Приклади об’єктів інтелектуальної власності

Дію першого закону незабаром було поширено Законом 1798 року про авторське право на добутки скульптури. За другим законом надано правову охорону новим моделям, чи копіям виливків “людських чи тваринних фігур”. За законом 1840 року надано правову охорону новим моделям, чи копіям виливків “будь-якого об'єкта, що є предметом винаходу в скульптурі”.

Наступний закон 1842 року поширив дію охорони на “усякий новий і оригінальний зразок, будь такий зразок застосовний для орнаментації будь-якого промислового виробу з будь-якого матеріалу... ”.

Аналогічним шляхом розвивалася охорона промислових зразків і у Франції. Зокрема, розвиток текстильної промисловості призвів до прийняття в 1806 році спеціального закону щодо промислових зразків. Була створена система депонування на всі площинні й об'ємні промислові зразки у всіх сферах промислової діяльності.

На сьогодні у всіх державах-учасницях Паризького союзу промисловим зразкам надається правова охорона.

Об'єктом охорони є не сам виріб, а зображення, що використовується чи втілюється в таких виробах або продуктах (тобто концепція чи ідея), іншими словами втілення результата інтелектуальної діяльності людини саме у зовнішній вигляд виробу. Відмітною ознакою законодавства в сфері охорони промислових зразків довгий час було те, що зразку надавалась охорона тільки в тому випадку, якщо зразок можна було використовуватися в промисловості або по відношенню до виробів, виготовлених у великій кількості. Тобто, промисловий зразок міг охоронятись тільки у випадку, якщо він промислово придатний.

На цей час ситуація дещо змінилась. Статтею 25 Угоди ТРІПС було визначено, що: “Члени повинні забезпечувати охорону розроблених промислових зразків, які є новими або оригінальними. Члени можуть передбачити, що зразки не є новими або оригінальними, якщо вони не дуже відрізняються від відомих зразків. Члени можуть передбачити, що такий захист не поширюється на зразки головним чином через технічні або функціональні міркування. ”. Це означає, умовою придатності промислового зразка для набуття права на нього є його новизна (або оригінальність) і неможливість промислового використання не буде впливати на його правову охорону. До того ж з правової охорони виключаються ті промислові зразки, зовнішній вигляд яких визначається винятково тією функцією, яку повинен виконувати виріб.

Відповідно до частини другої статті 461 ЦК України об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

З 1 липня 1994 року в Україні діє Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» (далі – Закон), прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 р. № 3770-ХП (із змінами, внесеними згідно із Законами №2188 від 21. 12. 2000, №8 ст. 37№2921-Ш від 10. 01. 2002, №16 ст. 114 №34-1У від 04. 07. 2002, №35, ст.. 256 №762-ІУ від 15. 05. 2003). Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки. Закон застосовується до правовідносин, що виникли після введення його в дію і діє у частині, що не суперечить ЦК України.

Відповідно до Закону об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Законом встановлені об’єкти, які не можуть бути промисловим зразком, а саме:

об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;

друкована продукція як така;

об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

Промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі), площинними (малюнок) чи комбінованими.

Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, в основі якої лежить об'ємно-просторова структура. Наприклад, зовнішній вигляд меблів, машин, приладів і ін.

Площинні промислові зразки являють собою композицію, в основу якої лежить лінійно-графічне співвідношення елементів, що не може сприймаються візуально як об'ємне, наприклад, зовнішній вигляд килима, хустки, тканини й ін.

Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, властивим об'ємним і площинним зразкам. Наприклад, зовнішній вигляд інформаційної, виставочної конструкції, будівельної лицювальної плитки й ін.

Естетичні і ергономічні особливості можуть виражатися, наприклад, у тому, що:

забезпечено співпідпорядкованість частин, завдяки об'єднанню всіх ознак навколо головного, сприятливої послідовності сприйняття елементів композиції (для об'єкта, що має велику довжину,) ;

забезпечено повну досяжність зони регулювання механізмів (для встановленого на автомобілі енергоагрегату) ;

створено образ, що виражає силу і міць машини (для ескаватора) ;

зоровий образ відбиває невиробничий, побутовий, спортивний характер машини (для садово-городнього міні-трактора, пасажирського автомобіля) і т. п.

Для характеристики художньо-конструкторських рішень виробів, що мають складну композицію, в основі якої лежить розвинена об'ємно-просторова структура (наприклад, верстат, мотоцикл, сільськогосподарська машина і т. п.), використовуються, зокрема наступні ознаки:

наявність композиційних елементів;

взаємне розташування елементів;

форма композиційних елементів.

Для характеристики художньо-конструкторських рішень виробів з моно блочною композицією (наприклад, телевізор, радіоприймач, щитовий прилад, скринька і т. п.), а також рішень, побудованих на співвідношеннях елементарних геометричних об’ємів (наприклад, меблевих секційних блоків), використовуються, зокрема, ознаки:

склад і розподіл композиційних елементів;

пластичне, графічне, кольорове і фактурне рішення цих елементів, що знаходяться, як правило, на фронтальній поверхні виробу.

Для характеристики художньо-конструкторських рішень, що мають площинну композицію (наприклад, тканини, килими, хустки і т. п.), використовуються зокрема, ознаки:

лінійно-графічне співвідношення елементів орнаменту;

колористичне рішення;

характер фактури (переплетення ниток тканини).

Для характеристики художньо-конструкторських рішень предметів одягу використовуються, зокрема, ознаки:

форма, що є об'ємною характеристикою моделі;

пропорції, що визначають співвідношення частин між собою;

силует, що є площинною характеристикою моделі;

ритм, що визначає розмірне чергування яких-небудь елементів;

деталі, тобто елементи,