметалевих мінеральних виробів. Вони споживають 7, 4% енергоносіїв в області. Потенціал заощаджень переробної промисловості Київської області за рахунок підвищення енергоефективності до рівня ЄС оцінюється у 17 286, 8 тонн нафтового еквіваленту, або €7, 5 млн. щорічно у цінах 2010 р.
 
4.2. Агропромисловий комплекс
 
Київська область у 2012 році зайняла провідну позицію у виробництві валової продукції сільського господарства з часткою у 6, 6% від загального виробництва (у 2011- 5 місце з часткою 5, 8 відсотка). У 2012 році вперше за 22 роки область перевищила рівень виробництва валової продукції у порівнянні з 1990 роком на 4, 5 відсотка.
За рівнем продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах Київська область входить в десятку найкращих, зокрема у тваринництві – це 4 місце, а у рослинництві – 11 місце.
Протягом 2009-2012 років сільськогосподарські підприємства Київської області отримували найбільший прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції, який у 2012 році склав 2832, 9 млн. гривень.
Рослинництво у валовому виробництві займає частку 62, 4 відсотка Основними культурами, що вирощуються на Київщині, є зернові культури, картопля та овочі.
У 2013 році валовий збір зернових і зернобобових культур склав понад 3, 3 млн. т, що є найбільшим показником за всю історію Київської області, починаючи з 1913 року.
Область є одним із лідерів у виробництві продукції тваринництва в Україні, займаючи другі місця з виробництва свинини та м’яса птиці, 9 місце з виробництва молока, перші місця з середньорічного удою молока та з виробництва яєць.
У цілому виробництво валової продукції сільського господарства протягом останніх років зростає в більшій частині за рахунок сільськогосподарських підприємств (на 18, 6% за три роки), господарств населення (на 14, 2 відсотка).
Структура сільськогосподарського виробництва області значною мірою є орієнтованою на зернове виробництво та птахівництво, як найбільш рентабельні галузі. Проте, така структура виробництва не є оптимальною для збереження земель та створення і збереження робочих місць у сільських територіях.
Київщина може нарощувати сільськогосподарське виробництво, тим самим забезпечувати зростаючу власну потребу та м. Києва у сільськогосподарській продукції.
 
4.3. Транспортний комплекс
 
Київська область загалом досить добре покрита мережею транспортних шляхів міжнародного, державного та обласного значення. Виняток стосується крайніх північних малозаселених районів області, які менш інтегровані у транспортну мережу і знаходяться на значній віддалі від Києва. Проте, це не суттєво впливає на розвиток області, оскільки північна частина області знаходиться в зоні, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Завдяки вдалому розташуванню області через її територію проходять 3 міжнародних транспортних коридори та залізниці за 5 магістральними напрямами. На території області знаходиться найбільший в Україні аеропорт міжнародного класу «Бориспіль».
Всього в Київській області функціонує 9 логістичних комплексів. Розміщення логістичних комплексів у районах, близьких до столиці – Броварському, Бориспільському, Києво-Святошинському, Васильківському дозволяє розвивати логістичну сферу Київської області.
 
