Принципи формування екологічних понять на уроках Біології

Колись по якомусь непорозумінню у підручники проникло ділення природних ресурсів на вичерпні і невичерпні [3]. До останніх відносили космічні, кліматичні і водні ресурси. Ділення це помилкове. Ми вже досить впевнились у практичній вичерпності водних багатств, наприклад, басейн Аралу [3]. Антропогенні зміни клімату – це одна з ознак вичерпності і його ресурсів. А використання космічних багатств обмежено тим, що ми можемо лише певну кількість енергії використовувати на Землі, не змінюючи при цьому параметри біосфери, того середовища, без якого людина не може існувати.

Природні ресурси зі сторони не прикупити, їх тільки, скільки їх є на Землі – маленькій планеті у Всесвіті.

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня [4].

«Гадаємо, – писав В. Сухомлинський [5], – що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все,

що дає природа і що може зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо. « Для досягнення цієї мети потрібно, щоб кожна людина була екологічно вихована. Саме тому актуальною проблемою є екологічне виховання, ціль якого – розвинуте правильне відношення учнів до природи. Це виконується системою заходів, в основі яких лежить:

• знання біології рослин і тварин, і основ біогеоценології;

• розуміння значення природи в житті Землі і людського суспільства;

• знання відношення великих людей до природи і результатів неправильного використання природних багатств;

• знання основних законів охорони природи своєї країни, світу; Ф вміння правильно вести себе в природі.

Екологічне виховання передбачає педагогічно цілеспрямований вплив на учнів, у процесі якого вони засвоюють наукові основи проблем взаємодії суспільства і природи, оволодівають прикладними знаннями і практичними вміннями, і навичками з оптимізації впливу на природне і штучне середовище в різних видах діяльності. Ціллю екологічного виховання є формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які гарантують становлення відповідальності за стан навколишнього середовища. [8].

У задачі екологічного виховання входить:

• засвоєння наукових знань про природу, які використовуються для обґрунтування практичних мір, пов'язаних з впливом на неї;

• розумінні багатосторонності цінності природи для суспільства і людини;

• оволодіння нормами правильної поведінки в природі;

• розвиток потреби спілкування з природою;

• активізація діяльності з покращання природного і штучного середовища [2].

Рішення цих задач спрямовано на формування нової культури відношення до природи.

Для реалізації мети і задач екологічної освіти і виховання особливо важливо спиратися на наступні принципові положення:

• єдність інтелектуального сприйняття природного середовища і практичної діяльності з її покращання;

• систематичність;

• неперервність;

• міжпредметність;

• взаємозв'язок глобального, національного і краєзнавчих підходів до екологічних проблем. [8].

До числа актуальних проблем екологічної освіти і виховання можна віднести наступні:

1) подальша розробка загальних методологічних і теоретичних основ екологічної освіти і виховання;

2) побудова системи змісту екологічного матеріалу як складової частини, яка вивчається в школі областей наукових знань і їх практичного застосування з урахуванням міжпредметних зв'язків;

3) характеристика етапів становлення і розвитку екологічної культури учнів на всіх рівнях освіти;

4) розробка структури і системи видів практичної діяльності учнів, які навчаються в області покращання навколишнього середовища;

5) науково-методичного обґрунтування підготовки і покращання кваліфікації всіх вчителів з питань екології та екологічної освіти;

6) включення задач формування відповідального відношення школярів до навколишнього середовища. [4].

Одним із шляхів вирішення цих проблем є безперервна екологічна освіта, її основи викладені в екологічній концепції [13].

Концепція являє собою загальний виклад сутності, провідних принципів, основних напрямків, цілей, задач і умов діяльності, в нашому випадку – за розвитком системи безперервної екологічної освіти. Звичайно, що концепція повинна періодично поновлюватися з урахуванням змін конкретних соціально-економічних умов життєдіяльності суспільства і розвитку самої екологічної освіти.

На сьогодні в нашій країні розроблено ряд концепцій екологічної освіти державного і регіонального рівня. Проте у більшості з них не дотримуються однієї з головних вимог – технологічність концепції, яка забезпечує практичну реалізацію її основних положень і принципів при створенні системи безперервної екологічної освіти, відбору змісту, організації навчально-виховного процесу і самоосвіти. [9].

Під екологічною освітою можна розуміти процес наслідування і поширеного відтворення людиною екологічної культури за допомогою освіти, виховання і самоосвіти, а також в рамках трудової і побутової діяльності; під безперервною екологічною освітою – збагачення її екологічною культурою протягом всього життя.

Система безперервної екологічної освіти об'єднує сукупність екологічно-освітніх програм (основних і допоміжних) і державно-освітніх стандартів різного рівня і напрямків, ряд реалізуючих їх освітніх закладів, різних організаційно-правових форм, типів і видів, систему управління безперервною екологічною освітою. [9].

Сутність безперервної екологічної освіти можна зрозуміти через характеристику її основних цілей:

а) розвиток екологічної свідомості і мислення, екологічної культури особистості і суспільства, відповідального відношення кожної людини до природи;