Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

До отруйних речовин цієї групи належать також хлорацетофенон (СN). Він діє на організм подібно до СS і СR, але є менш токсичним.

СS – біла, тверда, мало летка кристалічна речовина із запахом перцю. Погано розчиняється у воді, спирті, ацетоні, хлороформі. Бойовий стан – аерозолі. Застосовують за допомогою хімічних авіаційних бомб, артилерійських снарядів, генераторів аерозолів і димових гранат. Можливе використання у вигляді тривало діючих рецептур СS-1 і СS-2.

У малих концентраціях СS має дратівну дію на очі та верхні дихальні шляхи, а у великих – викликає опіки відкритих ділянок шкіри, у деяких випадках – параліч дихання, зупинку серця й навіть смерть. Ознаки ураження: сильне печіння й біль в очах і грудях, сльозотеча, мимовільне закривання повік, чхання, нежить (іноді з кров’ю), хворобливе печіння в роті, носоглотці, у верхніх дихальних шляхах, кашель і біль у грудях. Якщо вийти із зараженої зони чи надягти протигаз, симптоми продовжуватимуть наростати впродовж 15-20 хвилин, а потім поступово, через 1-3 години, припиняться.

СR – кристалічна речовина жовтого кольору. У воді розчиняється погано, а в органічних розчинниках – добре. Бойове застосування аналогічне СS. Токсична дія СR подібна до дії СS, але справляє сильніший дратівний вплив на очі та верхні дихальні шляхи.

У разі впливу дратівних ОР необхідно надягти протигаз. За сильного подразнення верхніх дихальних шляхів (кашель, печіння, біль у носоглотці) слід роздавити ампулу з протидимною сумішшю і ввести її під шолом-маску протигаза. Після виходу із зараженої атмосфери необхідно прополоскати рот, носоглотку, промити очі 2% -вим розчином питної соди або чистою водою. Видалити ОР с одягу, витрусивши його.

Окрему групу становлять отруйні речовини задушливої дії. До них належить фосген (СG).

За звичайних умов фосген (СG) – це безбарвний газ, в 3, 5 раза важчий за повітря, з характерним запахом прілого сіна чи гнилих фруктів. У воді розчиняється погано й легко нею розкладається. Бойовий стан – пара. Стійкість на місцевості 30-50 хвилин, можливий застій пари у траншеях, ярах від двох до трьох годин. Поширюється вглиб території на 2-3 км.

Фосген уражає організм тільки під час вдихання його пари, при цьому спостерігаються слабке подразнення слизової оболонки очей, сльозотеча, неприємний солодкуватий смак у роті, запаморочення, загальна слабкість, кашель, важкість у грудях, нудота (блювота). Після виходу із зараженої території ці явища проходять і впродовж 4-5 годин стан ураженого не викликає занепокоєння. Потім унаслідок набряку легенів настає різке погіршення самопочуття: частішає дихання, з’являються сильний кашель з рясним виділенням пінистого мокротиння, головний біль, ядуха, посиніння губ, прискорюється пульс, виникає біль у ділянці серця, слабкість. Температура тіла підвищується до 38-39С. Набряк легенів триває кілька діб і зазвичай настає летальний кінець.

Перша допомога. На ураженого слід надягти протигаз, вивести із зараженої зони, дати повний спокій, полегшити дихання (зняти пасок, розстібнути ґудзика), укрити від холоду, дати гаряче питво та якнайшвидше доставити в медичний заклад.

Наявність фосгену в атмосфері виявляють приладами хімічної розвідки.

Найстарішими представниками отруйних речовин, що використовуються в збройній боротьбі, є ОР шкірнонаривні дії.

Основною ОР шкірнонаривної дії є іприт. На озброєнні може бути як технічний (Н) так і очищений іприт (НD).

Іприт – це жовтувата чи темно-бура рідина із запахом часнику чи гірчиці, добре розчинна в органічних розчинниках і погано – у воді. Іприт важчий за воду, замерзає за температури близько 14С, легко всмоктується в різні лакофарбові покриття, гумотехнічні й пористі матеріали, що призводить до їх глибокого зараження. На повітрі іприт випаровується повільно. Основний бойовий стан іприту крапельно-рідкий чи аерозольний. Однак іприт може створювати небезпечні концентрації своєю парою за рахунок природного випару із зараженої місцевості. У бойових умовах іприт може бути застосований артилерією (мінометами), авіацією, а також фугасами. Ураження людей досягається шляхом зараження приземного шару повітря парою та аерозолями іприту, а також зараження аерозолями й краплями відкритих ділянок шкіри, одягу, техніки та місцевості.

Глибина поширення пари іприту становить від 1 до 20 км для відкритих ділянок місцевості. Іприт може заражати місцевість улітку до двох діб, узимку – до двох-трьох тижнів. Техніка, заражена іпритом, є небезпечною для людей і підлягає дегазації. Іприт на 2-3 місяці заражає непротічні водойми.

Зауважимо, що іприт уражає будь-яких шляхів проникнення в організм. Ураження слизових оболонок очей, носоглотки й верхніх дихальних шляхів відбувається навіть за незначних його концентрацій. За більш високих концентрацій поряд з місцевим ураженням настає загальне отруєння організму. Іприт має прихований період дії (2-8 годин) і кумулятивну здатність. У момент контакту з іпритом подразнень шкіри й болючих ефектів немає. Уражені іпритом місця зазвичай інфікуються. Передусім спостерігається почервоніння шкіри, що виявляється через 2-6 годин після зараження. Через добу на місці почервоніння утворюються дрібні пухирці, наповнені жовтою прозорою рідиною. Згодом пухирці зливаються. За два-три дні вони лопаються й утворюють незагойну впродовж 20-30 діб виразку. Якщо у виразку потрапляє інфекція, то загоєння настає лише через два-три місяці. Під час вдихання пари чи аерозолів іприту перші ознаки ураження виявляються через кілька годин у вигляді сухості й печіння в носоглотці, потім настає сильний набряк слизової оболонки носоглотки,