4.4. Освіта
 
У Київській області функціонує 729 дошкільних навчальних закладів, які охоплюють дошкільною освітою 67, 5 тис. дітей. Значна увага приділяється розширенню мережі дошкільних навчальних закладів шляхом завершення будівництва, капітального ремонту та реконструкції дошкільних навчальних закладів, повернення до використання за призначенням ДНЗ, створення нових місць у дошкільних навчальних закладах. Так, у 2013 році відкрито 20 закладів, з них 8 – у складі навчально-виховних комплексів “Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад”. За останні десять років кількість ДНЗ у складі НВК збільшилась на 88 (2002 р. – 155, 2013 р. – 243). Разом з тим залишається проблема забезпечення місцями в дошкільних навчальних закладах дітей дошкільного віку 9чисельність дітей у ДНЗ у розрахунку на 100 місць постійно зростає, і у 2014 році становить 129 дітей).
В області функціонують 736 денних загальноосвітніх навчальних закладів. З них 214 (29, 0%) розташовані у містах та 514 (71, 0%) – у сільській місцевості. У вказаних закладах навчаються 176, 8 тис. учнів, у т. ч. 115, 2 тис. учнів (65, 1%) – у міських школах та 61, 6 тис. учнів (34, 9%) – у сільських школах. Мережа загальноосвітніх шкіл ще не повною мірою задовольняє потреби населення: 6, 8 тис. учнів (4, 0%) навчаються у другу зміну.
В області працює 75 закладів освіти нового типу, в яких навчається 43, 4 тис. учнів, що становить 24, 5% від загальної кількості учнів: 21 гімназія та НВК «ЗОШ-гімназія»; 25 ліцеїв та НВК «ЗОШ-ліцей»; 1 колегіум; 28 спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів.
В області функціонує 61 позашкільний навчальний заклад. Різними видами позашкільної освіти охоплено понад 62, 4 тис. дітей.
Підготовку фахівців з вищою освітою в Київській області здійснюють 29 вищих навчальних закладів (далі ВНЗ) різних типів та рівнів акредитації: 4 університети, 1 інститут, 18 коледжів, 5 технікумів, 1 училище.
У 2014 році до вищих навчальних закладів області було зараховано 12, 6 тис. осіб, з них до ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації – 4, 7 тис. осіб, до ВНЗ ІV рівня акредитації – 7, 9 тис. осіб. Станом на кінець/початок 2014/2015 навчального року у вищих навчальних закладах області навчалося 34, 8 тис. студентів. Навчальний процес у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації забезпечують 5 тис. викладачів, у ВНЗ ІV рівня акредитації – 2 тисячі.
Підготовку робітничих кадрів для підприємств та організацій області здійснюють 26 професійно-технічних навчальних закладів (25 державної та 1 комунальної форми власності), два вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації (Білоцерківський коледж сервісу та дизайну, Білоцерківський механіко-енергетичний технікум).
 
4.5. Охорона здоров’я
 
У мережі закладів охорони здоров’я функціонують 72 стаціонари, показник забезпеченості населення області стаціонарними ліжками на 10 тис. населення складає 74, 3. Показник забезпечення ліжками на обласному рівні становить 24, 45, а на рівні районів та міст – 49, 85 на 10 тис. населення.
В області функціонують 28 центрів первинної медико-санітарної допомоги, до складу яких увійшли 649 фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктів та 263 медичні амбулаторії.
Число лікарів загальної практики – сімейної медицини становить 376 осіб. Укомплектованість посад лікарів у лікувальних закладах області становить 82, 1%. Особливо гостра проблема укомплектування кадрами у закладах сільської місцевості.
Кількість хворих, які отримали медичну допомогу у денних стаціонарах у 2013 році склала 84, 1 тис. осіб.
Надання екстреної медичної допомоги в області забезпечується 7 станціями екстреної медичної допомоги, до складу яких входять 23 підстанції та 18 пунктів постійного базування. За станом на 01. 06. 2014 забезпечено чергування 86 бригад, що становить 55, 1% від нормативу. Така ситуація склалася через відсутність необхідних кадрів для укомплектування бригад. Потреба у кадрах виїзних бригад становить 200 лікарів та 750 осіб середнього медичного персоналу.
Із наявних у службі 183 автомобілів 49 підлягають списанню (термін експлуатації понад 10 років).
 
4.6. Соціальна сфера
 
В області серед установ, що надають соціальні послуги одиноким непрацездатним громадянам, інвалідам та іншим категоріям громадян, які опинилися в складних життєвих обставинах, функціонує 34 територіальних центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), а також 3 відділення соціальної допомоги вдома у містах Ржищів, Славутич та Обухів.
При Фастівському районному та Білоцерківському міському територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг) створені та функціонують відділення обліку бездомних громадян.
Функціонує 11 будинків-інтернатів, з яких 4 – для осіб похилого віку та інвалідів, 6 – психоневрологічних будинків-інтернатів та 2 – відділення для психічнохворих жінок при Ржищівському геріатричному пансіонаті і Переяслав-Хмельницькому центрі соціального захисту пенсіонерів та інвалідів, а також Білоцерківський дитячий будинок-інтернат.
У зазначених закладах на повному державному утриманні перебуває 1915 осіб, з яких: 1321 – психічнохворі, 413 – громадяни похилого віку та інваліди, а також 181 особа в Білоцерківському дитячому будинку-інтернаті, у тому числі 78 осіб – діти-інваліди.
 
