Профілактика і лікування анастомозитів після резекції шлунка з приводу ускладненої виразкової хвороби

6. Застосування тіотриазоліна у перед- та післяопераційному періодах попереджує виникнення анастомозита та інших ускладнень в області анастомоза. Препарат має імуномодулюючу, протизапалеву і репаративну дії, нормалізує клінічні і біохімічні показники крові, що дозволяє у 8 разів знизити кількість ускладнень, у 3 рази післяопераційну летальність і тривалість перебування пацієнта в стаціонарі.

7. Запропонована класифікація анастомозитів, що відображає клінічні прояви, рентгенологічні і ендоскопічні зміни, ступінь евакуаторних розладів, при різноманітних формах анастомозита, дозволяє своєчасно діагностувати і призначити повноцінне лікування на ранніх стадіях захворювання.

8. Найбільш ефективною операцією при хронічному склерозуючому анастомозиті є ререзекция ділянки анастомоза з формуванням нового анастомоза. При запальних інфільтратах із залученням у процес навколишніх тканин і органів варто обмежитися гастроентероанастомозом.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При відсутності невідкладних показань операцію краще виконати не в гострому періоді захворювання, а після відповідної підготовки, в плановому порядку, досвідченими хірургами, асистентами і анестезіологами.

2. Об'єм операції залежить від локалізації виразки. При виразковій хворобі шлунка – резекція по Більрот-1, при виразках дванадцятипалої кишки, у випадку відсутності показань для органозберігаючих операцій – антрум-резекція з ваготомією.

3. Висічення малої кривизни шлунка дозволяє розширити технічні можливості виконання більш ощадливої резекції шлунка з анастомозом по Більрот-1. Спосіб попереджує утворення випинань, дивертикулів, деформацій і запальних процесів в області кукси шлунка та анастомозованої ділянки кишки. Висічення малої кривизни містить і елементи селективної ваготомії, що особливо важливо при підвищеній секреторній функції шлунка для профілактики рецидивних, пептичних виразок анастомоза і анастомозитів.

4. Застосування електроножа або лазерного скальпеля покращує якість окремих елементів оперативного втручання. Проте краще використовувати комбінований спосіб: спочатку скальпелем розсікають циркулярно всі оболонки до підслизуватого прошарку, а по скороченій серозно-м'язовій оболонці электроножем або лазерним променем розтинають підслизувату і слизувату оболонки. Остання не пролабує за лінію розтину, не кровоточить, виключається утворення гематоми або ішемії тканин. Анастомоз формується меньшою кількістю швів із зберіганням гарного кровопостачання зшиваємих органів, тим самим зменьшується небезпека виникнення анастомозита та інших ускладнень в області анастомоза.

5. Для нормальної функції анастомоза ширина його повинна бути не меньше 3 см у діаметрі, накладений без натягу, використані для відновлення безперервності дворядні вузлові шви із агігроскопічних ниток. Вкол голки проводиться на 0, 5 см від краю пересічених органів у косому напрямку і таким чином, щоб прихопити лише край слизуватої оболонки. Відстань між швами 5 мм. Захоплення слизуватої оболонки в край розтину призводить до гарного зіставлення тканин і загоєння анастомоза первинним натягом.

6. Тривала атонія і парез шлунка, що розвивається після резекцій і реконструктивних операцій, сприяє розвитку анастомозита, гастриту кукси та інших ускладнень. Для профілактики цього ускладнення ефективний вплив має декомпресія кукси шлунка, а при реконструктивних і повторних операціях – і пролонгована інфузія 0, 25% розчину новокаїну по 80-100 мл 2 разу на добу з 2, 5% – 2, 0 тіотриазоліном і 1% бензогексонієм у корінь брижі тонкої кишки. У післяопераційному періоді зменьшуються болі, знижується інтоксикація, поліпшується кровопостачання, прискорюються репаративні процеси і швидко відновляється моторна функція гастроентероанастомоза.

7. На частоту виникнення анастомозита та інших ускладнень впливає імунний статус хворого виразковою хворобою. В період загострення виразкового процесу, у тому числі кровотеча, перфорація, відзначається різке гноблення неспецифічної імунореактивності організму, а оперативне втручання додатково пригноблює стан імунної системи. Традиційні методи резекції шлунка роблять більш виражене гноблення імунного захисту і, відповідно, більш тривалі терміни імунокомпенсації в порівнянні з запропонованим нами способом резекції або антрум-резекції з ваготомією. У зв'язку з цим необхідно проводити імунологічне обстеження хворих і при необхідності – імуномодулюючу терапію.

8. Широкий спектр лікувальної дії тіотриазоліна дозволяє рекомендувати його в сполученні з іншими методами для профілактики і лікування гострого анастомозита. Препарат варто вводити за 3 доби до операці і продовжувати 5-7 днів після операці. При невідкладних оперативних втручаннях його вводять під час операції і 5-10 днів після операції. Тіотриазолін вводять у вигляді 1% -2, 5% розчину по 2 мл в/венно капельно на 200 мл ізотонічного розчину натрію хлорида 2 разу на добу 4-5 днів, потім в/м'язово по 2 мл 2 разу на добу протягом 4-5 днів.

9. При гострих анастомозитах із розвитком непрохідності кукси шлунка, нерідко в сполученні з запальними інфільтратами гастроентероанастомоза, найбільше ефективною операцією є гастроентеростомія. При хронічних склерозуючих анастомозитах – ререзекція звуженої ділянки анастомоза з формуванням нового анастомоза.

 

 

1. Ковтун А. С., Бачурин А. В. Иммунный статус при анастомози те после резекции желудка по поводу осложненной язвенной болезни и его коррекция. //Запорожский медицинский журнал. – № 3-4. – 2001г. – С. 30-32.

2. Ковтун А. С. Профилактика анастомозитов после резекции желудка поп поводу осложненной язвенной болезни. // Таврический медико-биологический вестник. – 2001. – №1-2. -С. 209-214.

3. Ковтун А. С. Анастомозит после резекции желудка по поводу язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики: збірник наукових статей, випуск VI- Запоріжжя, 2000. – С. 193-199.

4. Сырбу И. Ф., Ковтун А. С., Писаренко А. С., Рылов А. И. Моторно-эвакуаторные расстройства после