Природні та антропогенні джерела забруднення повітря, їх вплив на здоров’я людини

результаті розсіювання викидів, у порівнянні з гранично допустимими.  Для атмосферного повітря встановлено відповідні значення ГДК.  Концентрація шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень не повинна перевищувати ГДК р.з., в повітрі для вентиляції виробничих приміщень – 0,3 ГДК р.з.; ватмосферному повітрі населених пунктів – ГДК м.р.; в зоні відпочинку і курортів – 0,8 ГДК м.р.. Норми ГДК служать вихідною базою для проектування та експертизи нових машин і механізмів, технологічних ліній, промислових споруд і підприємств, а також для розрахунку вентиляційних, газопилеулавлівающіх і кондиціонуючих систем, контролюючих приладів і систем сигналізації.  Основні організації, які контролюють викиди підприємств в атмосферне повітря, – санітарно-епідеміологічні станції (СЕС); територіальні управління Федеральної служби Росії по гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища; Державна інспекція з контролю за роботою газоочисних та пиловловлюючих установок.  Для запобігання забруднення атмосфери запроваджено нормативи на викиди шкідливих речовин безпосередньо з кожного джерела (труба, шахта і т.д.). Державним стандартом ( 1990 р .) Встановлені величини гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин в атмосферу:  ПДВ – кількість шкідливих речовин, що викидаються в одиницю часу (г / с), яке в сумі з викидами з інших джерел забруднення не створює приземної концентрації домішки, що перевищує значення ГДК. Це науково-технічний норматив для конкретного джерела забруднення, обов’язковий для даного підприємства.  Якщо в повітрі населених місць концентрація перевищує ГДК, а величина ПДВ з об’єктивних причин не може бути досягнута, то фактичний викид називаєтьсятимчасово узгодженим викидом (ВСВ).  Нормативні викиди шкідливих речовин встановлюють для кожного джерела забруднення в м / с і для всього підприємства в цілому (т / рік). При встановленні ПДВ або ВСВ необхідно враховувати фонові концентрації, значення яких визначаються для підприємства територіальними організаціями Федеральної служби Росії по гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища. Для міст з населенням менше 250 тис. чоловік прийняті наступні норми фонових концентрацій основних токсикантів [1, c. 44]:  SО 2 – 0,1 мг / м 3 СО – 1,5 мг / м  NО 2 – 0,03 мг / м 3 пил – 0,2 мг / м 3 Методика для розрахунку ПДВ заснована на застосуванні моделі, яка враховує індивідуальні властивості забруднювача (ГДК м.р.); фонову концентрацію С ф; геометричнірозміри джерела забруднення (h - висота, м; D – діаметр гирла, м); умови виходу газового потоку з джерела (Т - різниця температур викидається суміші і навколишнього повітря, V - середня швидкість виходу суміші з гирла джерела, м / с); W, f - умови вертикального і горизонтального розсіювання шкідливої речовини в атмосферному повітрі; А, - показник відносної агресивності; F - коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин у повітрі; п - коефіцієнт, що враховує рельєф місцевості.  Фізико-хімічні методи очищення атмосфери від газоподібних забруднювачів. Основний напрямок захисту повітряного басейну від забруднень шкідливими речовинами – створення нової безвідходної технології із замкнутими циклами виробництва і комплексним використанням сировини.  Багато діючі підприємства використовують технологічні процеси з відкритими циклами виробництва. У цьому випадку гази, що відходять перед викидом в атмосферу піддаються очищення за допомогою скруберів, фільтрів і т.д. Це дорога технологія, і лише в рідкісних випадках вартість видобутих з газів, що відходять речовин може покрити витрати на будівництво та експлуатацію очисних споруд.  Найбільш поширені при очищенні газів адсорбційні, абсорбційні і каталітичні методи.  Санітарна очистка промислових газів включає в себе очищення від СО 2, СО, оксидів азоту, 2, від зважених часток. Всі процеси очищення здійснюються за допомогою спеціальних фільтрів, скруберів.