4.7. Культура і туризм
 
Галузь культури Київської області представлена цілісною мережею закладів та установ, серед яких 1813 закладів культури і мистецтва, зокрема 829 клубних закладів, 885 бібліотек, 26 музеїв, 2 центри дозвілля, 2 парки культури та відпочинку, 60 шкіл естетичного виховання.
Закладами культури обласного підпорядкування є Київська обласна бібліотека для дітей, Київська обласна бібліотека для юнацтва, Київська музично-театральна бібліотека, коледж культури і мистецтв, Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році», Вишгородський історико-культурний заповідник, Київський обласний археологічний музей, Яготинський державний історичний музей, Ржищівський археолого-краєзнавчий музей, Меморіальний музей К. Г. Стеценка, Меморіальний музей-садиба І. С. Козловського, Білоцерківський краєзнавчий музей, Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П. К. Саксаганського, симфонічний оркестр «Академія», обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи, обласний центр охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини.
Важливою складовою галузі є бібліотеки, переважна більшість яких (756) розташована в сільській місцевості. Послугами бібліотек щорічно користується понад 600 тис. читачів. Сукупний бібліотечний фонд становить близько 10, 0 млн. примірників. Щорічна книговидача складає в середньому понад 13 млн. примірників книг.
На території Київської області під охороною держави перебуває близько 6000 об'єктів культурної спадщини, з них 2010 – пам'ятки археології, 1164 – пам'ятки історії, 164 – пам'ятки архітектури.
До кращих обласних музейних закладів належать археологічний музей (с. Трипілля – трипільська культура), Яготинський історичний, що включає музей-садибу народної художниці К. Білокур, археологічний музей «Добранічівська стоянка», Білоцерківський краєзнавчий музей та ціла низка музеїв-садиб визначних постатей – К. Білокур, І. Козловського, К. Стеценка, В. Заболотного, М. Вовчка, О. Корнійчука, А. Малишка та інших. Предметом особливої гордості області є Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», що налічує 23 музеї.
Визнані туристично-культурні центри області – міста Біла Церква, Бориспіль, Переяслав-Хмельницький, Ржищів та інші в сукупності з широким спектром закладів сучасної модернізованої сервісної інфраструктури стрімко трансформують їх в потужних генераторів пакетів високоякісних туристичних послуг.
На території Київської області нараховується 194 території та об’єкти природно-заповідного фонду, у тому числі 23 об’єкти загальнодержавного значення (2 національних природних парки, 15 заказників, 2 пам’ятки природи, 1 дендрологічний парк, 3 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва) та 171 об’єкт місцевого значення (82 заказника, 59 пам’яток природи, 11 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 17 заповідних урочищ та 2 регіональні ландшафтні парки).
З метою популяризації туристичних можливостей Київської області, розроблено і впроваджуються тематичні туристичні маршрути: «Музейна скарбниця Київщини», «Козацькими шляхами Київщини», «Визначні місця Київського Поросся», «Трипільська культура на Київщині», «Місцями бойової слави Київщини», «Голодомор 1932-1933 рр. на Київщині», «Подорож у Київську Русь», «Старожитності Вишгородщини», «Мистецька Яготинщина», «Край Марусі Богуславки», «Київський укріпрайон”, “Шевченко на Київщині”.
Сьогодні найбільш динамічно зростаючим сектором світового туристичного господарства є сфера сільського зеленого туризму. Розвиненими місцями зеленого туризму є села Білоцерківського, Богуславського, Вишгородського, Кагарлицького, Переяслав-Хмельницького районів.
 
