Природні передумови розвитку туризму в придністровських районах та рекреаційно-туристичний потенціал придністровських районів

Всього на цій території (від витоку до гирла) та на Дністрі (від витоку до греблі Дністровського водосховища) є 284 населених пункти, з них 225 на Дністрі і 59 на Стрию.

 

З таблиці видно, що найбільше пам’яток описано в ПГА в Заставнівському районі, але й там вони складають лише невелику частину всіх пам’яток; більшість же районів, через які протікає Дністер.

Аналізуючи насиченість населених пунктів пам’ятками (рис 2. 1.), слід звернути увагу на те, що лише невелика частина населених пунктів зовсім не має пам’яток. Можливо, це число – 49 сіл – ще зменшиться при більш ретельному виявленні пам’яток. Біля двох третин населених пунктів мають лише по одній пам’ятці, і порівняно невелика кількість пунктів має 2 та більше пам’яток. Це говорить нам, що насиченість даної території пам’ятками не є дуже великою.

159 пам’яток не датовано; 165 більш-менш датованих пам’яток розподіляються за датами заснування, як показано на наступній діаграмі (рис 2. 2). Як видно з діаграми, половина пам’яток (точніше, 55%) заснована в 19 – 20 ст., і лише 12% пам’яток засновано до початку 18 ст. Така ситуація цілком знаходить своє пояснення в історичній долі краю: більша його частина була сильно спустошена під час турецько-українсько-польських війн за Поділля, які тривали в 1672 – 1699 роках; більшість людей загинули або повтікали з цих теренів, міста й села були сплюндровані, а споруди, що в них були – зруйновані. Після турецьких війн край заселявся заново, і це знайшло відбиття у появі пам’яток, заснованих у 18 ст.

Що ж стосується пам’яток, дати яких невідомі ані з літератури, ані з написів на самих пам’ятках, то вони у своїй масі датуються за архітектурними ознаками 19 і 1 половиною 20 ст. (за деякими важливими винятками, окремо розглянутими далі). Окрім того, слід пам’ятати, що наведені в літературі дати заснування пам’яток часто є набагато ранішими, ніж дати споруд, які нині існують в натурі.

Найчисленніший тип пам’яток – церкви (рис 2. 3). В порівняні з ними всі інші типи пам’яток становлять незначний відсоток. Досить рідкісними є “інші пам’ятки” (оборонні споруди, житлові будинки чи палаци, громадські споруди нецерковного призначення, виробничі споруди). Отже, головною і часто єдиною монументальною спорудою в селі є церква. Костели в обстеженому регіоні є в 29 населених пунктах, але лише в 4 із них вони не супроводжуються церквами. Тому можна сказати, що костели на Дністрі є додатковим типом пам’яток.

Порівняння дат заснування пам’яток двох основних типів (церков та костелів) показує (таблиця 2. 2), що костели є закономірно давнішими від церков (остання колонка таблиці показує, що різниця в середніх датах заснування не є випадковою). Така ситуація є характерною не тільки для пам’яток Дністра, але й для ширших регіонів України.

Історія Хрещатицького монастиря починається в XVII столітті. Унія, про яку на галицьких землях так довго сперечалися, стала реальністю, ревні поборники православ'я часом вдавалися до кардинальних заходів – як-от втеча через Покуття на Буковину, де, на їх думку, їх віруванням нічого не загрожувало.

У той час біля джерела з'явився скит-печера – традиційне явище для Придністров'я. З часом поблизу печери виросла капличка з дзвіницею. Люди йшли сюди як на прощу – вода ж бо цілюща.

Про створення місцевого чоловічого монастиря розповідає й легенда. За нею, якось туманним ранком бричку місцевого пана коні стрімголов помчали до стрімкого урвища. В кількох сантиметрах від прірви осліплених туманом створінь зупинив монах. Пан, якого чернець врятував від неминучої загибелі, щедро відсипав рятівнику грошенят на будівництво каплички. Так і з'явилася капличка з прибудованою впритул дзвіницею з дерев'яним верхом. Під час Першої світової війни на цьому п'ятачку землі йшли запеклі бої, споруда була зруйнована, в 1918 році відновлена з деякими змінами.

У 1765 році над каплицею з'являється церква Івана Богослова. В 1768 році брати Михайло та Костянтин Талпа заснували при храмі чоловічий монастир, для чого звели поблизу церкви келії для монахів та проклали дорогу від шляху на Заліщики та Чернівці. Хрещатик робиться популярним паломницьким центром, що притягує щороку не одну сотню прочан.

Наприкінці XIX – на початку XX століття в Хрещатику якийсь час перебував преподобний Кукша з Почаєва.

Монастир діяв до 1960 року, а потім на його місці з'явилася турбаза. В 1990-х монастир повернувся в свої старі пенати. На дністровській кручі звели велику нову церкву, розчистили джерело, до старих монастирських споруд обладнали сходи. Кожного року напередодні свята Різдва Івана Хрестителя, що в народі зветься Івана Купала, сюди пішки «хресним ходом» ідуть тисячі (інколи до 10 тисяч) прочан щоб відвідати монастир