Продуктивні сили і сучасний стан економіки Київської області

Найбільшими промисловими центрами області, сумарна частка яких становить майже 70, 0% загальних обсягів реалізованої продукції у 2013 році, є м. Біла Церква (17, 5%), м. Обухів (7, 7%), м. Бровари (4, 0%), Києво-Святошинський (12, 4%), Миронівський (7, 8%) та Броварський (7, 7%) райони.

 

 

Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця в складі України, утворилась 27 лютого 1932 року, є одним з найбільших регіонів України, займає площу 28, 1 тис. кв. км (без Києва), що становить 4, 7% площі країни. За розмірами території Київська область займає 8 місце серед інших регіонів України.

Київщина є столичним регіоном, у центрі території якого знаходиться м. Київ – столиця України, потужний політичний, діловий, індустріальний, науково-технічний, транспортний та культурний центр країни, пов'язаний з областю тісними комерційними і соціальними зв’язками.

В адміністративному відношенні область поділяється на 25 районів, 13 міст обласного значення, 13 міст районного значення, 30 селищ міського типу, 605 сільських рад та 1126 сільських населених пунктів.

Місто Київ, де розміщуються основні органи управління області, адміністративно до складу області не входить. Ще однією особливістю області є наявність у її складі міста Славутич, яке територіально знаходиться у Чернігівській області.

Рельєф області сприятливий для розвитку сільськогосподарського виробництва і транспортної інфраструктури. Річка Дніпро з утвореними на ній Київським та Канівським водосховищами ділить територію області на дві частини: правобережну і лівобережну, які мають особливості рельєфу. На півночі переважають низовинні рівнини Поліської низовини. Південно-західна і центральна частини лежать на Придніпровській височині (максимальна висота 273 метри). Східна, лівобережна територія області, розташована в межах Придніпровської низовини.

Природно-кліматичні умови області оптимальні для життя людини і господарської діяльності. Київщина розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області лежить у лісостеповій зоні.

Ґрунтовий покрив області досить різноманітний. Найпоширенішими серед них є чорноземи, площа яких становить близько 50% площі орних земель регіону. Ступінь розораності території області перевищує 60 відсотків. Загальна площа лісового фонду області становить майже 746 тис. гектарів. Рівень лісистості по території області нерівномірний і коливається від 2, 0% в зоні Лісостепу до 53, 8% в зоні Полісся.

Водний потенціал області дозволяє забезпечувати водними ресурсами всі галузі економіки регіону, які у процесі свого виробництва використовують поверхневі і підземні води; стимулює подальший розвиток рибогосподарських підприємств і туристично-рекреаційної сфери.

Корисні копалини Київщини – це переважно матеріали що використовуються в будівництві: граніти, гнейси, каолін, глина, піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод.

Загальна площа лісового фонду області – 675, 6 тис. га. Для північної частини території області характерні масиви хвойних і змішаних лісів, значні площі різнотравно-злакових луків і заболочені ділянки. На півдні переважають широколистяні ліси (дуб, граб, ясен, вільха, липа), кущі й луки. Область розташована у межах двох природних зон: змішаних лісів (Київське Полісся) і лісостепової. На півночі області переважають недреновані перезволожені і заболочені, поліські алювіально-зандрові і терасні, на півдні – луково-степові височинні розчленовані і терасні, а також лісостепові височинні розчленовані природно-територіальні комплекси.

Корисні копалини: На Київщині це переважно будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глина, вапняки, кварцові піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод, лікувальні грязі. Виявлені значні поклади уранових руд. У верхів’ї Київського водосховища виявлено поклади бурштину. При цьому, чималі запаси корисних копалин є нерозвіданими і, за умови вкладання коштів у їх розвідку, можуть бути використаними для розвитку бізнесу, зокрема в будівельній сфері, хімічній промисловості, тощо. Всі ці умови сприяють розвитку економіки в регіоні. Те що Київ розташований у центрі України дає йому додаткові економічні можливості.

Ґрунти: На півночі поширені дерново-підзолисті, в долинах рік – дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині на лесах – опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах – глибокі малогумусні чорноземи. На лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти.

 

 

Чисельність наявного населення Київської області з 1995 року до 2011 року зменшилася з 1 млн. 911, 6 тис. осіб до 1 млн. 717, 7 тис. осіб.

Починаючи з 2012 року чисельність населення області почала зростати і станом на 1 квітня 2014 року становить 1725, 8 тис. осіб. У міських поселеннях переважно за рахунок міграції відбувається процес зростання чисельності населення, який призводить до його збільшення в цілому по області. Разом з тим через природне скорочення відбувається процес депопуляції сільського населення.

За національним складом населення області є фактично моноетнічним – 92, 5% складають українці, 6% – росіяни, решта етносів – менше 1% (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року).

У структурі населення Київської області 53, 8% (923, 0 тис. осіб) складають жінки і 46, 2% (793, 3 тис. осіб) – чоловіки. Вікова структура визначає