Розділ 5. Екологічна ситуація в області
 
Київська область у порівнянні з іншими регіонами України за викидами в атмосферне повітря знаходиться позаду таких промислових регіонів як Донецька, Дніпропетровська та Луганська області. Валові обсяги викидів області складають 4, 5% від загального обсягу викидів України, що у розрахунку на 1 кв. км. площі в середньому становить 10 т/кв. км., а у розрахунку на одну особу – 179 кг/особу.
Найбільш забрудненою у області є територія Обухівського району, на яку припадає майже 35% викидів шкідливих речовин у повітря, що обумовлюється розташуванням на цій території Трипільської ТЕС.
У Київській області нараховується 95 підприємств-водокористувачів, що здійснюють скиди зворотних вод у поверхневі водойми.
Якість питної води за мікробіологічними показниками у 2013 році погіршилась і становила 4, 2% (у 2012 році – 3, 17%) нестандартних проб води, проте за санітарно-хімічними показниками покращилась і склала 16, 9% нестандартних проб (у 2012 році – 19, 9 відсотка).
На якість питної води, що подається населенню, негативно впливає стан джерел водозабору, технічний стан водопровідних споруд і мереж. Одним із найбільш актуальних питань у сфері житлово-комунального господарства є реконструкція каналізаційних очисних споруд Бортницької станції аерації м. Києва. Необхідність впровадження проекту зумовлена вкрай напруженою ситуацією з відведенням та очищенням стічних вод м. Києва.
В останні роки спостерігається тенденція до збільшення кількості забудованих земель, які за станом на 01. 01. 2014 займають 134, 9 тис. га, що становить 4, 8% від загальної площі області.
У 2013 році на Київщині нараховувалось 556 суб’єктів підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів. Усього для захоронення побутових відходів в області налічується 39 полігонів та звалищ твердих побутових відходів, загальною площею 255, 6 га. Три з них перевантажені, більшість не відповідає санітарно-технічним нормам, на жодному не знешкоджується фільтрат.
Радіаційна ситуація на територіях Київській області, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС поступово стабілізується. Потужність дози гамма-випромінювання на поверхні ґрунту в порівнянні з 1986 роком знизилася в сотні разів. Протягом 2000-2013 років не було зареєстровано перевищення вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 в питній воді, що використовує населення вказаних територій для споживання,. у виробленій сільгосппродукції та заготовленій лікарській сировині.
У рамках реалізації Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами на період до 2017 року здійснюється будівництво 4 важливих об’єктів: нового безпечного конфайменту в рамках перетворення об'єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему, сховища відпрацьованого ядерного палива ЧАЕС, заводу з переробки рідких радіоактивних відходів та комплексу поводження з твердими радіоактивними відходами.
 
Висновки
 
Підводячи підсумок можна зазначити, що різноманіття природних ресурсів Київської області створює необхідні умови для як розвитку господарської діяльності, так і забезпечення якості життя населення регіону.
Водний потенціал області дозволяє забезпечувати водними ресурсами всі галузі економіки регіону, які у процесі свого виробництва використовують поверхневі і підземні води; стимулює подальший розвиток рибогосподарських підприємств і туристично-рекреаційної сфери.
Рівень лісистості по території області нерівномірний і коливається від 2, 0% в зоні Лісостепу до 53, 8% в зоні Полісся. Загальний запас деревостанів достатній для господарського використання лісових ресурсів в обсягах, що істотно не порушують їх вікову структуру.
В області необхідно вживати більш ефективно заходи щодо підвищення продуктивності лісів та оптимізації породного складу (за породами і віком)., а також забезпечити збільшення площ лісів за рахунок заліснення земель, не придатних для сільськогосподарського виробництва та створення лісових насаджень з високою біологічною стійкістю та генетико-селекційнійною основою.
Наявність у північній частині області малородючих ґрунтів та значних площ непродуктивних угідь потребує їх виведення з господарського обігу щляхом виконання на них робіт із лісорозведення та залуження.
Збільшення площі забудованих земель призводить до порушення екологічної стабільності і посилює антропогенний тиск на територію області.
Щодо населення, то можна стверджувати:
В області через природне скорочення відбувається процес депопуляції сільського населення. В міських поселеннях переважно за рахунок міграції відбувається процес зростання чисельності населення, який призводить до зростання населення в цілому по області.
Двадцять пять районів області чітко поділяються на пять груп: шість центральних, навколо Києва, які є густонаселені, де на чверті території сконцентровано майже половина населення регіону, з рівнем урбанізації 64, 5%; чотири східні та три західні, переважно урбанізовані, з рівнем урбанізації 50% та 60% відповідно; вісім південних та Білоцерківський переважно з сільським населенням, зі щільністю близько 38 осіб на кв. км; пяту групу складають два північних райони, малозаселені, з низькими ступенем урбанізації – 31% та щільністю населення – 7, 4 особи на кв. км.
Київська область має вдале територіально-географічне розташування із значним транзитним потенціалом. Наявна в області мережа автомобільних та залізничних магістралей, в основному, достатня для забезпечення освоєння очікуваних на середньострокову перспективу обсягів вантажних та пасажирських перевезень. Однак, відповідна інфраструктура потребує суттєвої модернізації з метою наближення до стандартів Європейського Союзу.
В області удосконалюється мережа приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутів загального користування.
Розвиток головного аеропорту країни свідчить про позитивну динаміку в авіаційній галузі. Розвиток інфраструктури, залучення нових авіакомпаній, збільшення пасажиропотоку, покращення якості обслуговування – все це, неодмінно, справляє позитивне враження про нашу державу.
Також Київська область за своїм промисловим потенціалом належить до десятки найбільш промислового розвинутих регіонів України.
Повільні темпи зміни протягом останніх 10 років структури промислового виробництва із значною питомою вагою виробництва харчових продуктів і напоїв сприяли мінімізації наслідків фінансово-економічної кризи на результати роботи промисловості, але робить цю галузь залежною від конюнктури на зовнішніх ринках.
Високі темпи розвитку таких інноваційно активних галузей як виробництво хімічних речовин і виробництво фармацевтичних препаратів можуть у найближчі роки істотно вплинути на структуру промислового виробництва
Промисловість області продовжує розвиватися у традиційних промислових центрах області, тоді як частка північних і південних районів у загальнообласних обсягах реалізованої продукції залишається незначною
Має місце значна диференціація серед районів та міст за показниками виробництва промислової продукції в розрахунку на одну особу.
Київська область має свої переваги у сільській промисловості:
З огляду те що в світі глобальна продовольча криза і товари сільського господарства з кожним днем стають все ціннішими, Київщина зі своїми сприятливими кліматичними умовами та інвестиційним потенціалом може нарощувати сільськогосподарське виробництво, тим самим забезпечувати зростаючу власну потребу та м. Києва у сільськогосподарський продукції.
Структура сільськогосподарського виробництва області значною мірою є орієнтованою на зернове виробництво та птахівництво, як найбільш рентабельні галузі. Проте така структура виробництва не є оптимальною для збереження земель та створення і збереження робочих місць у сільських територіях.
Основним виробником є сільськогосподарські підприємства, які з кожним роком нарощують своє виробництво, а господарства населення збільшують виробництво дуже повільно.
Серед виробників домінують великі сільськогосподарські підприємства, концентрація земель у яких є досить значною, що створює додатковий тиск на ринок зайнятості в сільських територіях.
Наявність в межах області міста Києва з його великим ринком споживання харчових продуктів дає змогу наростити виробництво мясної та молочної продукції.
Київська область при розробці стратегічних планувальних документів має звернути увагу на серйозні нерівномірності розвитку сільськогосподарського виробництва у різних районах області для збереження сільських територій від депопуляції.
Отже, Київська область є однією з провідних областей України, але залишається ще багато роботи для того, щоб досягнути європейського рівня.
 
