Принципи права соціального забезпечення України

В роботі проводиться розмежування категорій принципи права соціального забезпечення та правові принципи права соціального забезпечення, які традиційно в галузевій літературі об’єднували єдиним поняттям – принципи права. Відзначається, що принципи права – це об’єктивні засади, на яких базується право як система норм. Підтримано та розвинуто ідею, висловлену сучасними дослідниками загальної теорії принципів права та трудового права, відповідно з якою ці принципи формуються у надрах загальносоціального права. Принципи права становлять його сутність та є первинними щодо права юридичного, яке формується на їх основі. Визначаючи характер правового регулювання, принципи права віддзеркалюють сутність права, його фундаментальні ознаки.

На відміну від принципів права, правові принципи визначаються у самому юридичному праві, а тому є похідними. У більшості випадків вони не завжди прямо текстуально закріплені в нормативних актах, а лише відображені в системі групи норм. Основним критерієм здійснення належного та повного правового регулювання певної групи суспільних відносин є формування та розвиток відповідної галузі права на належних принципах права.

Поняттю та класифікації керівних засад сучасного права соціального забезпечення України присвячено підрозділ 1. 2. “Поняття та види принципів права соціального забезпечення”. Автор розглядає основні концепції науки права соціального забезпечення щодо визначення сфери суспільних відносин, що складають предмет її правового регулювання. На їх основі в роботі запропоноване визначення поняття права соціального забезпечення як системи норм, що регулюють суспільні відносини щодо матеріального (грошового чи натурального) соціального забезпечення фізичних осіб у випадку настання соціального ризику за рахунок спеціальних соціальних фондів чи бюджетних коштів різних рівнів. Автор наголошує, що за своєю природою та соціальним призначенням право соціального забезпечення має гуманістичний характер.

Основою будь-якої галузі права, в тому числі права соціального забезпечення, тими засадами, на яких ґрунтується система норм, є принципи права. Вони є об’єктивними за своєю суттю, містяться в надрах загальносоціального права та існують незалежно від права як юридичного феномену. Принципами права соціального забезпечення вважаються такі вихідні засади, які відображають сутність суспільних відносин, що формують предмет цієї галузі. Правові принципи, на відміну від принципів права, безпосередньо закріплені у положеннях законодавства про соціальне забезпечення у вигляді норм-принципів або ж їх зміст випливає з системи норм.

Принципами сучасного права соціального забезпечення України, які визначають його сутність та закономірності розвитку, є:

всезагальність права на соціальне забезпечення;

визначення сфери суспільних відносин соціальним ризиком;

гарантії соціального забезпечення на рівні не нижче прожиткового рівня в державі;

переважаюча роль централізованого правового регулювання умов та порядку здійснення соціального забезпечення.

Водночас право соціального забезпечення з огляду на свою соціальну сутність та призначення містить ряд правових принципів, які мають регулятивне значення. Систему правових принципів права соціального забезпечення складають:

державні гарантії реалізації права фізичної особи на соціальне забезпечення;

диференціація умов та обсягу соціального забезпечення в Україні;

солідарна відповідальність суб’єктів права на соціальне забезпечення;

адресність соціального забезпечення в Україні.

У другому розділі “Принципи права соціального забезпечення”, який складається з чотирьох підрозділів, аналізується система та зміст принципів права України, яка, на думку автора, стала фундаментом формування та розвитку сучасного права соціального забезпечення як галузі національної системи права.

У підрозділі 2.1. “Всезагальність права на соціальне забезпечення” досліджується одноіменний принцип. Автор наголошує, що сучасне розуміння змісту цього принципу виражається тим, що право на соціальне забезпечення мають всі фізичні особи незалежно від їх приналежності до громадянства України, виду та форми здійснюваної ними суспільно корисної діяльності. Всезагальний характер соціального забезпечення у системі державного соціального страхування визначається тим, що кожна фізична особа, яка займається суспільно-корисною діяльністю, при настанні об’єктивних соціально значимих обставин має можливість отримати будь-який законодавчо закріплений вид соціального забезпечення, незалежно від системи оплати, форми власності та господарювання. Всезагальність системи державної соціальної допомоги в Україні передбачає здійснення матеріального забезпечення чи надання соціального обслуговування всім фізичним особам, які з огляду на об’єктивні та суб’єктивні чинники, не займались суспільно корисною діяльністю. Правовою характеристикою фізичної особи, яка матиме право на соціальне забезпечення в системі соціальної допомоги, є факт постійного проживання на території України.

У дисертації наголошується, що для усунення неоднозначного тлумачення законодавства та, зважаючи на майже повну ідентичність підстав і механізмів соціального забезпечення громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, термін “фізична особа” найбільш повно відображає сутність правового статусу суб’єктів права соціального забезпечення. Слова “кожний” та “громадяни”, які використовуються законодавцем у Конституції України для проголошення права на соціальне забезпечення, відповідають терміну “фізична особа”, що ним оперують у праві соціального забезпечення для позначення суб’єктів відповідних правовідносин.

У підрозділі 2.2. “Визначення сфери суспільних відносин соціальним ризиком” аналізується теорія соціального ризику з огляду на сучасні ринкові зміни в державі та досягнення науки права соціального забезпечення. Дисертант обстоює