Список використаних джерел
 
  1. В. В. Ковалеський. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – К. : Знання, 2010. – 350 с.
  2. І. Л. Лікарчук. Київщина: географічний атлас: моя мала Батьківщина. – К. : „Мапа, 2008, – 24 с.
  3. П. О. Масляк. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. – К. : Лібра, 2006 – 328 ст.
  4. О. Ф. Надтона. Довідник-хрестоматія для курсу Київщинознавсто. – К. : А. С. К., 2007. – 224 с.
  5. Р. О. Труфанов. Київщина аграрна. – К. : Академія. – 2008. – 33 с.
  6. І. А. Теренко. Київщина. Із минулого в майбутнє. – К. : Академія, 2008. – 202 с.
  7. Л. Г. Чернюк. Економіка та розвиток регіонів (областей) України. – К. : ЦУЛ, 2009. – 644 с.
  8. О. В. Гладкий. Дисертація. Територіальна організація і комплексно-пропорційний розвиток Київської господарської агломерації. -К. : КНУ, 2010.
  9. І. Є. Кураченко. Є що людям показати, навчитися б ще й гроші заробляти. – Вісник Київської облдержадміністрації, – 2008, 28 червня, – с. 2.
  10. В. В. Ліхачов. Основа економічного розвитку і добробуту. – Вісник Київської облдержадміністрації, – 2007, 15 жовтня, – с. 2.
  11. П. Я. Смовж. АПК Київщини: підсумки та перспективи. – Трибуна праці – 2009, 28 червня, – с. 2.
  12. Офіційні матеріали державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua ).
  13. Офіційні матеріали Київської обласної державної адміністрації (http://www.kyiv-obl.gov.ua).
  14. Офіційні матеріали Київської міської державної адміністрації (http://kievcity.gov.ua)
Фото Капча